Раймон Пеллегрен
Раймо́н Пеллегре́н (фр. Raymond Pellegrin, справжнє ім'я та прізвище — Раймо́н Луї́ Піла́д Пеллегріні́ (фр. Raymond Louis Pilade Pellegrini); 1 січня 1925, Париж, Франція — 14 жовтня 2007, Гарон, Гар, Франція) — французький актор театру, кіно та телебачення.
Раймон Пеллегрен | |
---|---|
фр. Raymond Pellegrin | |
Раймон Пеллегрен. Фото 1963 | |
Ім'я при народженні | Раймон Луї Пілад Пеллегріні (фр. Raymond Louis Pilade Pellegrini) |
Дата народження | 1 січня 1925 |
Місце народження | Ніцца, Франція |
Дата смерті | 14 жовтня 2007 (82 роки) |
Місце смерті | |
Громадянство | Франція |
Професія | телеактор, кіноактор |
Роки активності | 1943 — 2002 |
Дружина |
Дора Долл (1949–1955) Жизель Паскаль (1955–2007) |
Діти | Pascale Pellegrind |
IMDb | ID 0670964 |
Раймон Пеллегрен у Вікісховищі |
Біографія
Раймон Пеллегрен народився 1 січня 1925 року в Ніцці, де його батько Аттілій працював ресторатором та помер, коли Раймону було 14 років. Раймону довелося закінчити школу і знайти роботу, щоб підтримувати свою матір. Він брався за різноманітні роботи, але знайшов своє справжнє покликання, коли взяв участь у драматичних курсах П'єррети Кайоль. У той час у Ніцці перебувало багато митців, які втекли з окупованого німцями Парижа. Чоловік Кайоль, кінорежисер Іван Ное, запропонував 16-річному Пеллегрену невелику роль у своєму фільмі «Шість дівчат у білому» (1941), де він знявся з Жаном Мюра та Жанін Дарсі. Через рік Раймон Пеллегрен дебютував на сцені Палацу Середземного моря (фр. Palais de la Méditerranée) в Ніцці в постановці Президента Одукера Роже Фердінанда. У 1943 році він з'явився в театрі Монако у виставі «Це було в липні», де був помічений Марселем Паньолем, який оцінив талант молодого актора, запросивши його у 1945 році для участі у постановці своєї п'єси «Топаз» у театрі «Пігаль» у Парижі[1][2]. Наступного року Паньоль дав Пеллегрену роль у «Сезарі» в Театрі «Вар'єте».
Вдруге Раймон Пеллегре по-справжньому дебютував у кіно роллю Фредеріка Ростана у фільмі «Наїс» (1945, реж. Марсель Паньоль та Раймон Лебурсьє) з Фернанделем у головній ролі[2]. Його акторським проривом у кіно стала роль Джино Болліні у фільмі Андре Каятта «Ми всі вбивці» (1952), який був відзначений Спеціальним призом журі 5-го Каннського міжнародного кінофестивалю[3]. Окрім Марселя Паньоля, другим наставником Пеллегрена у професії був Саша Гітрі, який доручив йому роль Наполеона у своєму фільмі «Наполеон» 1955 року. Пеллегрен також багато знімався в нуарових фільмах, у тому числі поставлених Жан-П'єром Мельвілем.
Пеллегрен, який на думку актора Домініка Зарді мав «найкрасивіший голос у французькому кіно»[2], озвучив роль Фантомаса, зіграну Жаном Маре в трилогії Андре Юнебеля «Фантомас», «Фантомас розлютився» (1965) та «Фантомас проти Скотланд-Ярда» (1967).
Раймон Пеллегрен знімався також у таких режисерів, як Ральф Хабіб, Луїджі Дзампа, Ів Аллегре, Анрі Декуен, Жан Деланнуа, Альберто Латтуада, Сідні Люмет, Клод Лелуш та ін., зігравши за час акторської кар'єри ролі у майже 140 кіно-, телефільмах та серіалах. Його остання поява на екрані була в телевізійному фільмі «Нотатки про смішне» (2002, реж. Данієль Лоссе), адаптації сюжету Марселя Паньоля.
Раймон Пеллегрен помер 14 жовтня 2007 року в Гароні, Франція, у віці 82 років через вісім місяців після смерті своєї дружини Жизель[2].
Особисте життя
Раймон Пеллегрен був двічі одружений. З 1949 до 1955 року він перебував у шлюбі з акторкою Дорою Долл (розлучилися), з якою має доньку Данієль. З 1955-го його дружиною до її смерті у 2007 році була акторка Жизель Паскаль; їхня донька Паскаль (нар. 12.9.1962) також стала акторкою.
Фільмографія
- У кіно
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1941 | ф | Шість дівчат у білому | Six petites filles en blanc | молода людина |
1945 | ф | Жебрачка Марі | Marie la Misère | Жорж |
1945 | ф | Наїс | Naïs | Фредерік |
1946 | ф | Єрихон | Jericho | П'єр, син аптекаря |
1947 | ф | Жінка в червоному | La femme en rouge | Жан Талє |
1947 | ф | Лягавий | Un flic | Жорж Моньє |
1947 | ф | Діамант за п'ять франків | Le diamant de cent sous | Тоні |
1951 | ф | Винен? | Coupable? | Ноель Порталь |
1951 | ф | Бродяга мільярдер | Le clochard milliardaire | Анрі Лепланш |
1952 | ф | Бенкет шахраїв | Le banquet des fraudeurs | Мішель Демез |
1952 | ф | Ми всі вбивці | Nous sommes tous des assassins | Джино Болліні |
1952 | ф | Три жінки | Trois femmes | Жульєн (епізод «Літати») |
1952 | ф | Заборонений плід | Le fruit défendu | Октаве |
1952 | ф | Манон з джерела | Manon des sources | учитель |
1953 | ф | Свідок з півночі | Le témoin de minuit | Роже Ноель |
1953 | ф | Нічні компаньйони | Les Compagnes de la nuit | Жо Верльє |
1953 | ф | Сказ у тілі | La rage au corps | Антоніо «Тоніо» Бореллі |
1954 | ф | Інтриганки | Les Intrigantes | Андреас |
1954 | ф | Велика гра | Le grand jeu | Маріо |
1954 | ф | Торговця ілюзіями | Marchandes d'illusions | Рене |
1954 | ф | Вогонь у крові | Le feu dans la peau | Селестен Рабу |
1954 | ф | Римлянка | La romana | Астаріта |
1954 | ф | Порочні | Les impures | Маріо |
1955 | ф | Наполеон | Napoléon | Наполеон Бонапарт (старий) |
1955 | ф | Фанфарон | Le crâneur | Філіпп |
1955 | ф | Люди в білому | Les hommes en blanc | доктор Жан Нірак |
1955 | ф | Шантаж | Chantage | Жан-Луї Лябуре |
1955 | ф | Вуличне світло | La lumière d'en face | Жорж Марсо |
1956 | ф | Закон вулиць | La Loi des rues | Жо-Грек |
1957 | ф | Буча | Le feu aux poudres | Людовик «Людо» Ферр'є |
1957 | ф | До останнього | Jusqu'au dernier | Фернан Бастіа |
1957 | ф | Гірка перемога | Bitter Victory | Мекрайн |
1958 | ф | Цілющий відвар | La bonne tisane | доктор Ожеро |
1958 | ф | Мімі Пінсон | Mimi Pinson | Фредерік де Монтазель |
1959 | ф | Це відбувається для того, щоб жити | Ça n'arrive qu'aux vivants | Анрі Бруні |
1959 | ф | Професійна таємниця | Secret professionnel | доктор Андре Фуко |
1959 | ф | Біла каска | El casco blanco | |
1960 | ф | Собачий пікнік | Chien de pique | Робер |
1961 | ф | Нежданий | L'imprevisto | Серізуллі |
1962 | ф | Вид з мосту | Vu du pont | Марко |
1962 | ф | Горацій 62 | Horace 62 | Ноель Колонна |
1962 | ф | Нерадісний дзвін | Carillons sans joie | Шарль Буржон |
1962 | ф | Паризькі таємниці | Les mystères de Paris | барон де Лансіньяк |
1962 | ф | Імперська Венера | Venere imperiale | Наполеон Бонапарт |
1964 | ф | Суп | La bonne soupe | Арман Будар |
1964 | ф | Ось кінь блідий | Behold a Pale Horse | Карлос |
1965 | ф | Лють у Байя для агента ОСС 117 | Furia à Bahia pour OSS 117 | Леандро |
1966 | ф | Відділ по боротьбі з бандитизмом | Brigade antigangs | Роже Сарте |
1966 | ф | Друге дихання | Le deuxième souffle | Поль Річчі |
1966 | ф | Maigret a Pigalle | Фред Альфонсі | |
1967 | ф | Людина, яка коштувала мільярди | L'homme qui valait des milliards | Новак |
1968 | ф | Смак смерті | Quanto costa morire | Білл Ренсом |
1968 | ф | Під знаком Монте-Крісто | Sous le signe de Monte-Cristo | Морсер |
1969 | ф | Інквізиція | Beatrice Cenci | кардинал Ланчіані |
1970 | ф | Справа совісті | Un caso di coscienza | Солфі |
1971 | ф | Левова частка | La part des lions | Маркаті |
1971 | ф | Смертельне доручення | Le saut de l'ange | Дієго Альварес |
1972 | ф | Запах хижаків | L'odeur des fauves | Файєн |
1972 | ф | Чужак | Les intrus | Фредерік Персонн |
1972 | ф | Зловживання владою | Abuso di potere | Нікола Дало |
1972 | ф | Каморра | Camorra | Mario Capece |
1973 | ф | Поважна сім'я | L'onorata famiglia | Дон Пеппыно Скалізе |
1973 | ф | Плодіться і розмножуйтеся | Crescete e moltiplicatevi | |
1973 | ф | Офіцер поліції без жодного значення | Un officier de police sans importance | кломісар Декерсан |
1973 | ф | Змова | Le complot | Паро |
1973 | ф | Одинак | Le solitaire | Існар, «Кепі-Блан» |
1973 | ф | На прізвиську Громило | Piedone lo sbirro | адвокат Де Ріббіс |
1974 | ф | Помста каморри | I guappi | Айосса |
1974 | ф | Продажні поліцейські | Il poliziotto è marcio | Паскаль |
1974 | ф | Відповідь знає тільки вітер | Die Antwort kennt nur der Wind | комісар Жан-П'єр Лакросс |
1974 | ф | Тащись, дівчино, тащись, поки музика тече по венах | Viaggia, ragazza, viaggia, hai la musica nelle vene | Джорджо Фонтен |
1975 | ф | Людина вершить правосуддя | L'uomo della strada fa giustizia | інспектор Бертоне |
1975 | ф | Обмін | Change | Антуан Мазен |
1975 | ф | Амбітний | L'ambizioso | Дон Енріко |
1976 | ф | Розбиті мрії | Zerschossene Träume | бос |
1976 | ф | Скандал | Scandalo | професор Анрі Мішу |
1976 | ф | Італія — рука з пістолетом | Italia a mano armata | Арпіно |
1976 | ф | Страх у місті | Paura in città | Леттієрі |
1976 | ф | Чортовий човен! | Puttana galera! | Ванжеллі |
1977 | ф | Коли місто прокидається | Quand la ville s'éveille | Джо |
1977 | ф | Антоніо Грамші: Тюремні дні | Antonio Gramsci: i giorni del carcere | |
1978 | ф | Свині з P.38 | Porci con la P.38 | сержант Олден |
1980 | ф | Злочинці в ночі | Le bar du téléphone | Робер Перес |
1981 | ф | Болеро | Les uns et les autres | мосьє Реймон |
1982 | ф | Рожевий і білий | Le rose et le blanc | Альберт Фаріа |
1982 | ф | Шльондра | Porca vacca | |
1982 | ф | Мій любий, ти мерзотник | Plus beau que moi, tu meurs | інспектор Тетар |
1984 | ф | Нічний дозор | Ronde de nuit | Сіссія Карпеллі, власник кубла |
1984 | ф | Хай живе життя! | Viva la vie! | Баррет |
1986 | ф | Жубіаба | Jubiabá | командир |
1988 | ф | Дон Боско | Don Bosco | Пій IX |
- На телебаченні
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1957—1966 | с | Камера досліджує час | La caméra explore le temps | Наполеон |
1967—1990 | с | Розслідування комісара Мегре | Les enquêtes du commissaire Maigret | Джон Маура |
1975—1990 | с | Сінема 16 | Cinéma 16 | Буґран |
1976 | с | Комісар Мулен | Commissaire Moulin | Нойбауер |
1978 | тф | Пани чиновники | Messieurs les ronds de cuir | La Hourmerie |
1978 | тф | Не можна гуляти зовсім голою | Mais n'te promène donc pas toute nue | заступник Вентру |
1979 | тф | Дитині дають проносне | On purge bébé | Горацій Труше |
1979 | тф | Історії бандитів: Стильні | Histoires de voyous: L'élégant | Фредо, елегантний |
1979 | тф | Обіцянка | La promessa | Начальник поліції |
1980 | тф | Доктор Тейран | Docteur Teyran | комісар Торіньї |
1981 | с | Одні та інші | Les uns et les autres | Реймон |
1981 | тф | Чоловік з Гамбурга | L'homme de Hambourg | Альфонс Ґаллє |
1984 | тф | Луїзіана | Louisiana | Морлі |
1985 | с | Шатовайон | Châteauvallon | Альбертас Ковалік |
1986 | с | Ніс собаки | Naso di cane | Антоніо Гарофало |
1988 | тф | Чарівна Юлія | Adorable Julia | |
1988 | тф | Холостячка | La garçonne | Дюма |
1988 | тф | Велика людина: Політика щодо наркотиків | Big Man: Polizza droga | комісар Тоні Карузо |
1988 | тф | Велика людина: Дівчина сміється | Big Man: La fanciulla che ride | комісар Тоні Карузо |
1988 | тф | Велика людина: Бумеранг | Big Man: Boomerang | комісар Тоні Карузо |
1989 | тф | Охоронець | Der Leibwächter | Серж Мазра |
1989 | тф | Жанна д'Арк. Влада і невинність | Jeanne d'Arc, le pouvoir de l'innocence | Кошон |
1989—1992 | с | Тричі переможець | Le triplé gagnant | комісар Рокка |
1994—1999 | с | Чорний втручається | Schwarz greift ein | Антоніо Саккі |
2002 | тф | Нотатки про смішне | Notes sur le rire | Реймон Бланшар |
Примітки
- Raymond Castans, Marcel Pagnol, éditions de Fallois, 1995, p. 306
- Raymond Pellegrin. 20.10.2011. Процитовано 1.09.2017.
- Festival de Cannes: We Are All Murderers. festival-cannes.com. Процитовано 18 січня 2009.
- Фільмографія Раймона Пеллегрена на сайті IMDb (англ.)
Посилання
- Раймон Пеллегрен на сайті IMDb (англ.)
- Раймон Пеллегрен на сайті Cinémathèque française
- Раймон Пеллегрен на сайті uniFrance Films