Таблетка

Табле́тка (лат. tabuletta, зменшувальна форма від tabula), також, у ширшому значенні, пігу́лка,[1] піґу́лка[2] (від пол. pigułka — пілюля)[3]  — тверда дозована лікарська форма для внутрішнього застосування (деколи парентерального) або для виготовлення інших лікарських форм, отримувана шляхом пресування лікарських речовин у вигляді пласких або двоякоопуклих кружечків. Таблетки бувають покриті оболонкою із цукру, декстрину, крохмалю, какао і ін. Вони повинні розпадатись в 50 мл води (дистильованої) при повільному помішуванні в колбі при 37 °C протягом 15 хвилин (не покриті оболонкою) або протягом 30 хвилин (покриті оболонкою).

Таблетки

Останнім часом поряд з «таблетка» вживається і запозичене з польської слово «пігулка»[4][5], але оригінальне пол. pigułka (походить від лат. pilula) означає не «таблетка» (tabletka), а «пілюля»[6].

Види

Деякі лікарські речовини таблеток можуть руйнуватися у кислому середовищі шлунка. В такому випадку лікарську речовину вводять в кишківник, вдаючись до використання таблеток, вкритих оболонкою, стійкою до дії шлункового соку, але розчинною у лужному середовищі кишок[7]. Також існують таблетки з багатошаровим покриттям, які забезпечують поступове всмоктування дієвої речовини, що дозволяє пролонгувати терапевтичну дію препарату (ретардні форми препаратів)[7].

Таблетки є офіцінальними лікарськими формами та виписують їх із зазначенням назви лікарської речовини, її разової дози й кількості таблеток.

Слід пам'ятати

У хворих, які довго перебувають у горизонтальному положенні, хворих (особливо похилого віку) з порушеною перистальтикою стравоходу, таблетки можуть затримуватися в стравоході, утворюючи в ньому виразки[7]. Для профілактики цього ускладнення таблетки потрібно запивати значною кількістю води (не менше 200 мл)[7]. Зменшення подразнювальної дії лікарських засобів на слизову оболонку шлунка можна досягти виготовленням їх у вигляді мікстур з додаванням слизу. В разі значного подразнювального (або ульцерогенного) ефекту, препарати, особливо ті, що потребують тривалого курсового застосування (наприклад, диклофенак натрію) доцільно приймати після їжі[7].

Примітки
  1. Пігулка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Піґулка // «Словники України» online
  3. Пігулка // Піґулка // Етимологічний словник української мови : у 7 т. : Т. 24 : Н — П. / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; укл.: Р. В. Болдирєв та ін.; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2003. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  4. Тараненко, О. О. Сучасні тенденції до перегляду нормативних засад української літературної мови і явище пуризму (на загальнослов'янському тлі) // Мовознавство. — 2008. — № 2-3. — С. 166-167. — ISSN 0027-2833.
  5. Великий тлумачний словник сучасної української мови. — "Перун", 2005.
  6. Słownik języka polskiego / Pod redakcją Witolda Doroszewskiego. — Wydawnictwo Naukowe PWN.
  7. Чекман І. С., Горчакова Н. О. Науково-методичні основи викладання фармакокінетики лікарських засобів студентам медичного факультету / Науковий вісник Національного медичного університету імені О. О. Богомольця Науковий журнал. — 2009, № 3. ISSN 1998-3719

Джерела
  • Довідник по ветеринарній рецептурі та технології виготовлення лікарських форм. — К.: Урожай, 1989. —224с.— ISBN 5-337-00314-3

Посилання

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.