Родинська

Станція Родинська виникла у 1951—1955 роках.

До облаштування станції Родинська приступили у 1951 році, коли від головної колії в напрямку Красноармійська — Добропілля був побудований розвантажувальний тупик, почали формувати колійний розвиток, а також будувати під'їзні колії до шахт «Родинська» № 2 ім. XXI З'їзду КПРС (нині — «Білицька»), а пізніше — і до інших шахт. Офіційною датою відкриття станції вважається лютий 1952 року, хоча будівельні роботи тут тривали ще досить довго. Вже у 1954 році станція відправляє перші вугільні маршрути в напрямку Красноармійська. Облаштування станції завершилося лише у 1955 році. Докучала нестача вивізних локомотивів. Працівники станції скаржилися: щоб відправити їх вагони на Красноармійськ — паровози не виділялися. Зате з боку Добропілля протягом визначеного часу проходило кілька паровозів резервом, але вони не забрали вагони з вугіллям. Що стосується маневрових паровозів, на станції їх було спочатку два, а з 1962 року — три одиниці, — вони застосовувалися як для формування-розформування маршрутів, так і для подачі вагонів на шахтні станції і вивезення вугілля.

Будівлю вокзалу звели у 1960-х роках.

У 1960 році станція Родинська відправила 2,57 млн т (з них практично весь обсяг займав вугілля, 1,6 тис. т — металобрухт, рейки тощо), а прийняла — 286 тис. т різних вантажів (з них близько 164 т — будматеріали, близько 53 т — ліс тощо). Серед прийнятих по станції Родинська вантажів трапляються також машини, харчові продукти (риба, пиво, борошно, сіль, цукор, макаронні вироби), зворотна тара. У 1964 році обсяг відправлення вантажів на станції зріс на 34 %, а прийому — на 58 %. З 1964 року на напрямку Красноармійськ — Добропілля — Лозова (сполучна гілка Дубове — Мерцалове була побудована до 1960 року) вантажні поїзди повели тепловози, які витіснили до 1970-х років на поїзній роботі морально застарілі паровози. Щодо маневрової роботи, тут останній паровоз випустив пару у 1976 році.

Отже, вантажообіг станції протягом 1950-ті — 1970-ті років ХХ століття був високим. Одна тільки шахта «Краснолиманська» давала до 500 вагонів вугілля на добу, а «Родинська» № 2  — до 150 вагонів.

Згідно технічно-розпорядчого акту станції Родинська за 1960 рік, колійний розвиток станції Родинська у 1960 році включав у себе такі колії:

• приймально-відправну для вантажних і пасажирських поїздів № 3, з пасажирською платформою і приміщенням для навантаження-розвантаження багажу — тоді ще у вагоні, знятому з рейок;
• приймально-відправні для вантажних поїздів № 1, 2, 4 (колія № 1 — головна, на колії № 2 допускався відстій пасажирського поїзда під час схрещення двох пасажирських потягів);
• накопичувальну й приймально-відправну на шахти;
• приймально-відправну на шахти;
• для накопичення вантажу на Красноармійськ (дві колії);
• витяжний тупик;
• з'єднувальна колія й запобіжний тупик (з боку шахт № 2 «Родинська» і «Краснолиманська»).

Старі залізничники, які працювали на станції у 1960-х роках, стверджують, що робота з формування маршрутів фактично проводилася на трьох коліях, чого було, звичайно ж, мало для безпроблемного забезпечення безперебійної роботи станції, яка обслуговувала 6 шахт і 2 збагачувальні фабрики. Пізніше став до ладу й асфальто-бетонний завод, але безперебійність забезпечували.

З перших днів роботи станції тут зупинялися робочі (приміські) поїзди Красноармійськ — Добропілля. Досить тривалий час вони зупинялися й біля Сухецької будки, за 2 км північніше Родинської.

Див. також: Сухецький роз'їзд, 14 км (зупинний пункт, перегін Родинське - Мерцалове).

З 1963 року через станцію Родинська курсували дві пари приміських поїздів у сполученні Дубове — Красноармійськ, одна з яких з 1965 року курсувала в складі дизель-поїзда Іловайського депо.

У 1969 році маршрут слідування дизель-поїзда був продовжений до станції Лозова.

У 1979 році через Родинське курсували дизель-поїзди у сполученнях:

• Попасна — Добропілля (1 пара),
• Красноармійськ — Вітерець (1 пара, з 1981 року продовжено до станції Дубове),
• Легендарна — Красноармійськ (2 пари).

У 1990-ті роки ХХ століття приміські поїзди, за відсутністю автобусних рейсів, стали єдиним сполученням для родинців. Останній приміський поїзд прослідував станцію Родинська восени 2007 року, господарський із можливістю проїзду пасажирів — у 2009 році. Та вантажна робота станції, пропуск транзитних вантажних й робочих поїздів, — в тому числі від Покровська до Дубового, — тривають досі, й не передбачають припинятися.

• Інформація про станцію Родинська на сайті railwayz.info(рос.)

• Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) Архівовано з першоджерела 15.05.2021.
• Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.
• Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)