Релігія та міфологія мая

Подібно ацтекам і інкам, які досягли розквіту пізніше, мая вірили в циклічну природу часу на всіх рівнях (див. календар мая). Мая розглядали існування всесвіту як череду ер великої довжини, трохи менше ніж 5200 років, які поділялися на 13 менших періодів, бактун (однина: bak'tun). Згідно з так званою Томпсонівською кореляцією календаря мая, світ був створений 13 серпня 3114 року до н. е. та буде знищений 23 грудня 2012 року, коли сучасний цикл так званого довгого рахунку підійде до кінця. Згідно з пізнішими джерелами, попередній світ помер у великому потопі (ідея, яка також знайдена в ацтеків), коли небо впало на землю та світло зникло.

Після цього настав період між двома світами, час магії та героїчних подій, описаний в книзі Пополь-Вух. Історія, описана в Пополь-Вух, починається з народження першої пари героїв-близнюків, дітей попередніх творців. Коли близнюки підросли, вони були викликані у підземне царство, Шібалбу (Xibalba), за те, що дуже гамірно грали в м'яч на поверхні. Після страшних тортур вони були страчені, але від голови одного з них, бога маїсу (кукурудзи), магічним чином завагітніла донька царя Шібалби, леді Кров.

Барельєф Ішбаланке і Хунахпу, героїв-близнюків мая

Леді Кров була вигнана на поверхню, де народила нову пару легендарних героїв-близнюків, Хунахпу (Hunahpu) і Ішбаланке (Ixbalanque або Xbalanque) (імена дані мовою кіче, не мовою класичних мая). Коли вони підросли, брати здійснили багато героїчних подій, типова роль для богів-близнюків у релігіях Месоамерики. Спершу вони перемогли своїх злих зведених братів, перетворивши їх на людей-мавп (які пізніше стали покровителями художників, артистів і танцюристів). Потім вони вбили жахливого птаха Вукуб-Какіш (Wuqub' Kaqix), у якого вони вибили зуби, стріляючи вибуховими кулями, а потім замінили їх на м'які зерна маїсу.

Останнім подвигом була перемога над царями Шібалби. Як і їхній батько, вони були викликані в підземне царство, але вони вижили після численних тортур. У кінці вони також перемогли царів Шібалби у грі в м'яч, але все ж таки були страчені. Але боги неба оживили їх, і за допомоги вдалої стратегії вони зуміли вбити своїх ворогів та оживити свого батька, бога маїсу. Цей міф часто розглядається як метафора сільськогосподарського циклу і річного відродження врожаїв. Так коли мая сіють маїс, вони посилають зерна у підземне царство, але маїс «відроджується» у вигляді молодого паростка. Ця історія — важливий елемент міфології мая і часто зображається у мистецтві.

Світ був створений із нічого волею богів. Боги Тепеу (Tepeu) і Гукумац (Gucumatz, також відомий як Кукулкан — Kukulkan, і як ацтекський бог Кетцалькоатль) називаються творцями. Вони були одними з перших істот, що виникли у світі, та відрізнялися своєю мудрістю. Хуракан (Huracan), також існував у перші часи утворення світу, але йому надавалося менше персоніфікації, він діє як шторм, богом якого він і був. Від його імені походить слово «ураган» багатьох сучасних мов.

Щоб зберегти свою владу, Тепеу і Гукумац вирішують створити народ, який би міг поклонятися їм. Хуракан фактично проводить процес творіння, а Тепеу і Гукумац керують процесом. Земля була створена, але боги роблять кілька невдалих спроб створити на ній бажаний народ. Спочатку були створені тварини, проте вони були нездатні поклонятися своїм творцям, і тому були назавжди вигнані до лісу. Людина була невдало зроблена з глини, але вона тільки розсипалася, потім з деревини, але ці люди швидко забули своїх творців. І тільки після цього люди були зроблені з маїсу. Тобто мая вважали, що маїс не тільки є головним елементом їхньої дієти, але і що вони були самі зроблені з цього ж матеріалу.

Ціллю людини було виконувати завдання, які були корисні богам — тобто займатися ювелірною справою, обробкою коштовних каменів, гончарним ділом, створенням барельєфів тощо. Згідно з деякими істориками, це вказує на те, що мая створювали твори мистецтва не заради самого мистецтва, а тільки для задоволення богів.

Кожна столиця держав мая мала свою версію легенди про утворення світу, яка б прославляла предків династії правителів цього міста. Наприклад, в Паленке надписи часів Кан Балама, сина Ханаба Пакала, в храмі Хреста розказують одну з версій. За нею ще за 8 років до кінця попереднього світу народився Перший Батько, а через 540 днів — Перша Матір, яка народила Кавіла (K'awil), змієподібного бога з трубою на чолі, що завжди був покровителем царського дому цього міста.

Гліфи, що відповідають географічним напрямкам та відповідним кольорам у писемності мая

Багато елементів космологічної системи відомі дуже погано, але можна сказати, що мая, подібно до більшості ранніх суспільств, вважали, що всесвіт має три головні частини, небо, землю і підземне царство. Небо у мая мало тринадцять рівнів або шарів, де жили різні боги. Підземне царство, Шібалба́ (Xibalbá), складалося з дев'яти рівнів, які були населені старими богами смерті і гниття. Мая вважали, що Шібалба була місцем, куди потрапляли душі щонайменш більшості людей після смерті, і що божества пекла мучили їх там. Іцамна (Itzamna) і бог Сонця, перебували у небі мая. Нічне небо часто вважалося вікном, що показує всі надприродні явища. Мая співвідносили сузір'я з богами і бачили в їхніх сезонних рухах розгортання розповідей і вважали, що у нічному небі зливаються всі рівні світу.

Також мая розглядали Землю як плоску та чотирикутну, де кожний кут мав власне кольорове значення: схід був червоний, північ — білою, захід — чорним, а південь — жовтим. У цій системі також існував і п'ятий «кут», центр, який асоціювався з синьо-зеленим кольором. Земля підтримувалась чотирма старими богами Павахтунами (однина: Pawahtun), точніше чотирма формами одного бога. Небо також підтримувалося чотирма богами Бакабами (Bakab), а за іншою версією — чотирма деревами різних видів та відповідних кольорів. У цій системі в центрі росла синьо-зелена сейба (бавовняне дерево), так зване «дерево світу» або «дерево життя». У космології мая воно формувало свого роду вісь світу, яка з'єднала центр Землі зі всіма рівнями як неба, так і підземного царства. Мая часто саджали дерева сейба у центрі поселення, які символізували цей зв'язок. У деяких поселеннях знайдені й інші дерева, що відповідали всім чотирьом напрямкам.

Мистецтво класичного періоду також часто зображає Землю як спину величезного двоголового алігатора, що відпочиває у ставку наповненому ліліями. Небо, на відміну від Землі, зображалося у вигляді двоголової змії, ймовірно через те, що слово «небо» (kaan або chan) було омонімом зі словом «змія». У цьому випадку всі зірки зображалися намальованими на тілі цієї змії.

Боги мая з Дрезденського кодексу та гліфи їхніх імен. a. Бог смерті; b. Чак, бог дощу; c. Ку (K'u), «бог» (це зображення може заміняти собою інші); d. Іцамна; e. Бог маїсу; f. Кініч-Ахау або Ахау-Кін, бог сонця; g. молода богиня місяця; h. Кавіл, бог керівних родів; i. Ек-Чувах, бог торговців; j. Іш-Чел або Чак-Чел, стара богиня Місяця та богиня медицини.

Про пантеон мая відомо дуже мало, хоча можна сказати, що їхній світ був наповнений богами. Наприклад у рукописі 18 століття, «Ритуали Бакаба», поіменно названі 166 богів, а в доколумбівських кодексах можна розпізнати як мінімум 30. Наприклад, боги відповідали кожному з 13 рівнів неба та 9 рівнів підземного царства. Частково ця різноманітність богів походить від багатоликості богів мая. По-перше, багато богів були не одною, а чотирма особами, що відповідали кожному з чотирьох напрямків. По-друге, багато богів мали супутника (чоловіка або дружину) протилежної статі, відображення месоамериканського принципу дуалізму та єдності протилежностей. По-третє, деякі боги мали молоду та стару форми, або, особливо протягом Класичного періоду, тілесну і безтілесну. По-четверте, не існувало чіткого розділення між людиною і тваринами та між видами тварин, тому багато богів об'єднували риси кількох тварин у химерних формах. І останнє, кожний астрономічний бог мав свого підземного двійника, який з'являвся у той час, коли зірка або планета «вмирала», досягнув горизонту, та існував до її появи з протилежного боку.

Також слід відміфити те, що боги мая часто не були дискретними, окремими об'єктами, як грецькі боги. Боги часто були спорідненими та мали аспекти, які повільно переходять від одного бога до іншого. Існує велика різноманітність символів, що відповідають надприродним явищам в релігійній традиції мая, тільки деякі з яких зустрічаються з регулярністю. «Добрий» або «злий» також часто не є постійними характеристиками богів мая. Риси можуть змінюватися циклічно, зі зміною сезонів; як і в інших випадках ця циклічність є одним з основних елементів міфології мая.

Верховним богом пантеону мая був Іцамна (Itzamna, «дом ящірки»), який зображався в кодексах у вигляді старого чоловіка з римським носом, винахідник письменності та покровитель освіти і наук. Його жінкою була Іш-Чел (Ix Chel, «Пані Веселка»), стара богиня прядіння, медицини і дітонародження, яка також була богинею Місяця. Змії в її волосах та клешні замість рук вказують на її спільне походження з ацтекською богинею Коатліке (Coatlicue), матір'ю всіх людей та богів. Всі інші боги, включаючи Бакабів, були нащадками цієї пари, вони називаються «старою парою предків» в книзі Пополь-Вух.

Бог Сонця, Кініч-Ахау (K'inich Ahaw), виглядає в кодексах дуже подібним до Іцампи і може бути одним з його втілень (проте, він міг бути і його батьком). На своєму шляху через підземне царство він стає жахливим богом-ягуаром, який часто зображається на монументах мая.

Молода напівоголена жінка, що кілька разів зустрічається в Дрезденському кодексі, являє собою молоду богиню Місяця, молодий варіант Іш-Чел, відомий як Іш-Чуп (Ix Ch'up, «жінка»), яка мала романтичні відносини з кількома іншими богами.

У кутах Землі знаходився чоторьохликий Чак (Chaac, в класичній мові Chaahk [t͡ʃaːhk]), бог дощу, поклоніння якому можна прослідкувати до культури Ольмеків. Чак був одним з найпопулярніших богів доколумбівських мая, які асоціювали його з громом та блискавками, його культ все ще існує серед сучасних мая. Також чотирьохликими були Бакаби, кожний з яких приймав владу над світом на 1/4 кожного 260-денного періоду.

Крім цих богів, в пантеоні мая існували покровителі соціальних класів і професій. Очолював цей список Кукулкан (K'uk'ulkan), наступник Кавіла у ролі покровителя керівної касти, культ якого виник вже в посткласичний період та досяг розквіту під час приходу тольтеків на Юкатан. Серед солдатів були популярні кілька богів війни, деякі з яких були реальними полководцями, знаменитими своїми завоюваннями. Богом торговців та вирощувачів какао (яке цінілося як валюта) був Ек-Чувах (Ek' Chuwah), з чорним обличчям та довгим носом. Він також походить з долини Мехіко, де був відомий як покровитель торговців «Бог Л», але пізніше став богом війни, і саме в цій ролі з'являється у Дрезденському кодексі. Також у мая були покровителі мисливців, рибалок, пасічників, художників, артистів, коханців та навіть самогубців. Мистецтвом опікувалися люди-мавпи, походження яких дуже детально описане в Пополь-Вух.

Підземне царство, Шібалба́ (Xibalba, «місце боротьби»), ймовірно було дев'ятирівневим, кожний з рівнів мав свого повелителя, на це вказують, наприклад, дев'ять домів тортур, через які пройшли герої-близнюки. Це холодне нещасне місце вважалося місцем, куди повинні були потрапити після смерті майже всі мая.

Значна частина знайденої кераміки має похоронне значення, така кераміка часто містила їжу та воду «на дорогу». Тому і тема підземного царства була дуже поширена на знайденій кераміці мая. Частина епіки підземного царства також описана в Пополь-Вух; здається, ця епіка дуже схожа на єгипетську «Книгу мертвих». На вазах і тарілках часто зображуються бог Маїсу, Вукуб-Какіш, боги-мавпи, Хунахпу й Ішбаланке. Першого з героїв-близнюків легко розпізнати за чорними плямами на тілі, залишками шкіри ягуара. Звичайно вони зображуються в момент відродження свого батька або під час гри у м'яч.

Входами до Шибалби часто вважалися глибокі печери. В дуже відомій печері Нах-Туніч, відкритій в 1979 році, було знайдено багато поховань пізнього класичного і посткласичного періодів, але печера вже була пограбована до знахідки її археологами. Важливою рисою цієї печери є численні ієрогліфічні тексти (до нас дійшли близько 400 гліфів) і зображення на стінах, виконані чорним вугіллям. Зображення включають гру в м'яч, любовні акти, у тому числі, ймовірно, гомосексуальні, та богів мая, що часто включають героїв-близнюків. Ймовірно, печери також асоціювалися з горами, і навіть зараз мая проводять ритуали у печерах з ціллю викликати дощ, який, як вони вірять, зароджується у цих печерах ще до того, як він підіймається на небо. Зараз знайдена більш ніж сотня печер з залишками поховань та зображень мая, часто такими ж священними місцями вважаються і сеноти.

Ах-Пуч у Дрезденському кодексі

Основна стаття: Перелік богів мая

• Ах-Пуч (Ah Puch) — Бог смерті, що керує Метналом (Metnal), найнижчим рівнем Шибалби
• Бакаби (однина: Bacab) — Боги, що підтримують небо
• Гукумац (Gucumatz) — Бог-змія та творець людини
• Зіпакна (Zipacna) — Демон підземного царства
• Ішбаланке (Ixbalanque) — Один з героїв-близнюків
• Іш-Чел (Ixchel) — Богиня Землі та Місяця
• Іш-Таб (Ixtab) — Богиня самогубців
• Іцамна (Itzamna) — Верховний бог мая
• Камазоц (Camazotz) — Бог — кажан, намагався вбити героїв-близнюків в Пополь-Вух
• Хунахпу (Hunahpu) — Один з героїв-близнюків
• Хуракан (Huracan) — Бог штормів та вогню, один з творців людини
• Чак (Chaac) — Бог дощу та грому