Романова Марія Володимирівна

Марія Володимирівна Романова (рос. Мария Владимировна Романова; 23 грудня 1953, Мадрид, Іспанія) — російський громадський діяч.

Романова Марія Володимирівна
Народилася 23 грудня 1953(1953-12-23)[1] (68 років)
Мадрид, Іспанія
Країна  Іспанія
 Росія
Alma mater Університет Оксфорда
Знання мов російська, грузинська, іспанська, англійська, французька, італійська і арабська
Титул Grand Duchessd
Конфесія РПЦ і православ'я
Рід Гольштейн-Готторп-Романови
Батько Grand Duke Vladimir Kirillovich of Russiad[1]
Мати Princess Leonida Bagration of Mukhranid[1]
У шлюбі з Франц Вільгельм Прусський
Діти Романов Георгій Михайлович
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Катерини
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Цариці Тамари
Орден Білого Орла (Польща)
Орден святої рівноапостольної княгині Ольги
Орден святої великомучениці Варвари І ступеня
Сайт imperialhouse.ru

Біографія

Єдина дитина великого князя Володимира Кириловича Романова. Навчалася в Оксфордському університеті, вільно володіє англійською, французькою та іспанською, також знає німецьку італійську і арабську мови. Живе в Іспанії.

У 1989 році після смерті Василя Олександровича, через брак інших спадкоємців чоловічої статі (на думку Володимира Кириловича), була проголошена своїм батьком спадкоємицею Російського престолу. У 1992 році після смерті Володимира Кириловича видала «Маніфест про прийняття верховенства в Російському Імператорському Домі» і оголосила свого сина Георгія — Спадкоємцем-Цесаревичем. З точки зору прихильників її прав на російський престол (кирилівців) є де-юре імператрицею Всеросійською Марією I.

В квітні 1992 року вперше відвідала Росію і з тих пір часто відвідує колишній простір Російської імперії — безліч міст Росії, України, Грузії, Білорусі, Вірменії, Узбекистану і Придністров'я. Веде програми, пов'язані з церковною та дитячої благодійністю, зокрема, в 2010 році нею були передані частки Хреста Господнього Свято-Іоаннівському монастирю на Карпівці в Санкт-Петербурзі, частка мощей Святої Катерини Єкатерининському Собору в Царському Селі тощо.

1 грудня 2005 року її представник направив в Генеральну прокуратуру Російської Федерації заяву про реабілітацію розстріляних в 1918 році останнього російського імператора Миколи II і членів його сім'ї як жертв політичних репресій; за цією заявою, після низки відмов у його задоволенні, 1 жовтня 2008 року Президія Верховного суду Російської Федерації прийняв рішення про реабілітацію останнього російського імператора Миколи II і членів його сім'ї. 30 жовтня того ж року повідомлялося, що Генеральна прокуратура Російської Федерації прийняла рішення про реабілітацію 52 осіб з оточення імператора Миколи II і його сім'ї.

В грудні 2008 року прийняла під своє заступництво Російський державний торгово-економічний університет.

28 червня 2009 року директор «Канцелярії глави російського імператорського дому її імператорської високості государині великої Княгині Марії Володимирівни» (некомерційна організація, яка представляє її інтереси в Росії) Олександр Закатов повідомив про бажання Російського імператорського дому Романових повернутися в Росію.

1 і 2 липня 2011 року по офіційним запрошенням князя Монако спільно з сином була присутня на богослужіннях і світських урочистостях з нагоди одруження Альбера II з його нареченою Шарлін Віттсток.

25 квітня 2012 року сторожовий корабель «Ярослав Мудрий» був переданий під шефство Марії Володимирівни.

У 2013 році очолила ряд громадських, благодійних, культурних і наукових заходів в Росії і за кордоном, присвячених 400-річчю Дому Романових. Взяла під своє заступництво престижну літературну премію «Спадщина», засновану Російським Імператорським Домом спільно з Російським союзом письменників в 2013 році. Премія має на меті пошук талановитих творів, присвячених Росії, її багатовікової історії та патріотизму. Поети з любовною, філософською та громадянською лірикою також мають шанс на номінацію, але за умови дійсно високохудожніх творів. За підсумками року випускається елітне видання серії книг номінантів премії і реєструється в Російській Книжковій палаті, яка відправляє їх в основні державні бібліотеки.

З 2014 року — Голова опікунської ради Імператорського Фонду дослідження онкологічних захворювань.

В 2014 році підтримала анексію Криму, за що 10 травня 2017 року була внесена в базу даних сайту «Миротворець».[2] В 2018 році в ознаменування 235-річчя приєднання Кримського півострова до Російської імперії Марія Володимирівна і її син Георгій Михайлович здійснили поїздку до Криму. З 28 травня по 3 червня вони відвідали Сімферополь, Севастополь, Феодосію. Крім того, в суботу 2 червня під час візиту до Керчі імператорська сім'я проїхала на російському автомобілі LADA Largus по Кримському мосту, за кермом був сам Георгій Михайлович.

Сім'я

В 1976 році вступила в шлюб з принцом Францом Вільгельмом Прусським, який став називатися великим князем Михайлом Павловичем. На вінчанні, яке відбулось в Мадриді 22 вересня 1976 року в церкві Святих Апостола Андрія Первозванного і Великомученика Димитрія Солунського, були присутні: король Іспанії Хуан Карлос I і королева Софія, король Італії Умберто II, Цар Болгарії Симеон II, вдова Цариця Болгарії Іоанна, Королева Єгипту Фаріда з дочкою, Король Албанії у вигнанні Лека I з дружиною, принц Миколай Румунський з дружиною, Глава Португальського Королівського Дому Дуарте Піу, члени Іспанського Королівського Дому, Грузинського Царського Дому, Шлейзвіг-Гольштайнського Герцогського Дому, Ольденбурзького Герцогського Дому, герцогиня Кармен Франко, військові, дипломати і представники російської еміграції. З благословення Синоду Російської православної церкви закордоном на церемонію була доставлена ​​Курська Корінна ікона Божої Матері.

13 березня 1981 року в пари народився син Георгій Михайлович. 19 червня 1985 року шлюб був розірваний, Франц Вільгельм при цьому залишився в православній вірі. Марія Володимирівна і її колишній чоловік є братом і сестрою в шостому покоління: обидва — нащадки прусського короля Фрідріха Вільгельма III і Луїзи Мекленбург-Стреліцької.

Нагороди

Дім Романових

Марія Володимирівна є головою всіх династичних орденів Романових.

Інші династії

Російська православна церква

  • Орден святої рівноапостольної княгині Ольги 1-го ступеня (2004)
  • Почесний знак «На славу Жінок-Мироносиць» (Волгоградська і Камишинська єпархія РПЦ; 16 травня 2005)
  • Орден Святої Параскеви 1-го ступеня (Молдавська православна церква Московського патріархату; 2009)
  • Орден Святителі Іоанна Шанхайського і Сан-Франциського 1-го ступеня (Російська православна церква за кордоном; 2010)
  • Орден Святої Великомучениці Варвари 1-го ступеня (УПЦ МП; 2011)
  • Синодальний знаменський орден Курської Корінної Божої Матері 1-го ступеня (Російська православна церква за кордоном; 2013)
  • Орден преподобного Святого Сергія Радонезького 1-го ступеня (2014) — «враховуючи працю на благо Церкви і у зв'язку з 60-річчям від дня народження»

Росія

  • Орден «За заслуги» (Інгушетія) (2012)
  • Міжнародна премія «Людина року — 2012» — «за подвижницьку діяльність в сфері культури, освіти, благодійності і у зв'язку з 400-річчям Дому Романових»
  • Почесний член Імператорського православного палестинського товариства (2012)
  • Почесний член Російської академії мистецтв (2013)
  • Ювілейна медаль «70 років Новгородські області» (2015)
  • Почесний член Союзу письменників Республіки Крим (2018)
  • Медаль Асамблеї російського дворянства
  • Почесна громадянка Іволгинського району

Інші країни або невизнані формування

Література

  • Думин С. В. Романовы. Императорский дом в изгнании. М.: Захаров-АСТ, 1998.
  • Назаров М. В. Кто наследник Российского Престола? М.: Русская идея, 336 с. 2004 3-е издание, исправленное и дополненное. ISBN 5-98404-004-2
  • Тихомиров Л.А. Монархическая государственность СПб.: Россійскій Имперскій Союзъ-Орденъ, 1992. 680 стр. ISBN 5-89596-003-3

Посилання

Примітки

  1. Lundy D. R. The Peerage
  2. NATO. Романова Мария Владимировна. Myrotvorets.center (ru-RU). Процитовано 18 вересня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.