Міст через Керченську протоку

1870 року після успішного будівництва Індо-європейського телеграфу британський уряд розглянув залізничний маршрут з Англії в Індію через Крим і через Керченську протоку, але тоді реалізацію проєкту порахували занадто дорогою.

На початку XX ст. в Російській імперії розроблялись проєкти мосту через Керченську протоку, зокрема через острів Тузлу[1].

У 1903 році Микола II розглянув ідею, але відхилив її через війну, спочатку російсько-японську, а потім Першу світову.

У 1942—1943 роках німецькі війська через акваторію Керченської протоки звели канатну дорогу з пропускною спроможністю до 1000 тонн вантажів на добу. Альберт Шпеер відзначав стратегічний характер переправи, яка забезпечувала постачанням 14 наступаючих дивізій зі складу 17-ї армії Вермахту. Гітлер хотів звести п'ятикілометровий постійний міст, здатний перекидати і техніку[2]. Війська Третього рейху почали його будівництво, але воно не було завершено.

Опори мосту. Світлина 1944 року (часів Другої світової)

Після захоплення Криму військами СРСР навесні 1944 року було відновлено ​​канатну переправу, почалося будівництво Керченського залізничного моста, яким у листопаді 1944-го пройшли перші вантажі. В конструкції моста використовували палі довжиною до 30 м, довжина моста склала чотири з половиною кілометри, ширина — близько трьох метрів, він мав 111 однотипних прольотів по 27,3 м, два розвідних прольоти по 27 м і два розвідних прольоти по 55 м для забезпечення проходу великотоннажних суден. На початок 1945 року міст все ще не був повністю добудований. Зокрема, не була споруджена велика частина льодорізів. Наприкінці лютого 1945 року льодом з Азовського моря було зруйновано 46 опор, знищено 53 прогонових будови, близько половини паль зазнали значних пошкоджень. Урядова комісія, оцінивши масштаби руйнувань, дала рекомендацію міст розібрати.

У 1970-х роках питання сухопутного зв'язку через протоку порушувалося знову, але через брак коштів проєкт реалізований не був.

Можливість побудови моста обговорювалася в 2008 році на рівні прем'єр-міністрів[3] та в тому ж році проєктування і будівництво моста потрапляє в «Транспортну стратегію України до 2030 року»[4], а в 2010-му питання обговорювалося на рівні президентів України і Росії[5]. Звучали^{[від кого?]} оцінки вартості від 0,5 до 4 млрд доларів^{[джерело?]}.

17 грудня 2013 в Москві підписали Угоду між Урядом РФ і Кабміном України про спільні дії з організації будівництва транспортного переходу через Керченську протоку[6]. Після початку російської окупації Криму переговори припинилися.

Кримський міст

Влітку 2014 року Росавтодор оголосив попередній кошторис проєкту: 150 млрд рублів на будівництво транспортного переходу, 86 млрд рублів на підготовчі роботи і 51 млрд рублів на будівництво під'їзних доріг[7].

У липні 2016 року на будівництві мостового переходу задіяли студентські будівельні загони. На будівництві перебували студенти будівельних навчальних закладів у рамках проходження практики.

У грудні 2016 року кілька ЗМІ повідомляли про зрив, вже вдруге, конкурсу з будівництва залізничних підходів[8]. Відсутність заявників пояснювали майбутніми санкціями для підрядників, задіяних на будівництві у Криму, а також низькою ціною на такий проєкт — 16,9 млрд руб., час виконання — листопад 2019 року. Була лише одна заявка від АТ «Залізниці Якутії», яка не пройшла кваліфікаційний відбір.[8] Загальна вартість усіх робіт з будівництва мосту й відповідної інфраструктури — 228 млрд руб., генпідрядник — ТОВ «Стройгазмонтаж» російського олігарха Аркадія Ротенберга, друга Путіна. У січні 2017 року було оголошено, що будувати залізничний підхід до Керченського мосту з боку Криму призначать компанію «Стройгазмонтаж», яка зводить і сам міст.[9] У квітні 2017 стало відомо, що контракт на будівництво залізничних підходів до Керченського мосту за 16,9 мільярдів рублів уклали компанії «Росжелдор» і ТОВ «Стройгазмонтаж».[10] У лютому 2016 року почалося будівництво самого мосту.

На момент пуску першої черги Керченського мосту він коштував 227,9 млрд рублів (приблизно $4 млрд)[11].

• 
  Будівництво опор і монтаж перших прольотів залізничного мосту з боку Керчі. Одночасно відбувається засипка технологічного майданчика і початок складання арок моста.
• 
  Асфальтування готової ділянки автомобільного з боку Тамані. На зустрічній стороні ведуться будівельні роботи зі з'єднання технологічного з'їзду з мостом.
• 
  Завершення складання арок на стапелі і підготовка їх до транспортування і монтажу на фарватерні опори
• 
  Встановлені арки моста і процес насування прольотів автомобільного моста до арки. Вид з боку Тамані.

Будівництво у вибраному місці ускладнювалось тектонічним розломом, що йде дном Керченської протоки, великою товщиною відкладень мулу, великою кількістю грязьових вулканів[13][14]. Крім того, на обраному шляху стоїть Керченська фортеця, тому міст не піде прямо в мис Ак-Бурун, а буде обходити з півночі, що збільшує довжину на зайвих 3 кілометри.

На думку російського економіста Андрія Ілларіонова, конфігурацію та основні параметри моста було навмисне спроектовано таким чином, щоб створювати максимальні перешкоди свободі судноплавства в Керченській протоці та Азовському морі. Ширина і висота основного прольоту істотно нижче таких же мостів, побудованих у світі в останні десятиліття (включаючи інші мости, зведені на території Росії) — це дозволяє обмежити розмір суден, які могли б заходити в українські порти Азовського моря, а також значною мірою спрощує можливість для ФСБ повністю контролювати та в будь-який час перекривати прохід. Автомобільний міст штучно занижений, щоб невеликі судна не могли пройти під його опорами, і також повинні були йти через основний прохід. Таким чином, ФСБ отримує повний контроль над входом в Азовське море, може в будь-який зручний для себе момент закривати його (як у випадку з інцидентом 25 листопада 2018 року), може використовувати ці можливості для гальмування розвитку економіки східної України[15].

• ЄС назвав відкриття мосту кроком до примусової інтеграції Росією незаконно анексованого Криму[16].
• в ООН заявили, що РФ повинна дотримуватись резолюції про суверенітет України, застерегли російських посадовців від неузгоджених візитів до Криму та заявили, що незаконні дії РФ на окупованих територіях не мають лишатися без відповіді спільноти[17].
• 29 грудня 2019 Канада засудила відкриття руху поїздів до окупованої території Кримським мостом[18].

• Керч-Єнікальський канал
• Чорноморсько-Азовський канал
• Проєкт водопостачання Північного Кіпру
• Куандинський міст
• Конфлікт щодо острова Тузла

• Керченський міст: чи витримає навантаження на сайті «Крим. Реалії» (рос.)