Райхскомісаріат Туркестан

Пропозицію щодо райхскомісаріату в цьому регіоні вніс нацистський ідеолог Альфред Розенберг, однак її відхилив Адольф Гітлер, який сказав Розенбергу, що на той момент у таких справах слід обмежитися Європою.[3]

Перед розгортанням операції «Барбаросса» Розенберг включив у свої плани на майбутнє утвердження німецького панування над залишками Радянського Союзу переважно тюркські в етнічному відношенні та мусульманські землі СРСР у Середній Азії з огляду на їхній історичний антагонізм щодо розширення російського владарювання у цих краях, незважаючи на свої сумніви, що німецькі завоювання простяглися б аж так далеко на схід.[4] Його первинна пропозиція спричинила створення низки «дерусифікованих» і прихильних до німців сюзеренітетів навколо російського «ядра», яке являла собою Московія і яку належало позбавити доступу до Балтійського і Чорного морів. Такими утвореннями були б Велика Фінляндія, Балтійський регіон, Біла Рутенія, Велика Україна, Великий Кавказ, Туркестан, Ідель-Урал і Сибір, тоді як широка ділянка території на західному кордоні з Німеччиною мала стати або частиною останньої або іншим чином підпасти під її прямий контроль.[4]

Цю пропозицію відхилив Адольф Гітлер через невідповідність його заявленій меті здобуття для Німеччини достатнього «життєвого простору» на сході. За наказами Гітлера Розенберг також відклав пропозицію про німецьку цивільну адміністрацію у Середній Азії принаймні на найближче майбутнє, натомість йому було доручено поки що зосередити свою роботу над європейською частиною СРСР.[1]

Розенберг отримував поради з туркестанського питання від узбецького емігранта Велі Каюн Хана (англ. Veli Kayyun Han),[5] який з серпня 1942 очолював колаборантський берлінський Туркестанський національний комітет, що діяв при Імперському міністерстві у справах окупованих східних територій.

Середня Азія в 1922

План Розенберга передбачав включення в цей райхскомісаріат п'ятьох середньоазійських радянських республік: Казахської РСР, Узбецької РСР, Туркменської РСР, Таджицької РСР і Киргизької РСР.[5] Населення цих республік не було однорідно тюркським за етнічним складом (зокрема, у Таджикистані, де насправді переважало населення іранського походження, яке говорить іранськими мовами), але в цілому їх об’єднувала спільна мусульманська релігія.

Німецькі плани щодо райхскомісаріату Туркестан охоплювали і території Горно-Алтайської автономної області, Татарської АРСР і Башкирської АРСР також на основі спільної релігії і етнічності.[5][6] Деякі джерела навіть згадують про можливість включення сюди і Марійської та Удмуртської АРСР, незважаючи на уральське походження корінних народів цих земель.[6]

Східний рубіж всієї цієї території за час Другої світової війни так і не було остаточно встановлено. У разі, якби сили Осі зайняли ще не завойовану на той час решту Радянського Союзу, Японська імперія наприкінці 1941 року запропонувала делімітацію регіону вздовж лінії 70° східної довготи, що являло б собою західний кордон її власних володінь у Великій східноазійській сфері спільного розквіту.[7] Новий змінений варіант цієї пропозиції перемістив кордон далі на схід, до східного кордону радянських республік Середньої Азії з Республікою Китай і по Єнісею в Сибіру.[8]

• Туркестанський легіон