Радруж

Назва

У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Радруж (пол. Rozdroże).

Історія

Вперше згадується в 1444 р. В середині XVI ст. село налічувало понад 500 мешканців, які займалися рільництвом, вівчарством і бортництвом, були також 3 корчмарі, мельник, коваль, тесля і токар. Наприкінці XVIII ст. в селі проживало 1648 жителів, з них 1600 греко-католиків, 40 римо-католиків і 8 юдеїв.

У 1939 році в селі проживало 2 590 мешканців, з них 2 410 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 90 поляків (колоністи кінця XIX ст., жили в окремій колонії) та 20 польських колоністів міжвоєнного періоду і 60 євреїв[2]. Село входило до ґміни Врублячин Равського повіту Львівського воєводства.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село включене до новоутвореної Львівської області[3], а 17 січня 1940 року — до Немирівського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село знову було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі[4].

На цвинтарі на могилах полеглих героїв УПА встановили хрести і пам’ятник, який став об’єктом наруги для польських шовіністів[5][6].

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церкви

До заборони УГКЦ в селі була парафія Немирівського деканату Перемишльської єпархії.

У селі знаходиться дерев'яна Церква святої Параскеви з першої половини 17 ст., яка входить у світову спадщину ЮНЕСКО. В ній зберігся один з найстаріших стінописів, сюжетно і композиційно поєднаний з іконостасом. Цінні ікони 15 ст. (св. Микола) зберігаються у Львівському Музеї Українського Мистецтва.

Дерев’яна церква св. Миколи Чудотворця збудована в 1931 р. Після виселення українців церкву перетворено на костел.

Збереглись кам’яні придорожні хрести і каплички.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 115 19 86 10
Жінки 116 37 62 17
Разом 231 56 148 27

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радруж

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 65, 121.
  3. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
  4. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок, повіт Любачівв
  5. У Польщі знищують увічнення бійців УПА
  6. Українці почистили від фарби осквернений у Польщі пам’ятник воїнам УПА
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

Література

Посилання
  • Портал «Польща»
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.