Василенко Сергій Никифорович

Народився в родині управляючого маєтками. 1882 року його сім'я перебирається в село Царівка (нині Долгоруковський район Липецької області), але за ними залишається московське мешкання. Вчитися був відданий 1882 року в 1-й клас гімназії Креймана, де пробув лише один рік.

Серйозно навчатися музиці почав з 1888, почав брати приватні уроки у Річарда Ноха, потім — у О. Т. Гречанінова (теорія музики), Г. Е. Конюса (композиція) та Сергія Протопопова (гармонія). Але за бажанням батька вступив на юридичний факультет Московського університету (навчався там в 1891 — 1896).

Зустріч з П. І. Чайковським залишила велике враження, і плани перемінилися. В 1895 він, залишивши університет, вступає до Московської консерваторії. У травні 1901 закінчує її з золотою медаллю (по класах контрапункту і фуги у С. І. Танєєва, композиції у М. М. Іпполітова-Іванова, диригування у В. І. Сафонова) та подорожує по Туреччині, Італії, Австрії, Швейцарії, Франції, відвідує Німеччину, Голландію, Норвегію, Єгипет.

У 1903 — 1905 був диригентом Московської приватної опери Мамонтова, в 1907 організував цикл загальнодоступних «Історичних концертів» і впродовж десяти років диригував ними.

У 1907 отримав місце професора оркестровки та композиції в Московській консерваторії, працював на цій посаді до самої смерті (з перервою в 1941 — 1943 роках).

З 1918 року організатор та керівник загальнодоступних концертів та концертів-лекцій у Москві, 1925 брав участь в організації радіотрансляцій класичної музики. Спільно з М. А. Ашрафі в 1938 в Ташкенті працював над створенням першої узбецької опери «Буран».

За роки роботи в Московській консерваторії виховав ряд відомих музикантів, серед гих О. В. Александров, А. М. Александров, М. С. Голованов, М. Абдраев та ін.

С. Н. Василенко помер 1 березня 1956. Похований у Москві на Введенському кладовищі в Москві.

Ранні твори Василенка відзначені впливом російського фольклору та старообрядницьких наспівів, з 1906 простежується зв'язок творчості композитора з поезією символізму (оркестрові п'єси «Сад смерті» та «Політ відьом», романси на вірші О. О. Блоку та В. Я. Брюсова), між 1910 і 1920 він починає цікавитися народною музикою Сходу і вже в радянський час неодноразово використовує її мотиви у своїх творах (балети «Нойя» та «Йосип Прекрасний»). Його твори відрізняються багатою колористичною оркестровкою, яскравою, блискучою дотепністю і грою фантазії музикою. Василенко — автор навчального посібника «Інструментування для симфонічного оркестру» та книги спогадів, що вийшла в Москві 1979 року.

Написав кілька додаткових номерів до балету Ц. Пуні «Есмеральда» в редакції Р. М. Глієра.[6]

Опери

• «Сказання про великий град Кітеж та тихе озеро Светояр» (1902)
• «Син сонця» (1929)
• «Христофор Колумб» (1933)
• «Буран» (1938, спільно з М. Ашрафі)
• «Великий канал» (1940, спільно з М. Ашрафі)
• «Суворов» (1942)

Балети

• «Нойя» (1923)
• «Йосип Прекрасний» (1925)
• «У сонячних променях» (1926)
• «Цигани» (1936)
• «Ак-Біляк» (1942)
• «Лола» (1943)
• «Мирандолина» (1946)

Твори для оркестру

• «Епічна поема» (1903)
• П'ять симфоній (1906 — 1947, в тому числі Третя «Італійська» — для оркестру російських народних інструментів)
• «Сад смерті» (1908)
• «Політ відьом» (1909)
• Дві «Китайські сюїти» (1927, 1933)
• «Туркменські картини» (1931)
• «Радянський Схід» (1932)
• «Узбецька сюїта» (1943)
• «Україна» (1946)

Концерти для інструментів з оркестром

• Концерт для фортепіано з оркестром (1949)
• Два концерти для скрипки з оркестром (1913, 1952)
• Концерт для віолончелі з оркестром (1944)
• Концерт для арфи з оркестром (1949)
• Концерт для балалайки з оркестром (1931)
• «Навесні», сюїта для флейти та камерного оркестру (1954)
• Концерт для кларнета з оркестром (1953)
• Концерт для валторни з оркестром (1953)
• Концерт для труби з оркестром (Концерт-поема, 1945)

Вокальні твори

• Три пісні на вірші В. Я. Брюсова і О. О. Блока (1906)
• «Заклинання» на вірші Брюсова, К. Д. Бальмонта, М. О. Лохвицької (1909)
• «Маорійського пісні» на вірші К. Д. Бальмонта (1913)
• «Екзотична сюїта» на вірші Бальмонта, Брюсова, В. І. Іванова

• Камерні твори, обробки народних пісень, хорові твори, музика до театральних постановок та кінофільмів.

• Народний артист Узбецької РСР (1939)
• Народний артист РРФСР (1940)
• Сталінська премія першого ступеня (1947) — за балетну сюїту
• орден Трудового Червоного Прапора (28.12.1946)
• медалі

• Історичні концерти

• Поляновский Г. Сергей Василенко: жизнь и творчество. — М., 1964.

• Сергій Василенко на belcanto.ru