Рене де Обальдія

Рене́ де Обальдія́ (фр. René de Obaldia; 22 жовтня 1918, Гонконг — 27 січня 2022) — французький прозаїк і драматург. Член Французької академії з 1999 року.

Рене де Обальдія
фр. René de Obaldia
Псевдо Maurice Ygor
Народився 22 жовтня 1918(1918-10-22)[1][2][…]
Британський Гонконг, Британська імперія
Помер 27 січня 2022(2022-01-27)[3] (103 роки)
Париж, Іль-де-Франс
Поховання цвинтар Монпарнас
Країна  Франція
Діяльність драматург, поет, письменник
Alma mater Кондорсе
Мова творів французька[4]
Роки активності 1961 — 2017
Членство Французька академія[5] і Comité des intellectuels pour l'Europe des libertésd
Брати, сестри Giselle de Obaldiad
У шлюбі з Diane de Obaldiad і Mildred Claryd
Діти Claire de Obaldiad[6] і Gilles de Obaldiad[6]
Автограф
Нагороди

Prix de la langue françaised (1996)

Q3405611? (2008)

 Рене де Обальдія у Вікісховищі

Біографія

Рене де Обальдія — правнук другого президента Республіки Панама і син панамського дипломата та француженки з Пікардії. Рене де Обальдія виріс в Амьєні та Парижі, де відвідував Ліцей Кондорсе. 1940 року він був призваний на військову службу і потрапив у полон. До 1944 р. перебував у таборі Сталаг VIII с у Жагані, де працював спочатку на брикетній фабриці, а потім на Одері як лісник. 1944 року важко захворів і був репатрійований до Франції.

У післявоєнний період де Обальдія працював у невеликому видавництві. Його друзями в ті роки були Ален Робб-Гріє, Ролан Барт і Жан-Мішель Атлан. 1961 року Жан Вілар зробив постановку першої великої п'єси Обальдія «Женузі» в Національному народному театрі у Віллербанні поблизу Ліона. 1963 року відбулася скандальна постановка п'єси «Сатирка де ла Вілетт», режисером-постановником якої був Андре Барсак. Ця п'єса зробила Обальдія одним із найпопулярніших авторів французького театру у світі. Твори Обальдія перекладені загалом на 28 мов[7]. Обальдіія є також автором пісень Луї Маріано та працював кіноактором.

Дружина де Обальдія померла 2012 року.

Обальдія був обраний членом Французької академії 22 лютого 1999 року як наступник Жульєна Гріна. З 2012 року після смерті Фелікена Марсо він був дуаєном Академії.

Інші відзнаки
  • Військовий хрест 1939—1945.
  • Офіцер ордена «За заслуги» .
  • Командор французького Ордена мистецтв та літератури .
  • Командор панамського Ордена Васко Нуньеса де Бальбоа .
  • 1985: Гран-прі театру Французької академії за життєвий доробок.
  • 1992: Премія французького PEN клубу.
  • 1993: Prix Novembre за Exobiograph .
  • 1993: Відзнаки «Почесний Мольєр» та «Мольєр автора» для п'єсу «Мсьє Клебс та Розалі».
  • 1996: Премія французької мови .
  • 2000: Почесний громадянин Ватерлоо, Бельгія .
  • 2008: Командор Ордена за заслуги перед культурою (Мадагаскар)

Проза
  • Les Richesses naturelles, récits-éclairs. Grasset, Paris 1952.
  • Tamerlan des cœurs, Roman; 1955.
  • Fugue à Waterloo; 1956.
  • Le Graf Zeppelin ou la passion d'Émile; 1956.
  • Le Centenaire, Roman; 1959.
  • Exobiographie, Memoiren, 1993.
  • Fantasmes des demoiselles, femmes faites ou défaites cherchant l’âme sœr, Gedichte; 2006.
  • Le secret, Gedicht; 2010.

П'єси
  • Genousie; 1960.
  • 7 Impromptus à loisir, sieben Theaterstücke; 1961.
  • Le Satyre et la Villette; 1963.
  • Du vent dans les branches du Sassafras 1966.
  • L'Air du large 1966.
  • Monsieur Klebs et Rozalie; 1975.
  • Endives et miséricorde; 1986.
  • Les Innocentines; 1993.

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Internet Broadway Database — 2000.
  3. https://www.lefigaro.fr/livres/mort-de-l-ecrivain-rene-de-obaldia-cent-ans-de-plenitude-20220127
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Académie française
  6. Lundy D. R. The Peerage
  7. Der sanfte Anarchist in FAZ vom 21. Oktober 2013, Seite 32

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.