Ретабло

Ретабло, або іспанський іконостас (retablo — від лат. retro — за, позаду і tabula — дошка, спочатку retrotabulum) — іспанський варіант вівтарного образу.

Мігель Мартін дель Ріо, ретабло в Хетафському соборі
Сучасний мексиканський ретабло з вдячністю Богородиці Сан-Лагос за виживання після ножового удару

Ретабло являє собою складну архітектурно-декоративну композицію, яка, зазвичай, досягає стелі. Воно включає архітектурне обрамлення, фігурну та орнаментальну скульптуру, а також живописні зображення. Тип виник в середині XIV століття в середньовічній Іспанії. Пізніше поширився і в країни Латинської Америки.

У вужчому значенні слово ретабло вживається для позначення іспанського релігійного живопису періоду Середньовіччя та раннього Відродження, який був частиною цих споруд.

У сучасній Латинській Америці ретабло нерідко представляють собою виконані самими парафіянами ілюстрації побутових історій про те, як їм допоміг той чи інший святий.

Конструкція ретабло

Ретабло — свого роду стінка з чітко визначеними гранями трискладової конструкції. Вона утворює прямокутний каркас, найчастіше з трьома полями. Поля позначаються вертикальними тягами. У центрі розміщується більше зображення (Марія з немовлям, святий, якому присвячений вівтар, головні євангельські сцени).

Бічні поля зайняті вертикальними та горизонтальними композиціями меншого розміру.

Біля підніжжя ретабло, утворюючи його підставу, тягнеться вузька пределла, де розміщувалися невеликі картини з фігурами святих, сценами їх життя, іноді сюжетами Страстей Христових.

Матеріал

Ретабло виготовлялися з таких матеріалів дерево, мармур, алебастр, гіпс. Вони розмальовуються та покривалися позолотою.

Відмінності від православного іконостасу

  • Іконостас ставиться попереду вівтаря, відділяючи його від решти храму та молитовців, а ретабло, навпаки, встановлюється одразу позаду нього.
  • Скульптурні елементи в ретабло застосовуються ширше, ніж в православних іконостасах, де з'являються лише з XVIII століття та, за рідкісними винятками, носять підлеглий або декоративний характер.
  • Історично іконостас є розвитком ряду ікон, що містилися на балюстраді, що відділяла вівтар (превсвітерій) від решти простору храму, ретабло же сходить до розпису вівтарної апсиди.


Живопис ретабло

Іспанські художники, які писали ретабло з середини XIV століття, стояли у витоків виникнення іспанського живопису періоду Відродження. У певний період вони працювали в руслі «інтернаціональної готики». Особливо примітні каталонські майстри: брати Серра, Луїс Боррас, Бернат Марторель, Хайме Уге (1415—1492), Жауме Басо по прізвиську Жакомарт (прибл. 1410—1461).

Література

  • Каптерева Т. П. Іспанія. Історія мистецтва. — М. : Біле місто, 2003. — ISBN 978-5-7793-0610-2.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.