Чорнобай

Ірклій у Чорнобаї

Чорнобай розташований на Придніпровській низовині на річці Ірклій за 22 км на схід від залізничної станції Золотоноша і за 52 км від обласного центру — міста Черкаси. Клімат — помірно континентальний. Пересічна температура січня -6°С, липня +24°С. Опадів — 488 мм на рік. Найпоширеніший тип ґрунтів — чорноземи звичайні. Гідрографічна мережа представлена річкою Ірклій.

Населення 7 311 осіб за станом на 01.07.2015 року (7 911 у 2007) (6 600 у 1972 році). Селищній раді підпорядковане село Савківка.

На території селища проживають представники інших національностей: азербайджанці, білоруси, вірмени, грузини, латиші, молдовани, поляки, росіяни, угорці, чехи.

Назва «Чорнобай» означає, очевидно, прізвище одного з перших поселенців. Імовірно це прізвище татарського походження (бай, в тюркських мовах, багатій, пан).

Протягом часу існування село мало кілька назв: перша — Слобідка, друга — Чернобаї, Чорнобаєве, Чорнобаївське, Чорнобай, третя — Дараганщина по імені сотника Кропивнянської сотні Дарагана, але ця назва за населенням не прижилася. За селищем закріпилась назва Чорнобай, а Дараганщиною називається околиця селища.

Селище Чорнобай виникло на початку XVIIІ століття, як слобода заселена козаками Кропивнянської сотні Переяславського полку. В перших документах Чорнобай згадується 1721 року.

Під час перепису маєтностей Переяславського полку в 1729—1731 роках згадується: «На полі Канівському», як слобода, заселена переважно мешканцями містечка Великі Канівці, переселенцями з Кропивни, Чехівки, Мельників з Ніжинського полку. Крім того, не мало людей тут було осаджено ченцями Києво-Печерського монастиря. Відомості по належність Києво-Печерській лаврі Чорнобаївської Слобідки відносяться до 1720 року. Тоді Чорнобай належав до Чехівської волості, що йшла на гетьманську булаву, тобто, відбувала повинності на двір гетьмана.

За даними Генерального опису Лівобережної України 1765—1769 років у Чорнобаї налічувалося 19 козацьких дворів з 50 хатами, в яких жило 313 чоловік, 193 хати залежних селян. Більшість покріпаченого населення не мала навіть дворів: тут зареєстровано 137 бездвірних хат.

З ліквідацією соттеного устрою Гетьманщині, з 1781 року, Чорнобаї у складі Золотоніського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1781 року в Чорнобаях була 351 хата. За описом 1787 року в селі проживало 1199 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: таємного радника Миколи Неплюєва, колезьких асесорів Петра і Антона Дараганів.[3]

Чорнобай є на мапі 1812 року,[4]

приписані до церкви Іоанна Милостивого у Чорнобаї селище Прилипка[5] (Прилипки[6]) та хутір Боровики[7] [8](Боровиків) зникли після 1945 року, хутір Констянківка[9] (Константіївка, Константіївський[10]) увійшов у Чорнобай

У XIX ст. Чорнобаї були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. З середини XIX століття Чорнобай стає волосним центром. Поступово починає розвиватись місцева промисловість. У 1845 році вступив в дію пивоварний завод.[11]

В 1885 році в Чорнобаї налічувалось 982 двори з 5229 жителями. В цьому ж році в селищі відкрито церковно-парафіяльну школу. З кінця XIX століття Чорнобай в документах називається селом.

З 1910 року у селі почали працювати: цегельний завод, 2 парові млини з олійницею і просорушкою, млин з нафтовим двигуном, 63 вітряки, 14 кузень і слюсарних майстерень.[12] Чоловіки міста займались рибальством, плели верші з верболозу, жінки ткали, в'язали та вишивали, 29 чоловік жили з теслярства, 53 — кравецтва, 25 — столярства, 10 — ковальства, 28 — ткацтва.[13] В 1911 в селі закладено фруктово-виноградний розсадник.

В грудні 1919 року територія Золотоніського повіту, до якого входив Чорнобай, була окупована військами Червоної армії. Встановилася радянська влада.

У квітні 1923 року Чорнобай став центром однойменного району.

У лютому 1925 в селі організоване машино-тракторне товариство, а у 1926 році артіль «Перемога». В 1929 році створено Чорнобаївську МТС.

З 1927 року тут працювали сельбуд, 4 клуби, 5 бібліотек. З 1931 року почала діяти кіноустановка.

З 1931 року в селі було чотири колгоспи: ім. Ілліча, ім. Ворошилова, ім. Шевченка та ім. Комінтерну. В 1934 році створено організацію «Заготскотвідгодівля».

19 вересня 1941 року село було окуповане німецькими військами.[14] За роки війни до Німеччини було вивезено 1527 юнаків та дівчат. 27 вересня 1943 року село було визволене. За мужність і відвагу 417 жителів села нагороджені орденами і медалями СРСР. Житель села Шмиг Іван Миколайович нагороджений званням Героя Радянського Союзу та медаллю Золотої Зірки.

23 квітня 1965 року село Чорнобай віднесено до категорії селищ міського типу.

З 1969 року діє краєзнавчий музей.

Орган місцевого самоврядування представляють селищний голова, селищна рада, виконавчий комітет селищної ради. Депутатський корпус селищної ради складається із 30 депутатів.

На території селища зареєстровано осередки політичних партій: СПУ, ВО «Батьківщина», НСНУ, НПУ, ВО «Свобода» та інші.

Районний будинок культури

Меморіал

У селищі працюють:

• районний і селищний будинки культури;
• селищний клуб та клуб с. Савківка;
• кінотеатр «Мир»;
• чотири бібліотеки, в тому числі в Чорнобаївській центральній районній бібліотеці — інтернет-центр.

Значним осередком культури є районний краєзнавчий музей, що є філіалом обласного.

Також працює районний стадіон, Палац спорту з 25-метровим плавальним басейном (єдиним у районі).

У Чорнобаї розташована Школа мистецтв, вихованці якої беруть участь в різних міжнародних фестивалях дитячої творчості. Один з них — «Сонце. Радість. Краса» — проходив в болгарському місті Несебир. Вихованці школи брали участь у вокальному та інструментальному жанрах. В результаті піаніст Юрій Кишка посів 1 місце серед інструменталістів. Він, Вікторія Кутова та Руслан Верескун стали дипломантами серед солістів. Більшого успіху досяг фольклорний вокальний гурт «Намистечко» (керівник — Жовтова Тетяна Дмитрівна), який посів 1-е місце серед 11 колективів з усього світу. Окрім цього фестивалю, діти вже посіли призові місця на різних конкурсах в Угорщині, Австрії, Словаччині, Німеччині.[15]

Велику популярність має зразкова танцювальна студія «Фієста» (керівник — Тріандафіліді Лариса Георгіївна), яка є переможцем різноманітних обласних та всеукраїнських хореографічних конкурсів і фестивалів. «Фієста» неодноразово займала призові місця за кордоном. В 2016 році «Фієста» отримала звання народного колективу.

На території Чорнобаю дуже поширена течія КВК. У 2001 році була створена селищна команда КВК «Гарячі голови». У 2005 році команда змінила назву на «Бі-Бі-Сі» і стала володарем Гран-прі Всеукраїнського фестивалю команд КВК «Жарт-птиця — 2005», переможець фестивалю «Жемчужина у моря» 2006, 2007, фіналіст кубку «Асоціація КВК України сезону 2006—2007 рр.» У районі існує районна команда КВК «Дорослі діти» (творчий керівник — Купчин Андрій Іванович) — переможець Всеукраїнського турніру учнівських команд «ПОУМУ», бронзовий призер фестивалю «Жарт-птиця — 2013», переможець Всеукраїнського фестивалю дитячих та юнацьких команд КВК «Первосміх 2013» (м. Лубни), лауреати та учасники багатьох інших фестивалів у містах Вінниця, Житомир, смт Затока, Черкаси. Нині, протягом навчального року, регулярно проводяться змагання шкільних команд КВК.

З 2009 року, проводиться Міжнародний дитячий пісенний фестиваль «Чорнобаївські зорепади» (за підтримки народного артиста України Мар'яна Гаденка).

У селищі встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — селищний меморіал воїнів ВВв, який уже за незалежності був доповнений пам'ятними знаками воїнам-інтернаціоналістам і на честь ліквідаторів аварії на ЧАЕС; 22 лютого 2014 року рішенням селищної ради пам'ятник Леніну демонтовано. А 7 квітня 2014 року було встановлено пам'ятник «Морякам — підводникам».

Традиційними для Чорнобаю стало проведення свята селища, в рамках якого визначається найкраща вулиця, найкраща садиба, адміністративне приміщення зразкового благоустрою, найкращий багатоквартирний будинок.

• Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.