Підгорівка (Старобільський район)

Село засноване у 1686 році вихідцями з різних міст Гетьманщини, які спочатку проживали в Полтавській та Чернігівській губерніях, а пізніше ввійшли до складу Острогозького слобідського полку. На правому березі р. Айдар, неподалік від гирла р. Біла, було засноване невелике козацьке містечко. Після того як у другій половині XVIII ст. мешканці містечка залишили своє перше поселення і перейшли на лівий беріг річки, створивши Стару Білу, містечко стало називатись Підгорівкою або Підгородком. Така назва утворилася через те, що село було засноване під крейдяною горою. У 1732 р. територія Підгорівки була дозаселена службовими людьми сотника Острогозького полку І.Ф. Синельникова.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СССР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 417 людей[1].

У роки Великої Вітчизняної війни пішло на фронт 545 мешканців села, із них 275 загинуло, а 423 учасники бойових дій нагороджені орденами та медалями. За мужність і відвагу, проявлені в боях із німецько-фашистськими військами, уродженцям села В.С. Дерев’янку та І.В. Дубовому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

На території села розташовувалась центральна садиба ордена Жовтневої Революції колгоспу «Україна», за яким закріплено 3,8 тис. га земельних угідь, у т.ч. 3,1 тис. га орної землі. Колгосп спеціалізується на м’ясо-молочному тваринництві, а також вирощуванні зернових та соняшника. За трудові досягнення і дострокове виконання восьмого п’ятирічнго плану колгосп «Україна» у 1971 р. нагороджений орденом Жовтневої Революції. 39 передовиків виробництва нагороджені орденами і медалями СРСР, у т.ч. орденом Леніна – комбайнер Р.М. Волошин, тракторист Р.А. Григоренко, тракторист І.П. Волошин. Голова колгоспу В.Т. Бакланов нагороджений орденами Леніна і Жовтневої Революції.

У селі працювало дві восьмирічні школи, у яких 37 педагогів навчали 374 учні; будинок культури із залом на 400 місць; бібліотека з книжковим фондом у 8 тис. примірників; медичний пункт, побутові майстерні, їдальня, відділення зв’язку, ощадна каса, шість магазинів.

У 1934 році в селі Підгорівка на глибині 602 м знайдено хлоридно-натрієве джерело. Вода в ньому містить 16% корисних мінеральних солей. На базі цього джерела почала працювати водолікарня в місті Старобільськ.У північній частині міста, біля річки Айдар, у сосновому бору на базі нової свердловини хлоридно-натрієвої мінеральної води побудований і з вересня 1973 року став до ладу санаторій-профілакторій «Сосновий».

На честь воїнів-визволителів села від німецько-фашистських військ встановлено пам’ятник.

У Підгорівці працюють дитячий дошкільний заклад; загальноосвітня  школа I-III ступенів, де є комп’ютерний клас із мережею Інтернет, спортзал і спортивний майданчик; стадіон, поліклініка, аптека, клуб, бібліотека, два сільськогосподарських підприємства загальною площею 2973 га та п’ять ФГ.

У селі працює Підгорівська сільська лікарська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини.

Храм у селі будували тричі. Перший та другий не збереглися. Від третього(останнього) залишилися лише окремі фрагменти. Зараз церква Апостолів Петра і Павла знаходиться у центральній частині села в будівлі колишнього господарського магазина.

Про перший храм відомо те, що він був дерев'яним та побудований "на правом берегу Айдара в 1770 г. по той нужде, что обыватели пригородной слободы, называемой по местности её Подгоровкою, во время разлитиия Айдара затруднялись в переправе к соборному храму. О построении сего храма особенно заботился прапорщик Иван Андреевич Бутков". Цей храм знаходився у Південно-Західній частині сучасної Підгорівки, недалеко від правого берега річки Айдар. Але він "построен был торопливо, почти в одно лето: вода, лившаяся с горы весною и во время дождей,подмывала его". "Ничем не защищённый от напора её второй храм построен и освящён" був "на месте более удобном для него в 1783 году".

Храм був із дерев'яною дзвіницею, побудованою у 1785 році. Подвір'я навколо храму було огороджено дерев'яним парканом.

Церква мала орні та сіножаті землі розміром 33 десятин (34,1 га).

У 1800 р. прихід до церкви склав 1677 осііб.

"Храм сей в 1805 г. ограблен был, вероятно, раскольниками. Осенью, в ненастную и тёмную ночь, они вошли в дом священника Петра Буткова, перевязали всех бывших в его доме и, поставив караул, повели священника с кинжалами у груди к церкви, сбили замок у дверей храма, разбили сундук, похитили 300 р. денег; затем отвели священника в дом, заперли и скрылись".

У 1825 р. з церкви зняли дзвони(4 дзвони вагою від 12,3 до 857,8 кг - заагальна вага склала приблизно 1460 кг).

Весною 1825 р. дозволили будівництво нового(третього) кам'яного храму. Його будували більше 10 років та освятили 27 серпня 1827 р.(за новим стилем - 9 вересня).

У 1915 р. прихід до церкви склав 5433 осіб, у тому числі з хуторів Новоселівка, Черв'яківка та Проказине.