Роджер Фентон

Роджер Фентон народився у Крімбл Голл, Бері, Ланкашир, 28 березня 1819 року. Його дід був заможним виробником бавовни та банкіром, а його батько — банкіром та членом парламенту. Фентон був четвертою дитиною з семи від першого шлюбу батька. В його батька було ще 10 дітей від наступної дружини.

У 1838 році Фентон поступив до Університетського коледжу Лондона, який закінчив у 1840 році зі ступенем бакалавра мистецтв гуманітарних наук першого класу. Під час навчання вивчав англійську, грецьку та латинську мови і математику. У 1841 році почав вивчати право в університетському коледжі. Навчання очевидно було хаотичним, оскільки він не отримав кваліфікації повіреного до 1847 року. Це пов'язано з його зацікавленістю у тому, щоб стати художником.

Андріївська церква, краєвид з Подолу. Київ, 1852 р.

У 1843 році у Йоркширі Фентон одружився з Грейс Елізабет Мейнард, імовірно після його першого перебування у Парижі (він отримав паспорт у 1842 році), де він короткий час навчався у студії Поля Деляроша. Коли він зареєструвався як копіїст у Луврі у 1844 році він назвав своїм вчителем художника-істориста та портретиста Майлка Мартіна Дроллінга, що навчався у Національній вищій школі витончених мистецтв, однак імені Фентона немає у записах школи.

У 1847 році Фентон повернувся до Лондону, де продовжив вивчати живопис під керівництвом художника-істориста Чарльза Люсі, який згодом став його другом та з яким, починаючи з 1850 року, він працював на підмостках Північної лондонської школи малювання та моделювання. У 1849, 1850 та 1851 роках його картини виставлялись на щорічній виставці Королівської Академії мистецтв.

Фентон відвідав Велику Виставку у Гайд-парку, Лондон, у 1851 році та був вражений фотографіями, що були там представлені. Потім він відвідав Париж для вивчення процесу калотипування вощеного паперу у його автора, Густава Ле Гре. У 1852 році він вже виставляв власні фотографії в Англії та подорожував до Києва, Москви та Санкт-Петербургу, де робив калотипи, фотографував види та архітектуру Британії.

Він направляв свої сили на створення організації фотографів та у 1853 році заснував Фотографічне товариство у якому був першим Секретарем. Згодом воно стало Королівським фотографічним товариством під патронажем принца Альберта.[7]

Маркус Спрелінг сидить на фотографічному фургоні Роджера Фентона, Крим, 1855.

У 1855 році за завданням видавника Томаса Егнью Фентон з асистентом Маркусом Спрелінгом та слугою вирушив до театру воєнних дій для зйомок військ з фургоном, повним обладнання для фотографування. Не зважаючи на високу температуру, перелом кількох ребер та страждань від холери йому вдалося зробити понад 350 придатних до використання негативів великого формату. Виставка з 312 фотокарток незабаром була виставлена у Лондоні. Продажі були не такі високі, як очікувалось, можливо через завершення війни. Фентона відправили на Кримську війну як першого офіційного фотографа на вимогу принца Альберта. Виконані фотографії використовувались для компенсації антипатії британців до непопулярної війни та для нейтралізації антивоєнних репортажів Таймс. Фотографії були перетворені у гравюри та опубліковані у менш критичних Ілюстрованих лондонських новинах у формі книги та виставлялись у галереї. Фентон уникав фотографування мертвих, поранених чи скалічених солдатів.

Долина смертної тіні

Долина смертної тіні, дорога, заповнена гарматними ядрами, Роджер Фентон, 1855

Долина смертної тіні', дорога очищена від ядер, Роджер Фентон, 1855

Через розмір та важкість фотографічного обладнання Фентон був обмежений у виборі мотивів для знімків. Також через те, що фотографічні матеріали вимагали довгої експозиції, він міг робити знімки нерухомих об'єктів, в основному з позуванням. Але він знімав і пейзажі, включаючи район поблизу від місця, де втрапила у засідку Бригада легкої кінноти, яка стала відомою завдяки поемі «Атака легкої бригади» Теннісона. У листах додому солдати називали цю долину «Долиною смерті», так вона називалась і у поемі Теннісона, тож коли у 1855 році Томас Агнью представив на Лондонській виставці на показ ці фотографії, як частину з одинадцяти що мали спільну назву Панорама плоскогір'я Севастополя в одинадцяти частинах, для них було взято розширений епітет військовиків та Теннісона Долина смертної тіні (англ. The Valley of the Shadow of Death) з метою навмисного відновлення у пам'яті 22-го Псалому, присвяченого миру. Сучасні фотографи вважають цю фотографію, що була знята під вогнем, зародком військової фотографії. Було знято дві фотографії цього району, одна з ядрами на дорозі, а інша з пустою дорогою. Думки, щодо того, яка була знята першою, різняться. Кінорежисер Еррол Морріс написав серію нарисів досліджуючи докази та зробив висновок, що фотографія без ядер була знята першою, але залишається невідомим щодо того, хто переносив ядра на дорогу для другого знімку — вони були навмисне розташовані на дорозі самим Фентоном для посилення картини чи солдатами у процесі пересування для повторного використання?

Одаліска, що сидить, фотографія Роджера Фентона

У 1858 році Фентон виконав студійні етюди, які базувались на романтичних уявлення про мусульманське життя, наприклад «Одаліска, що сидить», з друзями як моделями, які не завжди переконливо представляли їхні ролі. Незважаючи на розголос фотографій, зроблених у період Кримської війни, його кар'єра як фотографа тривала трохи більше десяти років. У 1862 році він цілком покинув фотографування, розпродав обладнання та був забутий аж до його смерті через сім років. Пізніше він був формально визнаний істориками та мистецтвознавцями за його новаторську роботу та художні зусилля.

На знак визнання важливості його фотографій часів Кримської війни, деякі з них були включені до колекції журналу Лайф 100 фотографій, які змінили світ.