Рафалівка

Рафалівка (до 1927 року — роз'їзд Полиці, до 1928 року — Нова Рафалівка) — селище міського типу в Україні, у Вараському районі Рівненської області, центр Рафалівської громади. Селище міського типу з 1957 року. Залізнична станція на лінії Ковель — Сарни. Лісопильний, асфальтовий заводи, меблева фабрика[2]. У 1940—1959 роках була центром Рафалівського району.

смт Рафалівка
Герб Рафалівки Прапор Рафалівки
Країна  Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Вараський район
Громада Рафалівська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка смт Рафалівка 
Основні дані
Засноване 1902
Статус із 18.12.1957 року
Площа 12,26 км²
Населення ▲ 3495 (01.01.2017)[1]
Густота 272,5 осіб/км²
Поштовий індекс 34371
Телефонний код +380 3634
Географічні координати 51°18′33″ пн. ш. 25°59′46″ сх. д.
Відстань
Найближча залізнична станція: Рафалівка
До райцентру:
 - автошляхами: 22 км
Селищна влада
Адреса 34371, Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Рафалівка, вул. 1 Травня, 12
Голова селищної ради Юсин Надія Василівна
Карта
Рафалівка
Рафалівка

Рафалівка у Вікісховищі

Географія

Відстань шосейними шляхами до Володимирця — 22 км,[3] фізична відстань до Києва — ~311,2 км.[4]

Сусідні населені пункти:[4]

Зі сходу, півночі та південного заходу Рафалівку оточують ліси. Навколо селища залягають поклади каменю, піску, глини[5].

Історія

Засноване як невеликий залізничний роз'їзд Полиці у 1902 році, коли прокладали залізничну колію Ковель — Сарни — Київ[6][5]. Напередодні 1914 року дерев'яний будиночок станції оточували кілька маленьких хат, де мешкали робітники-залізничники. Пізніше тут виросло робітниче селище[5].

Під час радянсько-української війни і польсько-радянської війни (1917—1921) поселення неодноразово переходило з рук в руки. З 1917 року у складі Української Народної Республіки. У січні 1918 року селище ненадовго зайняли радянські війська. У серпні 1919 року в районі станції точилися бої радянської Богунської бригади 44-ї дивізії з польськими військами. У бою за станцію загинуло 13 більшовиків, серед них — командир кінної розвідки радянський єврейський поет Ошер Шварцман. За участі радянської 173-ї бригада 58-ї стрілецької дивізії у липні 1920 року поблизу Полиць йшли бої[7][5].

У 1918 році, у часи української влади, у Рафалівці відкрита українська «захоронка» (дитячий садок), якою керували пані Ришківська та учительки сестри Дубченко[8]. До 1920-х років у захоронці було 40 дітей віком від 4 до 14 років, здебільшого місцеві українці[8]. З приходом польської влади остання стала чинити тиск на єдину в тогочасному Сарненському повіті українську захоронку — було призначено Раду Опіки суспільної з польською більшістю, звільнено весь український персонал, натомість керівницею обрано польку[8].

1921 року на станції вже налічувалося 17 будинків і проживало 139 жителів. Більшість з них працювала на лісорозробках та на лісопильному заводі, а решта — в сільському господарстві. У 1927 році на станцію Полиці переведено волосне управління з села Старої Рафалівки. Тому селище стали називати Нова Рафалівка, а пізніше — Рафалівка[5].

Друга світова війна

У вересні 1939 року, відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, Рафалівка в складі західноукраїнських земель переходить до СРСР. Від 1940 — місто, адміністративний центр новоствореного Рафалівського району[а 1] Ровенської (нині Рівненської) області.

4 липня 1941 року Рафалівку зайняли німецькі війська[5]. Рафалівка входила до військової округи «Заграва» регіональної групи УПА-Північ[9]. 29 серпня 1942 року німецька влада розстріляла в Рафалівці близько 2500 євреїв[10]. Загалом за час німецької окупації вбито близько 3 тис. чоловік[11][5].

5 лютого 1944 року Рафалівка остаточно зайнята радянськими військами[12]. У складі радянської армії та в партизанських загонах воювало 262 жителі селища, 36 з них загинуло. 215 мешканців нагороджені орденами й медалями СРСР[5].

Післявоєнний період

У 1949 році відновлено заснований ще до війни в Рафалівці колгосп[5]. Статус селища міського типу з 1957[6].

Населення

Згідно з переписом населення 2001 року у Рафалівці проживало 3419 осіб[13].

Динаміка населення[13]
195919701979198919922001200620102014
2 726 3 271 3 739 3 738 3,9 тис. 3 419 3 320 3 337 3 429

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[14]

Мова Відсоток
українська 98,72 %
російська 1,16 %
молдовська 0,03 %

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Рафалівською селищною радою, яка входить до складу Рівненської області України.

Селищний голова — Совгуть Василь Сергійович. До міської ради входить 20 депутатів.[15]

Освіта

Перший навчальний заклад у селищі був відкритий у 1927 році (навчання велося польською мовою)[5]. Станом на 2015 рік у місті діє три загальноосвітні заклади[16]:

  • Рафалівський НВК «ЗОШ І ступеня — ДНЗ»
  • Рафалівський Петропавлівський ліцей(вул. Петропавлівська, 6)
  • Рафалівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів (вул. Незалежності, 12)

Історія бібліотеки

Бібліотека в селищі Рафалівка заснована в 1944 році по вулиці Садовій 8. Тоді, у будинку, де проживали люди, для бібліотеки була виділена одна кімната. Вже тоді в її фонді зберігалося 5 тисяч книг. Очолювала культзаклад Ольга Романівна Цмінська. Далі деякий час працювала Бардачевська Соня Мусіївна. До лютого 1959 року це була районна бібліотека, в якій нараховувалося 14 тисяч книг, а до 1956 року нараховувалось 28988 тисяч примірників книг і 1467 читачів.

З 1951 року в селищі діє і районна дитяча бібліотека. Але після реорганізації району вона переходить у статус міської дитячої бібліотеки, в якій працювали завідувачка — Ребій Ольга Петрівна та бібліотекар Савонік Віра Якимівна. Такою і залишається до 1997 року. У 1954 році на посаді завідувачки міської бібліотеки для дорослих працювала Нетеса Марія Андріївна, а у 1955 році вона перейшла працювати у дитячу міську бібліотеку. На зміну їй завідувачкою міської бібліотеки для дорослих стала Галушко (ім, я та по батькові не відомі), яка також недовго працювала.

На той час у бібліотеці працював пересувний фонд. Із 1954року завідувачкою пересувного фонду працювала Крисюк Ганна Прокопівна, а з 1960 р. до 1964 р. — займала посаду завідувачки дитячої бібліотеки. Деякий час у дорослій міській бібліотеці працювала жіночка, яка приїхала з цілини — Мазур Сталіна Петрівна. Із 1964 року по 1988 рік дорослою бібліотекою незмінно завідує Крисюк Г. П., а з 1988—1997 роки завідувачкою масової бібліотеки працювала Карабан Олександра Іванівна і поряд з ними трудилися бібліотекарі Шкабко Марія Петрівна та Грушевська Марія Іванівна. З 1997 по 2003 роки — завідувачкою масової бібліотеки для дорослих працює Хомич Людмила Олександрівна.

У 2002 році в зв'язку з реорганізацією Рафалівська міська дитяча бібліотека і міська бібліотека для дорослих змінила назву на Рафалівська публічно-шкільна бібліотека. А дитячу бібліотеку перенесли у приміщення дорослої бібліотеки, де обов'язки завідувачки ПШБ приймає Панасюк Лариса Ігорівна. Досі поряд з нею працюють бібліотекар Хомич Людмила Олександрівна та бібліотекар дитячого відділу Леунова Світлана Миколаївна.

Бібліотека працює вже понад 68 років. У її фондах майже 53 тисячі книг, та понад 2 тисячі користувачів. Тут у 2006 році створено клуб за інтересами «Українська світлиця». А у дитячому відділі для молодших книголюбів — клуб «Веселі Чомусики». У бібліотеці проводяться різноманітні масові заходи, презентації нових книг, уроки, бесіди та інші форми роботи з дітьми та жителями селища. Також у бібліотеці проводяться різноманітні майстер- класи, оформляються виставки та виставки — продаж робіт майстрів селища.

Приємною новиною для бібліотеки та жителів населеного пункту у лютому 2011 року стала новина, що бібліотека є переможцем другого раунду конкурсу програми «Бібліоміст». Для бібліотеки було надано ком'ютерне обладнання: три комп'ютери з веб-камерами та навушниками та вільний доступ до Інтернету.

Примітки

Коментарі
  1. Об'єднаний з Володимирецьким районом у 1959 році.

Джерела
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Рафаловка // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  3. Облікова картка смт Рафалівка на сайті ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
  4. селище міського типу Рафалівка — Геопортал адміністративно-територіального устрою України. Архів оригіналу за 25 серпня 2015. Процитовано 14 серпня 2014.
  5. Бухало Г. В. Рафалівка // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 164—171.
  6. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  7. ЦДАРА, ф. 1183, оп. З, спр. 354, арк. 222.
  8. З діяльности Українського Парляментарного Клюбу : Дитячі захоронки й денаціоналізаційний похід // Діло. — 1924. — Вип. 47 (2 березня). — С. 1-2.
  9. Коротун, 1996, с. 13.
  10. Інститут історії України, 29 серпня
  11. Ровенський облдержархів, ф. Р-204, оп. 2, спр. ЗО, арк. 3; ф. Р-534, on. 1, спр. 4, арк. 247, 248, 250, 251.
  12. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні, стор. 420.
  13. Динаміка чисельності населення міст України
  14. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 Володимирецький РАЙОН. Процитовано 14 серпня 2014.
  15. Облікова картка Рафалівської селищної ради на сайті ВРУ. Архів оригіналу за 24.11.2015. Процитовано 14.08.2014.
  16. ЗНЗ - Рафалівка. Рівненська область. ІСУО. Процитовано 1 січня 2015.

Книги
  • Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — 274 с.

Література
  • Бухало Г. В. Рафалівка // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 164—171.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.