Розношинці

Перша писемна згадка — 1463.

«Присяжна грамота» подільського старости Федька Несвізького від 7 вересня 1434 р., де згадується його вотчина – Збаразька волость (без конкретизації навколишніх населених пунктів) і «жалована грамота» Великого князя литовського Казимира Ягелончика про надання Збаража і деяких навколишніх сіл у володіння Дениска Мокосійовича від 11 січня 1442 р. Сьогодні зі  згаданих населених пунктів до Збаразького району не належить жоден (відомі лише Ожигівці, Борщівка, Матвіївці та ін. у межах північних та східних районів області).

І ось 9 липня 1463 р. у Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл Збаражчини (і не тільки), що відійшли князям.

Зокрема, Василю Васильовичу – містечко Збараж і села Опрілівці, Охрімівці, Чернихівці, Верняки, Залужжя, Литовський Кут (біля с. Новики), Рябчинці (на схід від Базаринець), Тарасівка, Розношинці, Мусорівці, дві Стриївки та інші села в інших районах області. Семену Васильовичу – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубичок та інші села переважно у Зборівському районі. Третьому, Солтану Васильовичу, – два Бутини, два Вишнівці, Решнівка (після матері) та інші села переважно на Шумщині та Лановеччині.

– Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53) і на його підставі першу писемну згадку про вищенаведені населені пункти можна датувати 9-м липня 1463

Діяли товариства «Просвіта», «Січ», «Союз українок», кооператива.

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[1].

Є церква святого Юрія (1860, кам'яна), «фігура» Матері Божої.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1982), встановлено пам'ятні знаки на честь скасування кріпацтва і за тверезість (1874), меморіальну таблицю на пам'ять про перебування у Розношинцях письменника Василя Стефаника (1982), насипано символічну могилу жертвам сталінських репресій та Борцям за волю України (1995).

Працюють загальноосвітня школа І ступ., бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, с.-г. т-во «Мрія».

• В. Уніят, Вас. Ханас. Розношинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 189.