Реміґіюс Шимашюс

Реміґіюс Шимашюс (лит. Remigijus Šimašius; 12 січня 1974, Таураге, Литва) — литовський юрист, політик, член Сейму (2012—2016), міністр юстиції Литви з 2008 до 2012 (є другим наймолодшим міністром юстиції в історії литовського права), правознавець, економіст. З 2015 мер Вільнюса.

Реміґіюс Шимашюс
лит. Remigijus Šimašius
Реміґіюс Шимашюс
Міністр юстиції Литви
9 грудня 2008 — грудень 2012
мер Вільнюса
2015 — понині
Народився 12 січня 1974(1974-01-12) (48 років)
Таураге, Литва
Відомий як політик, викладач університету, економіст
Місце роботи Вільнюський університет
Країна Литва
Національність литовець
Освіта Vilnius University Faculty of Lawd
Alma mater Вільнюський університет, Університет Миколаса Ромеріса
Політична партія «Рух лібералів»
У шлюбі з Агне Матулайте-Horwood
Діти Анупрас Патрикас, Морта Тересе
Професія юрист, політик
Звання доктор юридичних наук
simasius.lt

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Реміґіюс Шимашюс закінчив юридичний факультет Вільнюського університету.

Відтак навчався як докторант Університету Миколаса Ромеріса.

17 вересня 2002 захистив дисертацію на тему «Правовий плюралізм», доктор юридичних наук.

З 2002 по 2005 він працював лектором з правових теорій кафедри правової теорії юридичного факультету Університету Миколаса Ромеріса.

З 2005 по 2008 — викладач (лектор) у галузі теорії права кафедри правової теорії і правової історії юридичного факультету в університеті Вільнюса.

З 1995 по грудень 2008 Реміґіюс Шимашюс був експертом права, економістом Литовського інституту вільного ринку (LLRI).

З 9 травня 2006 року — президент Інституту.[1]

З 9 грудня 2008 по грудень 2012 був міністром юстиції в уряді Кубілюса.

Висунутий партією Рух лібералів Литовської Республіки[2].

У 2015 обраний мером Вільнюса[3].

Це були перші прямі вибори мерів у Литві.

У першому турі Шимашюс набрав 33,96 % голосів, у колишнього мера А. Зуокаса — 18,05 %, у голови Виборчої акції поляків Литви Вальдемара Томашевського — 16,96 %.

У другому турі Шимашюс переміг, набравши 60,89 % голосів, за Артураса Зуокаса проголосували 37,93 % виборників.[4][5]

У червні 2016 члени партії «Рух лібералів» обрали Реміґіюса Шимашюса головою партії на позачерговому з'їзді. У другому турі Шимашюс переміг Ґентвіласа, набравши 53,69 % голосів.[6][7]

На парламентських виборах у Литві (2016) партія «Рух лібералів» під керівництвом Шимашюса зайняла четверте місце, отримавши 9,45 % (14 мандатів).[8]

В 2018 залишив «Спілку лібералів Литви».[9]

У 2019 створив громадський комітет «За Вільнюс, яким ми пишаємося» і 17 березня 2019, у другому турі переобраний мером Вільнюса, набравши у другому турі 59 % голосів.[10][11]

Діяльність на посту мера

Під час перебування Шимашюса на посту мера Вільнюса у місті прибрали скульптури із Зеленого мосту, почалася забудова спорудами колишнього найбільшого стадіону міста «Жальгіріс», був знесений кінотеатр «Летува», знесений найбільший у місті Лаздинайський плавальний басейн.

Цікаві факти

У березні 2019 року став першим в історії Литви мером, який відвідав гей-клуб.[12]

Праці
  • Nevyriausybinės organizacijos: reguliavimas Lietuvoje ir Vakarų patirtis, 1999.

Примітки
  1. LLRI
  2. LR TM Биография (лит.)
  3. Избранный мэром Вильнюса Р. Шимашюс обещает больше прозрачности Литовский курьер
  4. Во втором туре за пост мэра будут бороться Р. Шимашюс и А. Зуокас, 2015-03-02
  5. Мэром Вильнюса избран Рэмигиус Шимашюс, 16.03.2015
  6. Мэра Вильнюса избрали председателем литовской партии Движение либералов, 11.06.2016
  7. Новым председателем Движения либералов избран Шимашюс, 11 июня 2016 г.
  8. Результаты по многомандатному округу
  9. Sputnik. Мэр Вильнюса уходит с поста руководителя "Союза либералов" (en-us). lt.sputniknews.ru. Процитовано 19 березня 2019.
  10. BNS. Шимашюс и его общественный комитет первыми собрали необходимые для участия в выборах подписи. DELFI. Процитовано 19 березня 2019.
  11. Вайдотас Бенюшис; Саулюс Якучёнис. Мэром Вильнюса переизбран Шимашюс. DELFI. Процитовано 19 березня 2019.
  12. Дмитрий Семёнов. Шимашюс стал первым мэром в Литве, посетившим гей-клуб. DELFI. Процитовано 19 березня 2019.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.