Рой Глаубер

Рой Джей Глаубер (англ. Roy Jay Glauber; 1 вересня 1925, Нью-Йорк, США 28 грудня 2018) — американський фізик-теоретик. Професор Гарвардського та Аризонського університетів. Лауреат Нобелівської премії з фізики за 2005 рік за свій внесок у теорію оптичної когерентності. Створив модель фотодетекції та пояснив випромінення когерентних (лазер) та некогерентних (абсолютно чорне тіло) джерел світла. Його теорії широко використовуються у галузі квантової оптики.

Рой Джей Глаубер
англ. Roy J. Glauber
Народився 1 вересня 1925(1925-09-01)[1][2][…]
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк[3]
Помер 26 грудня 2018(2018-12-26)[4][5] (93 роки)
Ньютон, Міддлсекс, Массачусетс, США
Країна  США
Діяльність фізик, викладач університету
Галузь фізика і теоретична фізика
Відомий завдяки квантова оптика, когерентні стани
Alma mater Гарвардський університет і Вища наукова школа Бронксуd
Науковий керівник Джуліан Швінгер[6]
Вчителі Джуліан Швінгер
Знання мов англійська
Заклад Гарвардський університет, Університет Аризони і Лейденський університет[7]
Членство Лондонське королівське товариство, Національна академія наук США, Американська академія мистецтв і наук і Європейська академія[8]
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма

Нобелівська премія з фізики (2005)

Albert A. Michelson Medald (1985)

Max Born Awardd (1985)

стипендія Александера фон Гумбольдтаd

член Американського фізичного товариства

премія Денні Гайнемана в галузі математичної фізикиd (1996)

премія Олександра фон Гумбольдта

honorary doctor of the University of Valenciad (2008)

іноземний член Лондонського королівського товариства

Біографія

Народився в 1925 році в Нью-Йорку. Навчався в Гарвардськогому університеті. В 1940 році виграв приз для школярів корпорації Вестінггаус за фотографії зроблені на саморобному телескопі з спектроскопом. У віці 18 років був задіяний в Мангеттенський проєкт. Його роботою було обчислення критичної маси для атомної бомби. Після повернення з Лос-Аламоса, закінчив бакалаврат (1946) та аспірантуру (1949) в Гарварді під керівництвом Джуліана Швінгера. Працював в Інституті персективних досліджень в Прінстоні, а також в Цюриху у Вольфганга Паулі. Одержав першу посаду викладача в Каліфорнійському технологічному інституті, де він заміняв Річарда Фейнмана, який поїхав на рік до Бразилії. Зацікавився теорією розсіяння, працюючи в групі Лайнуса Полінга. З кінця 1950-х займався питаннями фізики лазерів та мазерів. Від 1976 року професор у Гарварді, від 1988 року також в Аризонському університеті.

Примітки

Посилання

    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.