Підсоснів
Підсо́снів — село в Україні, в Пустомитівському районі Львівської області. Населення становить 178 осіб. Орган місцевого самоврядування — Миколаївська сільська рада.
село Підсоснів | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Львівська область | ||||
Район/міськрада | Пустомитівський | ||||
Рада | Миколаївська сільська рада | ||||
Облікова картка | Підсоснів | ||||
Основні дані | |||||
Населення | 178 | ||||
Площа | 1,09 км² | ||||
Густота населення | 163,3 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 81152[1] | ||||
Телефонний код | +380 3230 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 49°45′13″ пн. ш. 24°21′12″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
257 м | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 81152, с. Миколаїв | ||||
Карта | |||||
Підсоснів | |||||
Підсоснів | |||||
Мапа | |||||
|
Населення
За даним всеукраїнським переписом населення 2001 року, в селі мешкало 178 осіб. Мовний склад села був таким:
Мова | Число ос. | Відсоток |
---|---|---|
українська | 178 | 100 |
Історія
Бенедикт із Жабокруків був посідачем села «з рук» князя Владислава Опольчика.[2]
Згадується 4 травня 1472 року в книгах галицького суду[3].
Символіка
Затверджена 23 грудня 2005р. рiшенням сесії сільської ради. Автор - Р.Серцелевич.
Герб
Щит розтятий срібним і лазуровим. У першій частині на зеленій землі сосна з чорним стовбуром і зеленою кроною. У другій частині срібна сокира із золотим руків'ям. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний золотою сiльською короною.
Прапор
Квадратне полотнище складається з трьох рівновеликих низхідних діагональних смуг зеленого, блакитного і зеленого кольорів. На зелених смугах по одній жовтій соснової шишці. На блакитний смузі біла сокира з жовтим руків'ям.
Церква
- Храм Різдва Пресвятої Богородиці збудований у 1881 р. (ПЦУ). Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії УАПЦ.
Відомі люди
- Патер Іван Григорович — український історик.
Примітки
Джерела
- Podsosnów, rus. Pidsosniw // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 470. (пол.) — S. 470. (пол.)