Редчук Галина Василівна
Редчу́к Гали́на Васи́лівна (1 червня 1941 року, с. Троїцьке, тепер Любашівський_район, Одеська область) — Заслужений вчитель України, викладач образотворчого мистецтва, організатор художньої студії «Сонячний круг» в Опішнянській середній школі № 2, на базі якої пізніше було створено Державній спеціалізованій художній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні».[1]
Редчук Галина Василівна | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народилася |
1 червня 1941 (80 років) Одеська область село Троїцьке | |||
Громадянство | СРСР → Україна | |||
Національність | українка | |||
Діяльність | учитель | |||
Нагороди |
| |||
|
Зовнішні відеофайли | |
---|---|
Вчитель дивотворіння // УТР, режисер Олександр Кошак |
Біографія
Дитячі роки
Галина Редчук народилася у 1941 році у селі Троїцьке на Одещині. У 1944 році сім'я переїхала до Одеси, у 1947-му — до Біляївки, де й закінчила школу у 1957-му році. Батько загинув у перші дні війни, тож змалку мусила допомагати матері у господарстві, у вихованні чотирьох молодших сестер.
З дитинства мріяла стати художником.
Навчання
З 1958 по 1961 рік Галина Василівна навчалася у Одеському Морському технічному училищі № 5 за спеціальністю кухар закордонного плавання. Протягом 1961–1962 років працювала кухарем на теплоході «Єльня» (у тому числі рейси до Антарктиди — до місця роботи Одеської китобійної флотилії, на Кубу, в Індію). У 1962-1970 роках жила і працювала у Комсомольську-на-Амурі (малярем у трамвайному депо, штампувальником, електриком на заводі ім. Ленінського Комсомолу). В той же час, у 1963–1969 роках, навчалася на вечірньому відділенні Політехнічного інституту за спеціальністю інженер по електроприладах.
З 1970-го року проживає у смт. Опішня Полтавської області України. У 1972-1977 роках навчалася у Одеському педагогічному інституті (за спеціальністю «живопис та графіка»). У 1978-1982 роках — Республіканські курси іноземних мов (англійська мова).
Професійна кар'єра
У 1970–1971 рр. працювала музичним керівником у дитячому садку. У 1972–1978 рр. — Міськомлинянська восьмирічна школа, вчитель трудового навчання у юнаків та малювання. З 1978 року працює вчителем образотворчого мистецтва в Опішнянській восьмирічній школі (яка згодом стала Опішнянською середньою школою № 2, а з 1997 року — Державною спеціалізованою художньою школою-інтернатом І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні»). Викладала малювання, креслення, англійську мову, образотворче мистецтво. Була керівником фото-гуртка та гуртків малювання, випилювання, випалювання, ліплення. 1978 року гуртки об'єдналися у студію «Сонячний круг».[2] Вихованці студії неодноразово брали участь у виставках різних музеїв України, ВДНГ УРСР, СРСР, у Чехословаччині та США, мають численні дипломи, нагороди, медалі. Багато випускників студії стали гончарями, художниками, архітекторами, вчителями мистецьких дисциплін.
У даний час (2015 рік) викладає образотворче мистецтво у Колегіумі мистецтв у Опішні.
Галина Редчук — учитель-методист вищої категорії, Відмінник народної освіти України, Заслужений учитель України.
Творчість
З дитинства Галина Редчук мріяла бути художником, проте ніколи не обмежувалася лише «фаховою» творчістю, і свідоцтвом цьому — ті гуртки, які вона започатковувала та вела в Опішнянській школі. Опанувала й навчає дітей багатьом художнім технікам: випалюванню, різьбленню, ліпленню, ліногравюрі та літографії, карбуванню, виготовленню вітражів, мозаїчних картин з прикладних матеріалів (кісточок, пір'їнок, паперу, соломи тощо), великих (настінних) керамічних панно тощо. Але головним усе ж таки лишається живопис: рисунок, графіка, акварель, олія, пастель тощо:
У кабінеті Галини Василівни, де проходять уроки рисунка й живопису, всі стіни й полиці заклеєні й заставлені роботами її вихованців. Зробити шедевр, впевнена вона, можна з усього, що навколо нас: із снігу, тирси, піску, соняшникового насіння, шкіри, намистинок, соломи, гороху, гілочок, клаптів тканини чи паперу. Діти ж називають мені всі ті техніки, які вони вже вивчили: простий олівець, гуаш, маркер, туш, перо, пензель, вугілля, пастель, силует, ліногравюра, олійні фарби, акварель, темпера, акрил...[3]
З 2000-го року почала писати вірші. 2011-го року стала лауреатом районної літературно-мистецької премії імені братів Тютюнників (м. Зіньків)[4]. На сьогодні видано чотири поетичних збірки (перша з них містить альбоми кольорових репродукцій десятків картин Галини Василівни):
Тополі ще тримають оборону. Поезія, живопис. — К.: Видавництво «Фенікс», 2009. — 288 с., 182 іл. ISBN 978-966-651-725-1. | |
Допоки вистачить наснаги. — К.: «Фенікс», 2011. — 68 с. ISBN 978-966-651-869-9. | |
Я край дороги не умію жити. — К.: «Фенікс», 2011. — 132 с. ISBN 978-966-651-870-8. | |
Знайди у себе сили для любові. — К.: «Фенікс», 2012. — 120 с. ISBN 978-966-136-030-2. | |
Нагороди
- Почесне звання України Мати-героїня;
- «Заслужений вчитель України» — присвоєно 2007 року Указом Президента України[5]
- Медаль материнства II ступеня
Див. також
Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні»
Примітки
- «Вісь Всесвіту проходить через душу» — поезія та живопис Галини Редчук. Літературно-мистецька година. ПОУНБ. 09.10.2013. Процитовано 30.05.2015.
- Олена Щербань (25.02.2010). Гончарство Опішного в 1941–1985 рр. Процитовано 30.05.2015.
- Тетяна Терен. Не святі горщики ліплять. В опішнянському колегіумі мистецтв учать давній українській гончарній традиції. Україна молода. Архів оригіналу за 06.07.2013. Процитовано 02.01.2013.
- Хроніка культурного життя Полтавщини
- Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела
Посилання
- Тетяна Терен. Не святі горщики ліплять. В опішнянському колегіумі мистецтв учать давній українській гончарній традиції. Україна молода. Архів оригіналу за 06.07.2013. Процитовано 02.01.2013.
- Валерій Поліщук (23.07.2010). Редкий дар Галины Редчук (рос.). Робітнича газета. Архів оригіналу за 15.11.2016.