Ревбинці

Ре́вбинці — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Іркліївській сільській громаді. Розташоване за 12 км від смт Чорнобай. Площа населеного пункту — 455,19 га. Чисельність населення — 814 осіб, 402 садиби. Село розташовано на березі річки Ірклій.

село Ревбинці
Країна  Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Золотоніський район
Громада Іркліївська сільська громада
Рада Іркліївська сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване до 1730 р.
Населення 853
Площа 4,5529 км²
Поштовий індекс 19943
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°34′37″ пн. ш. 32°22′10″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 100 м
Водойми річка Ірклій
Місцева влада
Адреса ради с. Іркліїв
Карта
Ревбинці
Ревбинці
Мапа

 Ревбинці у Вікісховищі

Походження назви

Назва, очевидно походить від імені першого поселенця Ревби, хоча існує ще одна версія, що ім'я першого поселенця звали Ребрій. Винекло поселення на вільних військових землях, і першими його поселенцями були вихідці із запорізького реєстрового козацтва.

Історія

Перша документальна згадка про Ревбинці датується 1730 роком.[1]

За Гетьманщини село Ревбинці входило до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, та з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.

З 1762 року у селі церква Іоанна Богослова.[2][3][4]

Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Ревбинці у 1781 році ввійшли до Городиського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1781 року в Ревбинцях було 147 хат. За описом 1787 року в селі проживало 449 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власника: бунчукового товариша Максима Требинського.[5]

У ХІХ ст. Ревбинці були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії.

Село є на мапі 1812 року.[6]

У 1910 р. з 377 господарств 341 було козацьке, 27 селянських та інших станів. У селі проживало 1995 осіб з 1977 десятинами орної землі.

З 1923 р. Ревбинці увійшли до Іркліївського району і налічували 542 господарства з 2430 десятинами землі. Цього ж року була організована сільськогосподарська артіль «Червона нива», а 1929 р. — 3 колгоспи: «Червона сім;я», «Вічне життя», «Нове життя», які у 1931 р. об'єдналися в один «Перемога», що в 1933 р. розділено на 2 — «Перемога» та ім. Кагановича. У 1937 р. у селі почав діяти ФАП.

Під час німецько-радянської війни було мобілізовано 612 жителів села, 178 осіб загинуло на фронтах. Визволили село гвардійці 35-ї танкової бригади 3-го механізованого корпусу Степового фронту. 115 Фронтовиків відзначені урядовими нагородами. У пам'ять про загиблих встановлено обеліск Слави і пам'ятник солдату-визволителю.

У серпні 1950 року колгосп села Ревбинці укрупнено в одне господарство — колгосп ім. Щорса, з 2000 р. КСП ім. Щорса реорганізовано в СТОВ ім. Щорса. Господарство має зерновий та м'ясно-молочний напрям.

Сучасність

Діють Будинок культури на 350 місць, дошкільний заклад, НВК, ФАП, відділення зв'язку, філія Ощадбанку, історико-краєзнавчий музей (1200 експонатів) та зала бойової слави.

Село електрифіковано та газифіковано, забезпечено водопостачанням; жителів обслуговує телефонна станція на 150 номерів.

Природно-заповідні об'єкти

Біля села розташовано гідрологічний заказник місцевого значення Ревбинський.

Відомі особистості

В поселенні народився:

Галерея
  • Стара хата

Див. також

Примітки
  1. Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  3. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 662 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  4. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 489-490 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  5. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 269
  6. Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 24 листопада 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.