Пілюля

Пілю́ля[1] (лат. pilula, зменшувальна форма від pila — «м'яч», «куля»), також, у ширшому значенні, пігу́лка,[2] піґу́лка[3] (від пол. pigułka — пілюля)[4] — тверда лікарська форма для внутрішнього вживання, у вигляді кульки масою від 0,1 до 0,5 г, виготовлена з однорідної пластичної маси, в яку поміщено лікарські речовини.

Пілюлі масою понад 0,5 г називають болюсами (лат. boli, однина bolus) і застосовують у ветеринарії для лікування великих тварин. Пілюлі масою менш ніж 0,1 г називають гранулами (лат. granulae, однина granula) і використовують у гомеопатії, а також у ветеринарії для лікування дрібних тварин і птахів.

Історія

До появи таблеток (кінець ХІХ ст.) це були основні дозовані ліки для внутрішнього вживання. Широкий промисловий випуск таблеток, драже і капсул витіснив цю лікарську форму. Нині пілюлі можуть бути прописані, коли треба призначити індивідуальне дозування, коли потрібна комбінація нестабільних лікарських речовин, коли не налагоджено промислового виробництва ліків.

До складу пілюль входять лікарські та формотворні (лат. massa pilularum — пілюльна маса) речовини. Як формотворні використовують борошно, воду, білу глину, крохмаль, гліцерин, порошок кореня солодки або алтеї тощо.

Найдавніші відомі пілюлі виготовлено з карбонатів цинку — гідроцинкіту та смітсоніту й призначено для лікування хвороб ока. Ці медичні засоби знайдено на давньоримському кораблі, що затонув біля західного узбережжя нинішньої Італії у 140 році до н. е.[5][6].

Примітки
  1. Пілюля // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пігулка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  3. Піґулка // «Словники України» online
  4. Пігулка // Піґулка // Етимологічний словник української мови: у 7 т. : Т. 24 : Н — П. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; укл.: Р. В. Болдирєв та ін.; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2003. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  5. World's oldest pills treated sore eyes. New Scientist. 7 січня 2013. Процитовано 5 лютого 2013.
  6. Ingredients of a 2,000-y-old medicine revealed by chemical, mineralogical, and botanical investigations. PNAS. 7 січня 2013. Процитовано 5 лютого 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.