Підводні човни проєкту 636 «Варшавянка»

Збільшені до 1970-их років можливості гідроакустичних засобів призвели до легкого виявленню підводних човнів по акустичному полю,[4] і радянські конструктори стали приділяти питанням зниження шумності першорядну увагу. Так як шуми підводних човнів проєкту 641Б, що відносяться до другого покоління, знизити не вдалося, то було прийнято рішення спроєктувати принципово новий тип підводного човна, у зв'язку з чим в конструкторському бюро «Рубін» під керівництвом Ю. М. Корміліціна була розпочата розробка проєкту дизельних підводних човнів третього покоління. Згідно із завданням, проєктований човен повинен був би гарантовано вигравати в дуельних ситуаціях у будь-якого підводного човна даного класу, що досягалося оптимальним поєднанням дальності засобів виявлення, швидкодії і потужності зброї.[5]

Завчасно в проєкт були закладені великі можливості для подальших модернізацій. Будівництво велося двома серіями, що значно відрізняються за характеристиками. У складі ВМФ СРСР всі човни були віднесені до проєкту 877, а експортні — одна серія позначалася як проєкт 877Е і 877ЕКМ, друга — проєкт 636. У 1979 році на заводі ім. Ленінського Комсомолу в Комсомольську-на-Амурі був закладений головний корабель проєкту, котрий був переданий флоту в 1982 році. Згодом човни проєкту 877 випускалися на суднобудівних заводах у Ленінград і й Горькому.

Підводні човни серії 636 передбачалося будувати у великих кількостях на експорт в країни Варшавського договору, тому проєкт і носить таку назву. Човен призначений для боротьби з підводними і надводними кораблями противника, захисту військово-морських баз, морського узбережжя і морських комунікацій. Основний проєкт проєкту 877 «Палтус» був створений в 1970-х роках, серія за проєктом 636 — одна з останніх його модифікацій. Будівництво кораблів проєкту 636 почалося з середини 1990-х років. Човен Б-340 проєкту 636М, добудований в 2005 році на замовленням Китаю, ставши останнім підводним човном, повністю побудованим на заводі «Червоне Сормово».[6][7] Не випадково на урочистому мітингу, присвяченому спуску цього човна, депутат Держдуми Юрій Сентюрін заявив: «ця подія — знак того, що у підприємства велике майбутнє».[8]

Сучасне будівництво човнів цієї серії здійснюється на заводі Адміралтейські верфі в Санкт-Петербургу. Підводні човни модифікованої серії 636 проєкту мають більш високу (у порівнянні з базовим проєктом) бойову ефективність. Оптимальне поєднання акустичної скритності і дальності виявлення цілей, новітній інерціальний навігаційних комплекс, сучасна автоматизована інформаційно-управляюча система, потужне швидкодіюче торпедно-ракетне озброєння забезпечують світовий пріоритет кораблів цього класу в області неатомного підводного кораблебудування[9]

Двокорпусна, міцний корпус з 6 водонепроникними відсіками:

1. Перший відсік ділиться на три палуби. Верхня зайнята торпедним озброєнням, середня — житлова, у нижній — перша група акумуляторів.
2. Другий відсік також трьохпалубний. На верхній палубі — центральний пост, під ним — друга палуба, на якій розташована рубка радиста і рубка одного з помічників штурмана. Через цей же відсік проходять всі висувні пристрої.
3. Третій відсік — трьохпалубний, житловий. Дві палуби зайняті приміщеннями для екіпажу, а нижня — другою групою акумуляторної батареї.
4. Четвертий відсік — дизель-генераторний.
5. П'ятий відсік — електромоторний. З цього відсіку випускається кормовий аварійний буй.
6. Шостий відсік — кормовий, в ньому знаходяться електродвигун економічного ходу і приводи рулів, кормовий люк.

Легкий корпус обмежує розвинений носовий край, у верхній частині якого знаходяться торпедні апарати, а нижню займає розвинена основна антена гідроакустичного комплексу «Рубікон-М».

Обгороджування висувних пристроїв знаходиться над другим відсіком і виконує звичайні свої функції — ходовий місток, повітрозабірник, обтікання і захист перископів, антен і інших підіймально-щоглових пристроїв, там же знаходиться герметичний кранець для ПЗРК «Стріла-3М» або «Ігла-1»

Човни проєкту отримали автоматизований комплекс озброєння. До складу озброєння увійшли 6 торпедних апаратів калібру 533-мм; боєкомплект 18 торпед або 24 міни. Перезарядження ТА здійснюється за 15 секунд. З ТА був можливий запуск крилатих ракет. За радянських часів на кораблях встановлювався оборонний ЗРК «Стріла-3», який міг використовуватися в надводному положенні. Ракетний комплекс «Клаб» міг встановлюватися на човнах серії 636М.

Підводні човни проєкту 636 мають одновальну енергетичну установку, реалізовану за принципом повного електроруху. Два дизеля типу 4-2ДЛ42М мають потужність по 1000 кВт при частоті обертання 700 об/хв, і працюють спільно з генераторами типу ПГ-142. Гребний електродвигун моделі ПГ-101 має потужність 5500 к.с. (4040 кВт) на 500 об/хв і дублюється електродвигуном економічного ходу типу ПГ-140 (139 кВт на 150 об/хв)[10]. Два резервних рушії типу «гвинт в трубі» знаходяться в напівкільцевих тунелях в кормовій частині всередині легкого корпусу човна[11] і приводяться в обертання резервними електродвигунами ПГ-168 (2x 75 кВт при 650 об/хв).

Акумуляторна батарея типу 446 складається з двох груп по 120 елементів в кожній, і розміщена на нижніх палубах 1-го і 3-го відсіків.

Дальність ходу:

• економічним ходом в підводному положенні при 3 вузлах швидкості — 400 миль (724 км)
• в режимі РДП (шноркеля) на швидкості 7 вузлів — 7500 миль (13650 км)[12].

•  КНР — експлуатується 10 одиниць проєктів 636 і 636М[13].
•  В'єтнам — чотири одиниці експлуатуються. Всього замовлено шість човнів за проєктом 636.1[14].
•  Алжир — 2 одиниці проєкту 636М експлуатуються; ще 2 — замовлені додатково[15]
•  Росія — п'ять побудовано. Замовлено 6 одиниць за проєктом 636.3 для Чорноморського флоту та ще шість для Тихоокеанського.

Підводний човен «Магадан» під час швартових випробувань

Підводні човни серії 636 «Варшавянка», і його модифікації, є основним класом неатомних підводних човнів, будованих в Росії. Вони стоять на озброєнні як російського, так і ряду зарубіжних флотів. Базовий проєкт серії 877 «Палтус», розроблений в кінці 1970-х років, вважається вельми вдалим, тому будівництво серії, з рядом удосконалень, продовжувалося і в 2010-х роках.

Починаючи з 2014 року для Чорноморського флоту побудовано шість підводних човнів:

• Головний підводний човен Б-261 «Новоросійськ» прийнятий до бойового складу флоту 22 серпня 2014 року. Пройшов дослідну експлуатацію на глибоководних полігонах Північного флоту. 21 вересня 2015 року прибув до місця основного базування на Новоросійську військово-морську базу ЧФ.
• Другий човен — Б-237 «Ростов-на-Дону» — прийнятий в бойовий склад флоту 30 грудня 2014 року. Пройшов дослідну експлуатацію на глибоководних полігонах Північного флоту. 16 грудня 2015 року прибув до місця основного базування на Новоросійську військово-морську базу ЧФ.
• Третій човен — Б-262 «Старий Оскол» — прийнятий до бойового складу флоту 3 липня 2015 року. 1 липня 2016 року прибув до місця основного базування на Новоросійську військово-морську базу ЧФ.
• Четвертий човен — Б-265 «Краснодар» — прийнятий до бойового складу флоту 5 листопада 2015 року.
• П'ятий човен — Б-268 «Великий Новгород» — прийнятий до бойового складу флоту 26 жовтня 2016 року.
• Шостий човен — Б-271 «Колпіно», прийнятий до бойового складу флоту 24 листопада 2016 року.

Наразі (2017 рік) планується ще одна серія з шести човнів проєкту 636.3 для Тихоокеанського флоту Російської Федерації.[16]

Серія 636 відрізнялася від базового проєкту 877:

• потужнішими руховими системами і вищою підводною швидкістю;
• більшою дальністю плавання на дизельних двигунах;
• покращені електронні компоненти;
• поліпшені гідроакустичні системи (у тому числі був встановлений гідролокаторМГК-400EM замість МГК-400 «Рубікон»);
• зниженими шумами.

• Ю Апалков Корабли ВМФ СССР. Многоцелевые ПЛ и ПЛ спецназначения. Санкт Петербург 2003, ISBN 5-8172-0069-4
• А. Б. Широкорад Советские подводные лодки послевоенной постройки' Москва 1997, ISBN 5-85139-019-0.
• А. Е. Тарас Дизельные подводные лодки 1950—2005 М. Харвест 2006 ISBN 5-17-036930-1
• Кормилицин Ю. Н., Хализев О. А. Устройство подводных лодок. — СПб.: «Элмор», 2009. в 2 томах, том 1 — 336 с. — 1000 екз. — ISBN 5-7399-0146-4, том 2 — 280 с. — 1000 экз. — ISBN 5-7399-0153-7
• Oleg A. Godin, David R. Palmer: History of Russian underwater acoustics. World Scientific Publishing Company, 2008, ISBN 978-981-256-825-0 (englisch).
• Norman Friedman: The Naval Institute guide to world naval weapon systems. 5. Auflage, US Naval Institute Press, 2006, ISBN 978-1-55750-262-9 (englisch).

• Підводні човни проєкту 877 «Палтус»
• Підводний човен
• Теорія підводного човна
• Підводні човни атомні за типами і країнами
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)

• Дизель-электрическая подводная лодка проекта 636, ОАО «Адмиралтейские верфи»
• Проект 636 (NATO — «Improved Kilo»), deepstorm.ru