Радава
Радава (пол. Radawa) — село в Надсянні, в Польщі, у гміні В'язівниця Ярославського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване над устям річки Радавка при впадінні в Любачівку (права притока Сяну).
Село
Координати 50°07′ пн. ш. 22°46′ сх. д.
|
Населення — 382 особи (2011[1]), у тому числі 202 жінки та 180 чоловіків[2].
Історія
У 1387 р. село віддане королевою Ядвігою Яну з Тарнова за участь в анексіоністському поході на Руські землі. В XVI ст. Ганна Алоїза Ходкевич подарувала село єзуїтам з Ярослава.
У 1887 р. в селі було 2 водяні млини, костьол і давня дерев'яна церква, 134 будинки і 753 мешканці, з них 405 греко-католиків, 265 римокатоликів і 68 юдеїв. Більшість земель належали графу Вільгельму Семінському (в маєтку були 3 будинки і 16 мешканців), три чверті земель — піщисті та непридатні для землеробства, у 1887 році засаджені сосною. Костьол був парафіяльним для шести довколишніх сіл, а церква уже втратила парохіяльний статус і належала до парохії Цетуля.
15 червня 1934 р. присілок Ігначе вилучений з сільської гміни Старе Село Любачівського повіту і включений до сільської гміни Радава Ярославського повіту[3]. З 1 серпня 1934 р. село було центром ґміни Ярославського повіту Львівського воєводства.
У 1939 році в селі проживало 1130 мешканців (710 українців, 380 поляків і 40 євреїв)[4].
У середині вересня 1939 року німці окупували село, однак уже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР село Радова включене до Любачівського повіту[5]. 17 січня 1940 року територія ввійшла до новоутвореного Синявського району Львівської області. 3 квітня 1940 р. РНК України своєю ухвалою постановила виселити село і мешканців переселили в Ізмаїльську область.[6] У червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, Радава знову була окупована німцями і мешканці отримали можливість повернутися в село. В липні 1944 року радянські війська оволоділи цією територією.
У жовтні 1944 року західні райони Львівської області віддані Польщі.
В 1944-46 роках 11 сімей (36 осіб) української громади були виселені до населених пунктів Дрогобицької та Станіславської областей УРСР[7].
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 184 | 42 | 127 | 15 |
Жінки | 198 | 43 | 120 | 35 |
Разом | 382 | 85 | 247 | 50 |
Примітки
- GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- Urząd gminy Wiązowica. Miejscowości Gminy (пол.)
- Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów jarosławskiego i lubaczowskiego w województwie lwowskiem. (пол.)
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 29.
- Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- Архівована копія. Архів оригіналу за 2 червня 2016. Процитовано 19 листопада 2017.
- Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області) Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.
- Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Джерела
- Сайт Ґміни Вязівниця. Miejscowości Gminy (пол.)
- Радава
- Radawa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 377. (пол.) — S. 377—378. (пол.)