Ромбоікосододекаедр

Ромбоікосододека́едр[1][2][3] напівправильний багатогранник, який складається з 12 правильних п'ятикутників, 30 квадратів і 20 трикутників, архімедове тіло. Має ікосаедричний тип симетрії. В кожній з вершин сходяться трикутник, п'ятикутник і 2 квадрати.

Ромбоікосододекаедр
Розгортка ромбоікосододекаедра
Тривимірна модель ромбоікосододекаедра

Ромбоікосододекаедр можна подати як додекаедр, зрізаний за вершинами і ребрами (при цьому трикутники відповідають вершинам додекаедра, а квадрати — ребрам), або як ікосаедр, зрізаний так само (при цьому п'ятикутники відповідають вершинам ікосаедра, а квадрати — ребрам), або ж як зрізаний ікосододекаедр, чим він по суті і є.

Декартові координати

Декартові координати вершин ромбоікосододекаедра з довжиною ребра 2 із центром у початку координат є парними перестановками з:[4]

(± 1, ± 1, ± φ 3),
φ 2, ± φ, ± 2 φ),
(± (2+ φ), 0, ± φ 2), де φ = 1 + 52 являє собою золотий перетин . Отже, радіус описаної сфери цього ромбоікосододекаедра дорівнює відстані цих точок від початку координат, а саме φ6+2 = 8φ+7 для довжини ребра 2. Для одиничної довжини ребра, зменшивши R удвічі, маємо
R = 8φ+72 = 11+452 ≈ 2,233.

Ортогональні проєкції

Ортогональна проєкція в Геометрії (1543) Августина Гіршфоґеля

Ромбоікосододекаедр має шість особливих ортогональних проєкцій, центрованих на вершині, на ребрах двох типів і гранях трьох типів: трикутнику, квадраті та п'ятикутнику. Останні дві відповідають площинам Коксетера А2 і Н2.

Ортогональні проєкції
У центрі Вершина Ребро

3-4

Ребро

5-4

Квадратна грань Трикутна грань П'ятикутна грань
Суцільна
Каркасна
Проєктивна

симетрія

[2] [2] [2] [2] [6] [10]
Дуальне

зображення

Сферична мозаїка

Ромбоікосододекаедр також можна зобразити у вигляді сферичної мозаїки та проєктувати на площину за допомогою стереографічної проєкції . Ця проєкція є конформною, зберігаючи кути, але не площі та довжини. Прямі лінії на кулі проєктуються на площину як дуги кола.


У центрі п'ятикутник

У центрі трикутник

У центрі квадрат
Ортогональна проєкція Стереографічні проєкції

Примітки

Література

  • М. Веннинджер. Модели многогранников. Мир, 1974.
  • Многоугольники и многогранники // Энциклопедия элементарной математики. Книга четвёртая. Геометрия / Под ред. П. С. Александрова, А. И. Маркушевича, А. Я. Хинчина. — М. : Государственное издательство физико-математической литературы, 1963. — С. 382-447.
  • Л. А. Люстерник. Выпуклые фигуры и многогранники. — М. : Государственное издательство технико-теоретической литературы, 1956.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.