Синявський район

10 січня 1940 року політбюро ЦК КП(б)У обговорило питання про районний поділ Львівської області, зокрема прийняло рішення про створення Синявського району.[2] Район утворений 17 січня 1940 року зі ґмін В'язівниця і Радава та південних частин ґмін Адамівка і Сенява. Однак невдовзі, у червні 1941 року його територію окупували німецькі війська. Районним центром радянські війська заволоділи 23 липня 1944 року.[3] У 1944 році з приходом радянських військ район фактично не відновив своєї діяльності (за винятком військкомату). А в жовтні 1944 року разом з Горинецьким, Любачівським, Ляшківським та Угнівським районами він перейшов до складу Польщі.

Станом на 1941 рік територія району становила 300 км², а населення — 23499 осіб.

У 1939—1941 рр. начальником Синявського районного відділу НКВД був С. А. Семенов.[4]

У січні 1940 постановою Політбюро ЦК ВКП(б) було визначено 800-метрову смугу уздовж західної та південно-західної дільниці державного кордону СРСР. На виконання цієї постанови 3 квітня 1940 р. РНК України своєю ухвалою конкретизувала заходи, які необхідно було здійснити у вказаній смузі. Зокрема у Синявському районі виселенню підлягали села Салаші, Добра, Радава, Монастир, Пігани, Вилева, В'язивниця мешканців яких переселили в Ізмаїльську область.[5]