Рогозін Дмитро Олегович
Дмитро́ Оле́гович Рого́зін (рос. Рогозин Дмитрий Олегович), (нар. 21 грудня 1963, Москва, РРФСР) — російський політик.
Рогозін Дмитро Олегович | |
---|---|
| |
Народився |
21 грудня 1963 (58 років) Москва, Російська РФСР, СРСР |
Країна |
СРСР Росія |
Місце проживання | Москва, Росія |
Діяльність | політик |
Alma mater | факультет журналістики МДУ (1986) і Q58229230? (1988) |
Науковий ступінь | Q96759253? |
Знання мов | російська |
Членство | Парламентська асамблея Ради Європи, 4th State Duma of the Russian Federationd, 3rd State Duma of the Russian Federationd і 2nd State Duma of the Russian Federationd |
Посада | перший заступник Голови Уряду Російської Федераціїd, Заступник голови Уряду Росії, депутат Державної Думи РФ, посол, представник Парламентської Асамблеї Ради Європиd[1], Permanent Representative of the Russian Federation to NATOd, депутат Державної Думи РФ і депутат Державної Думи РФ |
Партія | «Родіна» |
Конфесія | православна церква |
Батько | Oleg Rogozind |
У шлюбі з | Серебрякова Тетяна Генадієвна |
Діти | Alexey Rogozind |
Нагороди | |
IMDb | ID 4211695 |
Сайт | rogozin.ru |
|
Директор Роскосмосу з 24 травня 2018 року.
Колишній представник Росії в НАТО, колишній депутат Держдуми Росії. Заступник голови уряду Російської Федерації, відповідальний за військово-промисловий комплекс (2011—2018).
Деякі оглядачі визначають Рогозіна як російського націоналіста та відвертого нациста[2], у минулому співголову партії «Родіна», котру звинувачували у розповсюджені ксенофобських настроїв в Росії.[3][4]
Є куратором Кремля у сепаратистів Придністров'я.
Біографія
Освіта
Народився 21 грудня 1963 в Москві в родині Рогозіна Олега Костянтиновича та Рогозіної (Прокоф'євої) Тамари Василівни. Батько працював в Міністерстві Оборони СРСР, генерал-лейтенант у відставці, професор, науковий співробітник РАН. Мати, пенсіонерка, у минулому — лікар-стоматолог.
Рогозін вчився в спеціалізованій московській школі № 59 з поглибленим вивченням французької мови, після закінчення котрої поступив на міжнародне відділення факультету журналістики Московського державного університету. У 1985 році протягом 5 місяців був на переддипломній практиці на Кубі, де вивчав методи американської і кубинської пропаганди в засобах масової інформації і кіно. У 1986 році після закінчення університету працював у Комітеті молодіжних організацій (КМО) СРСР під егідою комсомолу.
З серпня 1990 року працював президентом гуманітарно-освітньої спілки «Апріорі». З 1990 по серпень 1993 року був віце-президентом акціонерного товариства «РАУ-корпорація». У травні 1990 року Рогозін організував Асоціацію молодих політичних діячів СРСР (з 1991 — Росії) «Форум-90» і двічі обирався її президентом. У лютому 1991 р. вступив в Конституційно-демократичну партію — Партію народної свободи (КДП-ПНС), а в червні того ж року був обраний заступником голови партії. Під час спроби перевороту ГКЧП підтримав президента Єльцина, стояв в оточенні біля Білого Дому.
Політична діяльність
У лютому 1992 року був заступником голови правління Російських Народних Зборів заснованих націоналістичними організаціями Росії. У квітні того ж року заснував «Союз відродження Росії», ставши членом його політради. Вже восени 1992 року політрада була перетворена на «Оргкомітет Союзу відродження Росії», а 30 січня 1993 року на установчій конференції Рогозін був обраний одним із співголів Союзу. У березні 1993 став засновником та головою Конгресу російських громад, який мав представляти інтереси російських і російськомовних жителів країн «ближнього зарубіжжя». У 1995 р. від цього конгресу балотувався до Держдуми, але не подолав 5 % бар'єр. На довиборах в Думу 23 травня 1997 р. балотувався у Воронезькій області і став депутатом, приєднався до фракції «Російські регіони». 23 квітня 1997 р. обраний заступником голови Комітета Держдуми Росії по справам національностей. На наступних виборах у вересні 1999 р. був знову обраний депутатом і у 2000 р. увійшов до складу депутатської групи «Народний депутат»; пізніше того ж року очолював Комітет держдуми з міжнародних справ.
У 2001 р. Рогозін був обраний заступником голови «Народної партії» РФ. Ініціював законопроекти про визнання незалежності Абхазії, виступав проти співпраці Росії з Радою Європи. Указом президента РФ в липні 2002 р. був призначений спецпредставником президента у Калінінградській області. У 2003 р. вступив до «національно-патріотичного» союзу «Родіна» і вже в вересні цього ж року балотувався від цієї партії до Держдуми, був обраний і на засіданні фракції партії висувався кандидатом на посаду віце-спікера думи. У 2004 р. працював в Комітеті держдуми з міжнародних справ. Пізніше, за власним визнанням, перейшов у опозицію до «Єдиної Росії». Дмитро Рогозін та «Родіна» піддавалися жорсткій критиці за використання ксенофобських передвиборних рекламних роликів партії — Федерація єврейських громад Росії звинуватила партію у розповсюдженні фашизму в суспільстві, а мер Москви Лужков назвав її чорносотенною. Попри це, партія балотувалася на виборах 2005 р. його батько Олег Костянтинович Рогозін був обраний депутатом від Івановської області.
У 2006 р. проти партії «Родіна» почалася справжня кампанія — її знімали з виборів у регіонах Росії за постановою судів та за порушення виборчого законодавства. У тому ж році Рогозін вийшов із складу керівництва партії «Родіна», а в квітні 2007 р. оголосив про створення нової партії «Велика Росія», в яку увійшли колишні члени «Родіни», «Конгресу російських громад» та ДПНІ. В керівних органах партії Рогозін участі не брав, однак мав намір балотуватися від неї до Державної думи. 9 січня 2008 р. указом Президента Путіна був призначений представником Росії при НАТО у Брюселі.
Інциденти
8 травня 2014 року літаку, яким летів Дмитро Рогозін до Придністров'я, було заборонено перетинати повітряний простір України, і він вимушений був летіти через Болгарію та Румунію[5]. Наступного дня Румунія також закрила для цього літака свій повітряний простір через введення персональних санкцій з боку Європейського союзу, а сам Рогозін заявив, що наступного разу летітиме на Ту-160, а також додав, що вилітає попри заборону. Літак і справді перетнув кордон України, але за деякий час він повернувся до Кишинева[6], що відбулось, за інформацією російських ЗМІ, за допомогою двох українських МіГ-29[7]. Згодом також рейсовим літаком повернулись й інші представники делегації Російської Федерації[8].
Виноски
- http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=4375
- Юрій Фельштинський: Інтерв'ю «Каспаров.ру» 6.08.2014
- Дмитрий Рогозин — его превосходительство националист.
- Марк Урнов: 'В России существует опасность сползания к фашизму'
- Російському віце-прем'єру заборонили летіти до Молдови через Україну. ТВі. 08.05.2014.
- Румунія закрила свій повітряний простір для російського чиновника. ТВі. 09.05.2014.
- Украина принудительно посадила борт с Мединским при помощи двух МиГ-29. РИА Новости. 09.05.2014. (рос.)
- Самолёт с российскими политиками, которых ранее не пропустили через воздушное пространство Украины, приземлился в Москве. RT. 09.05.2014. (рос.)
Джерела
- Депутат Держдуми Росії Дмитро Рогозін за «славянский профсоюз» (укр.)
- Офіційний сайт Дмитра Рогозіна (рос.)
- Офіційний сайт Постійного представництва Росії при НАТО (рос.)
- Дмитро Рогозін в «Лентапедії» (рос.)
- Рогозін Д. О. в «Антикомпроматі» (рос.)
- Офіційний сайт партії «Родіна» (рос.)
- Дмитрий Чёрный. В ответе за космос и оборонку // Литературная Россия, 2016, № 19