Іранські народи

У порівнянні з древньою епохою етнічна карта сучасних іранських народів зазнала істотної зміни. Основними віхами тут стали:

• Дезінтеграція починаючи з III ст. н. е. світу іраномовних кочівників в євразійських степах і поступова асиміляція його з боку тюркських кочівників і слов'ян. На Північному Кавказі і в Волго-Донських степах довго зберігався напівкочовий аланський етнос, який остаточно втратив гегемонію в XIII—XIV ст. після навал монголів і Тамерлана. Його залишком, який не зазнав мовної асиміляції, є нинішні осетини.
• Експансія спочатку середньоперської, а потім і її нащадка новоперської мови на весь простір Великого Ірану і асиміляція ним багатьох місцевих іранських діалектів. В результаті формується велика персо-таджицька спільнота від Хамадана до Фергани, що розмовляє на близькоспоріднених діалектах. Дещо відособленою виявилася тільки спільнота татів в північному Азербайджані.
• Експансія курдів з районів центрального Загроса у верхню Месопотамію і Вірменське нагір'я.
• Експансія дейлемітів з прикаспійського регіону, в результаті чого на захід поширюються племена зазакі і гурані, інтегровані згодом в курдську спільноту.
• Витіснення мови Азері в Азербайджані огузькими діалектами тюркської сім'ї. Залишками його є говірки таті і талиська мова.
• Міграція напівкочівників Горгана й формування белуджів в сучасному Белуджистані.
• Експансія пуштунів в Афганістані на захід і північ.
• Обширне, але далеке від завершення витіснення тюркськими говірками таджицької мови в Середній Азії і північному Афганістані та формування узбецької нації з сильними осілими іранськими традиціями.

Даріуш Талан, іранський музикант з таром

Літній таджик

Пуштуни: губернатори афганських провінцій

белуджський селянин в Пакистані

• Перси і Таджики (перс., дарі فارسان, پارسان, ایرانیها , تاجیکها fårsån, pårsån, irånihå (īrånīhå), tåjikhå (tåjīkhå), тадж. форсон, порсон, ероніҳо, тоҷікҳо). Проблема співвідношення персів і таджиків, діалекти яких представляють континуум, далека від ясності, що особливо видно на прикладі Афганістану, в західних областях якого персомовне населення (парсівани, фарсівани) близьке за мовою, релігією та традиціями до персів іранських областей Хорасан і Сістан, а в східних областях персомовне населення називається «таджиками» і тяжіє до таджиків Таджикистану. При цьому однією з державних мов країни визнається мову дарі, спільна для всіх персо-таджиків Афганістану, але заснована на персо-таджицькому діалекті Кабула. Самі персо-таджики Афганістану зазвичай розрізняють себе за релігією (шиїзм / суннізм) і протиставляють себе кочівникам і напівкочівникам як дехкани (دهقان / دهغان), тобто осілі землероби.
• Пуштуни (пушту پښتون зах. Paṣ̌tún, сх. Paxtún множ. پښتانه зах. Paṣ̌tānə, сх. Paxtānə), вони ж афганці, східноіранський народ, з традиційним кочовим і напівкочовим побутом і розгалуженим племінним поділом, проживає в Афганістані і Пакистані.
• Курди (курд. Kurd / کورد, курд. Kurmancî / کورمانجی) [kurmanjī] — західноіранський народ, основна територія якого (Курдистан) була поділена між Туреччиною, Іраком, Іраном і Сирією. Мають племінний (родовий) поділ і розмовляють на численних діалектах, згрупованих в два великих наріччя: курманджі (північнокурдське) і сорані (південнокурдське). Останнє більш подріблене, часто з нього виділяють також леки, келхурі, фейлі та інші. За етнічними традиціями до курдів примикають також носії різко відмінних мов зазакі (народність Заза) і горані.
• Белуджі (белудж. بلوچ balōč) — кочовий і напівкочовий етнос з племінним поділом. Основною територією якої є пакистанська провінція Белуджистан і іранський остан Систан і Белуджистан.
• Мазендеранці і гілянці (мазенд. مزرونی, تاپوری mazruni, topuri, гіл. گیلک giläk) — досить численні народності південного Прикаспію, мови яких не володіють в Ірані ніяким статусом і зазвичай розглядаються як діалекти перської мови, хоча генетично досить далекі від неї.
• Лури і бахтіари (لر, بختیاری lor, baxtiyårī) — традиційно кочові і напівкочові племена Західного Ірану, що проживають в горах Загроса . Розмовляють на діалектах, родинних перській мові.
• Памірські народи — сукупність різнорідних високогірних етносів, які розмовляють на різних східноіранських мовах (шугнанці, рушанці, бартангці, орошорвці, хуфці, сарикольці, язгулямці, ішкашімці, санглічці, ваханці, мунджанці, йідга) Проживають в гірських областях Таджикистану і Афганістану, а також Пакистану і Сіньцзян-Уйгурського автономного району Китаю. Також до них примикають ягнобці (ягноб. Яғнобӣ), наріччя яких являє собою останній релікт согдійської мови.
• Хазарейці (хазар. azōra) — нащадки монгольських воїнів, які осіли у високогірних областях Афганістану, що змішалися з місцевим населенням і засвоїли місцевий персо-таджицький діалект.
• Чараймаки (перс.-монг. «Чотири племені») — сукупність кочових і напівкочових племен на заході Афганістану й сході Хорасану, розмовляють на хорасанському персо-таджицькому діалекті. Більшість племен виявляє тюркський субстрат або адстрат.
• Тати (тат. Tat, parsi) — народ Закавказзя перського походження, мову яких в силу ізоляції і архаїчності виходить за межі власне персо-таджицької діалектної спільноти.
• Талиші (Талиш. Толиш) — народ іранського походження, що сформувався на значному кавказькому субстраті[2] з ареалом проживання, поділеним Азербайджаном та Іраном.
• Осетини і Яси (осет. Ірон, дігорон) — кавказький народ іранського походження. В силу довгої ізоляції значно відрізняються від всіх інших іранців.

Існують також інші локальні групи іранців — носії окремих «малих» мов, які зазвичай етнічно не відокремлюють себе від навколишнього їх іранського народу (персів, пуштунів, курдів) і часто двомовні.

• Носії говірок таті, поширених острівцями серед іранських азербайджанців («азербайджанські перси»).
• Носії різнорідних мов Семнан (див. Семнан)
• Носії центральноіранських діалектів (раджі)
• Конфесійна спільність зороастрійців Йезда і Кермана, носії північно-західної іранської мови дарі.
• Носії діалектів Фарса і Ларестана.
• Башкарді — народність на південному сході Ірану в провінції Хормозган на узбережжі Оманської затоки (південно-західні іранські діалекти)
• Кумзарі — народність в ОАЕ, Омані та островах Ормузської протоки (південно-західні діалекти)
• Заза і горані, носії мов прикаспійського походження, інтегровані в курдську спільноту.
• Ормурі і парачі — носії ізольованих північно-західних діалектів, поширених острівцями в Афганістані серед пуштунського і таджицького населення.
• Ванеці — група пуштунів з мовою ванеці, сильно відрізняється від інших діалектів пушту.

Крім того, в арабських країнах Перської затоки проживають персомовні групи іранського походження: аджам (Бахрейн) і хувала (ОАЕ, Кувейт, Катар, Саудівська Аравія, Бахрейн)

Юдеї, що проживають в іраномовних регіонах, є носіями різноманітних єврейсько-іранських мов.