Павлоград I

Павлоград побудовано на дуже вдалому місті, на перетині важливих торговельних шляхів, з півночі на південь і зі сходу на захід. Наприкінці XVIII століття Павлоград не поступався чисельністю населення нинішньому обласному центру. У ті роки у місті на річці Вовчій мешкали 1 214 чоловік, а у Катеринославі — 2 000 чоловік. У другій половині XIX століття, після того, як була побудована до Катеринослава залізниця, він став розвиватися швидкими темпами. У Павлограді залізниця з'явилася на п'ять років раніше. Вже у 1873 році це місто мало залізничне сполучення з Харковом, Москвою, Петербургом, Олександрівськом (нині — Запоріжжя) і Севастополем. Першою залізницею, що проходила через Павлоград, була Курськ — Харків — Севастополь. У цього шляху було два призначення. По-перше, військове — доставка до Криму армії і боєприпасів. По-друге — торговельне. Торгували тоді з країнами Середземноморського і Чорноморського басейнів.

До початку XIX століття Павлоград славився як центр торгівлі пшеницею. Причому, хліб тут купували не тільки російські й українські купці, а й закордонні. Для того, щоб полегшити вивезення зерна за кордон, у той час була побудована ще одна залізнична гілка, яка сполучила Олександрівськ і Бердянськ з будівництвом найбільшого на Азовському морі порту[3].

У 1912 році виник проєкт приватної Рудниково-Лозівської залізниці, яка повинна була об'єднувати лінії Рутченкове — Гришине — Лозова, Гришине — Павлоград — Полтава і гілка до Костянтинівки або Микитівки (ймовірно, від Гришиного). Проєкт об'єднував основні напрямки вуглевозних залізниць Західного Донбасу, а також обіцяв більший прибуток як підприємцям, так і казенним Катерининської та Курсько-Харківсько-Севастопольської залізницям. Проіснував проєкт недовго, проте початок будівництва залізниць в Західному Донбасі було дано.

На початку 1913 року XXXVII З'їзд гірничопромисловців півдня Росії ухвалив рішення про початок будівництва залізниць Гришине — Рутченкове і Гришине — Рівне — Кєльці негайно. За рахунок скарбниці було вирішено будувати залізницю Гришине — Золотоноша — Рівне через Павлоград. На частину даного напрямку (Гришине — Павлоград — Полтава) у 1913 році претендувало товариство Рудничної залізниці, однак воно швидко розпалося. У березні 1913 року на екстреному з'їзді гірнопромисловиків півдня Росії був розглянутий і схвалений законопроєкт про будівництво нової залізниці. Даний законопроєкт був схвалений Міністром шляхів сполучення, Радою міністрів і внесений до Державної думи на розгляд.

Термін закінчення будівництва був намічений на початок 1917 року. У зв'язку з початком Першою світовою війною роботи велися неритмічно, виникали проблеми з фінансуванням.

Завдяки тому, що основний обсяг робіт, що передував укладанню шляху, був закінчений до 1919 року, у 1921 році була введена в експлуатацію ділянка лінії Новомосковськ — Павлоград.

У 1935—1937 роках була введена в експлуатацію ділянка від Постишево (колишня станція Гришине) до Павлограда, однак розгорілася Друга світова війна, і спочатку при відступі радянських військ у 1941 році, а потім німецьких — у 1943 році, лінія була повністю виведена з ладу, і відновлена ​​лише до 1957—1959 роках[4].

27 травня 2012 року залізничний вокзал відкрито після реконструкції[5].

На станції Павлоград І зупиняються пасажирські та регіональні поїзди далекого сполучення та приміські електропоїзди у Лозовському та Синельниківському напрямку.

З нового графiку,через станцiю Павлоград-1,прямуватиме поїзд 111/112 Авдiївка-Київ.[6][7][8]

51400, Дніпропетровська область, Павлоград, вул. Шосейна, 23

Телефон для довідок: (05632) 14-4-37

• Павлоград II

• Інформація про станцію Павлоград I на сайті railwayz.info(рос.)
• Розклад руху пасажирських поїздів по станції Павлоград І // Укрзалізниця
• Розклад руху приміських поїздів. Офіційний сайт Придніпровської залізниці
• Вокзал станції Павлоград I на сайті Придніпровської залізниці