Роберт Мозес

Роберт Мозес народився 18 грудня 1888 року в Нью-Гейвені, штат Коннектикут. Його батько був успішним торговцем нерухомості та володів універмагом, але незабаром, після народження Роберта, він продав свій бізнес і в 1897 році родина Мозесів переїхала до Нью-Йорка.

Роберт отримав прекрасну освіту: спочатку він вступив у Єльський університет (один з університетів престижної «Ліги плюща»), потім продовжив навчання в коледжі Водхем Оксфордського університету у Великій Британії (де отримав в 1913 році ступінь магістра) і, нарешті, в 1914 році захистив дисертацію в Колумбійському університеті Нью-Йорка, отримавши ступінь доктора філософії з політології.[12]

Мозес був вельми амбітним, активно цікавився політикою та підтримував меритократичну ідеологію. Він вважав, що кандидатури на ту чи іншу посаду в уряді повинні підбиратися тільки виходячи зі здібностей і заслуг кандидатів, а не керуючись політичними вигодами або особистими побажаннями. У 1919 році він почав працювати в команді Альфреда «Ала» Сміта, який був тоді губернатором штату Нью-Йорк. Мозес розробив проект реформування уряду «Імперського штату», але в 1920 році Ал Сміт програв вибори й ідеї Мозеса залишилися незатребуваними.

1920-ті

Через два роки Сміт знову став губернатором, а Мозес — його помічником (в тому числі він писав для Сміта тексти промов і готував проекти законів). Майбутній «Головний будівельник» зацікавився ідеєю розвитку системи «парків штату», охоронних природних територій під управлінням уряду штату. У 1923 році очолив новостворену комісію з організації парків на острові Лонг-Айленд.[13]

Після інавгурації президента Франкліна Д. Рузвельта в 1933 році федеральний уряд був змушений витрачати мільйони доларів на нові будівельні проекти в рамках Нового курсу. Але у держави та в міст не вистачало готових проектів. Мозес був одним з небагатьох місцевих чиновників, які мали готові проекти. З цієї причини Нью-Йорку вдалося отримати значні фінансування на різноманітні проекти в епоху Великої депресії. Мозес був талановитим політиком, який продемонстрував свої вміння при побудові спроектованих ним доріг, мостів, ігрових майданчиків, парків і будинків.[11]

1930-ті

У 1933 році Мозес використав свою популярність підтримавши у виборах на пост мера Нью-Йорка Фіореллі Ла Гуардіа і після його перемоги був призначений на посаду керуючого парками Нью-Йорка, отримавши величезні повноваження. Використовуючи федеральне фінансування він почав створювати в місті нові парки, стадіони, спортивні та дитячі майданчики. Серед найбільш відомих проектів Мозеса тих років — будівництво в Нью-Йорку десяти величезних відкритих басейнів.[14]

Ще більше зріс вплив Роберта Мозеса, коли він очолив Управління з будівництва мостом Трайборо (з'єднав райони Нью-Йорка: Бронкс, Квінс і Мангеттен, сьогодні відомий як Меморіальний міст Роберта Кеннеді. Саме завдяки Мозесу були виділені гроші на спорудження моста — понад 60 млн. доларів (більше ніж знадобилося для будівництва греблі Гувера).[15] Після введення моста в експлуатацію в 1936 році одержуваний від нього дохід (збори за проїзд транспорту) і паралельний випуск Управлінням мостом Трайборо облігацій дозволив фінансувати інші великі проекти, в значній мірі унезалежнивши Мозеса від міської влади.[16]

Роберт Мозес був одним із організаторів проведення в Нью-Йорку Всесвітньої виставки 1939 року, яку відвідали понад 44 мільйони людей. Споруди виставки були зведені в Квінсі на місці колишнього смітника, а після закінчення роботи експозиції тут був розбитий один з найбільших в Нью-Йорку парк Флашинг-Медоуз.[17]

Післявоєнний час

У повоєнні десятиліття при безпосередній участі Роберта Мозеса в Нью-Йорку були побудований міст Трогс-Нек, що з'єднав Квінс і Бронкс, а також найдовший на той час в світі підвісний міст Верразано між Брукліном і Стейтен-Айленд; стадіон Ши в Квінс; найбільший комплекс театрів і концертних залів Лінкольн-центр в Верхньому Вест-Сайді; конференц-центр Колізеум на Коламбус-Серкл, акваріум на Коні-Айленд, комплекс будівель штаб-квартири ООН в Мідтауні і багато інших відомих споруд.[18]

В цей же час Мозес активно займався і спорудженням в Нью-Йорку швидкісних магістралей, прорізавши житлові райони і значно полегшивши рух автомобілів. При цьому прийшлося зруйнувати існуючу міську забудову, через що він зазнав багато критики. Тоді ж були побудовані автошляхи Крос-Бронкс, Бруклін-Квінс, Белт-Парквей і інші дороги.[18]

У 1952 році Роберт Мозес очолив Управління енергетики штату Нью-Йорк. За дев'ять років, проведених на цій посаді, він керував будівництвом кількох гідроенергетичних споруд, в тому числі греблі Мозеса-Сондерса на річці Святого Лаврентія і електростанції на Ніагарі, пізніше названої на його честь.[18] У 1960-х роках політичний вплив Мозеса поступово почав слабшати. В якійсь мірі це сталося через його участь в декількох непопулярних проектах, в тому числі знесення будівлі залізничного вокзалу Пенсильванія-Стейшен і підтримка планів будівництва автомагістралі через Гринвіч-Віллидж і Сохо в Нижньому Мангеттені, де він стикнувся із сильною опозицією зі сторони Джейн Джейкобс та інших активістів.[19]

• Американський гурт Bob Moses був названий в честь Роберта Мозеса