Ринда (зброєносець)

Ри́нда (рос. рында) — зброєносець-охоронець при великих московських князях та московських царях XVI–XVII століть.

Ринди в XVI і XVII ст. Ілюстрація з книжки початку XIX ст.[1]

Походження слова

Згідно з прийнятою етимологією, слово ринда («риндя») за походженням пов'язане з дав.-рус. рындель («прапороносець»), що походить від сер.-н.-нім. ridder («вершник», через польське посередництво звідси походить також слово «лицар»). Також припускається походження від нім. Ronde («дозір»)[2].

Історія
Праворуч — посольська сокира

Перша згадка слова «ринда» — Никонівський літопис, 1380 рік. Ринди набиралися серед юнаків знатного походження (у чині стольника або стряпчого), перевага віддавалася найбільш рослим та гарним. Під час палацових церемоній стояли у парадних шатах обабіч царського трону з бердишами на плечах. Під час зустрічі іноземних послів ринди стояли по обидві сторони царського трону з маленькими топірцями, причому стояти по правий бік вважалося почеснішим (див. також місництво). Ринди супроводжували царя у походах та поїздках. Під час війни ринди всюди невідлучно слідували за государем, носячи за ним зброю. Кожен ринда мав до трьох помічників — «підринд» або «податнів» (теж зі стольників). Головний ринда користувався правом додавати до свого ім'я по батькові закінчення «-вич»[3]. Оскільки ринди не були придворними чинами, то вони не отримували жалування. Перебували у віданні збройничого.

«Ринда з великим сагайдаком» — головний зброєносець царя. Так само були й інші ринди: «ринда з меншим саадаком», «ринда з меншим списом», «ринда з рогатиною» тощо.

Посада ринд скасована за Петра I у 1698 році[3].

Одяг ринд
Іван Білібін. Костюм для опери «Борис Годунов» М. П. Мусоргського.

Ринди одягалися в одяг білого кольору, розшитий сріблом. В опису скарбниці Михайла Федоровича перелічується «плаття риндове»:

Смирний (траурний) одяг.

  • Чотири шуби соболині під чорним атласом, шуби з 8 зав'язками з чорними китицями.
  • Чотири терлики атласу гвоздичного (або вишневого).
  • Чотири шапки тафтяних гвоздичних або вишневих.
  • Чоботи сап'янові чорні.

Одяг та сокири ринд зберігалися у складі Великого наряду.

Замість терлику іноді використовувалася ферязь.

Інше

«Словарь української мови» Бориса Грінченка наводить ще одне значення слова (у формі «риндя»). Так у Чернігівській губернії звався учасник весільних святкувань, який розїджав з сурмою на коні у вівторок після весілля[4]. Це підтверджує версію походження слова «ринда» від ridder («вершник»).

Див. також

Примітки
  1. Илл. 115,116. Историческое описание одежды и вооружения российских войск, с рисунками, составленное по высочайшему повелению: в 30 т., в 60 кн. / Под ред. А. В. Висковатова.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Рынды // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  4. Риндя // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Література
  • Гаврила Успенский. «Опыт повествования о древностях русских». Харков, 1818. стор 165—166
  • А. Ф. Вельтман Московская Оружейная палата. Типография Степанова, 1844. стор 54-55
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.