Рубинівка

Руби́нівка (до 1945 року Бек-Кази, крим. Bek Qazı) село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 449 осіб. Орган місцевого самоврядування - Кіндратівська сільська рада. Розташоване на півдні району.

село Рубинівка
Країна  Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада Кіндратівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01060150030057302
Облікова картка Рубинівка 
Основні дані
Населення 449
Поштовий індекс 96169
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°34′49″ пн. ш. 34°26′45″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради 96169, АРК , Джанкойський район с. Кіндратове, вул.Леніна, 28
Карта
Рубинівка
Рубинівка
Мапа

 Рубинівка у Вікісховищі

Географія

Рубинівка - село на південному сході району, в безіменній балці степового Кримe, біля кордону з Красногвардійським районом, висота над рівнем моря - 26 м [1]. Сусідні села: Сєрноводське за 3,7 км на захід, Польове за 3,5 км на північний схід, Совєтське за 3,3 км на схід і Чапаєве Красногвардійського району в 4,5 км на південь. Відстань до райцентру - близько 20 кілометрів, найближча залізнична станція - Відрадна - близько 12 км.

Історія

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму ... 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Векас входив в Таманський кадилик Карасубазарського каймакамства [2]. Після приєднання Криму до Російської імперії (8) 19 квітня 1783 року [3], на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село була приписане до Перекопського повіту [4].

За Відомості про всіх селища в Перекопському повіті... від 21 жовтня 1805 року, в селі Бійгази значилося 44 двори, 260 кримських татар, 1 ясир і 54 цигани [5]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину [6], село спорожніло і в доступних джерелах до кінця ХХ століття назва не зустрічається.

Відроджено село німцями, євангелістами і лютеранами, з Бердянських колоній в 1883 році в складі Ейгенфельдської волості [7]. За «Пам'ятною книгою Таврійської губернії 1889 року», за результатами Х ревізії 1887, в селі Геброн значилося 18 дворів і 106 жителів. Після земської реформи 1890 року [8] Беккази віднесли до Тотанайської волості. В «... Пам'ятній книзі Таврійської губернії за 1892 рік», відзначено село Беккази, в якому було 84 мешканці в 18 домогосподарствах [9]. За «... Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» в Беккази значилося 84 мешканці в 13 дворах [10], в 1905 році значився 81 житель[7]. В Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[11], в Богемській волості Перекопського повіту також значиться село Беккази [12] з населенням 194 людини (в 1918-166) [7].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту був створений Джанкойський район [13]. У 1922 році повіти перетворили в округи [14]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округу були ліквідовані, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район [15] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, Беккази (або Гебрун), з населенням 203 людини, з яких було 179 німців [7] входив до складу Німецько-Джанкойської сільради Джанкойського району [16]. Постановою ВЦВК «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР» від 30 жовтня 1930 року, був знову створений Біюк-Онларський район, цього разу - як німецький національний [17], в який включили село, з населенням 230 осіб [7]. Постановою Президії КримЦВК «Про утворення нової адміністративної територіальної мережі Кримської АРСР» від 26 січня 1935 був створений німецький національний Тельманський район [15] [18] (перейменований указом Верховної Ради УРСР № 621/6 від 14 грудня 1944 року в Красногвардійський [19]) і Беккази, з населенням 253 людини, включили до його складу [20].

Незабаром після початку Німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан [21]. Після звільнення Криму від німців в квітні 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму» [22], за яким в район з Вінницької і Київської областей переселялися сім'ї колгоспників [23]. Указом Президії Верховної Ради Російської РФСР від 18 травня 1948 року, Беккази перейменували в Рубинівку [24]. 1 січня 1965 року, указом Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР - по Кримській області», Рубинівку повернули до складу Джанкойського району [25] [26].

Примітки

  1. Прогноз погоди в с. Рубинівка (Крим). Weather.in.ua. Процитовано 6 квітня 2015.
  2. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — 1888.
  3. Гржибовська, 1999, Маніфест про прийняття півострова Кримського, острова Тамані та всієї Кубанської сторони під російську державу. 1783 рік з. 96.
  4. Гржибовська, 1999, Указ Катерини II про утворення Таврійської області. 8 лютого 1784 року, стор. 117.
  5. Лашков Ф. Ф. Відомість про всіх селищах в Перекопському повіті складаються з показанням в якій волості скільки числом дворів і душ ... від 21 жовтня 1805 року. // {{{Заголовок}}}. — 1 897.
  6. Ляшенко В. І. до питання про переселення кримських мусульман в Туреччину в кінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів Option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  7. В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
  8. Борис Веселовский. {{{Заголовок}}}. — 1911.
  9. Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  10. Таврический Губернский Статистический комитет (1900). Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1900 год. Симферополь. Таврическая Губернская типография.
  11. Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 г.
  12. Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік, с. 239.
  13. Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  14. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
  15. Административно-территориальное розподіл Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  16. Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, с. 311.
  17. Постанова ВЦВК РРФСР від 30.10.1930 про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР.
  18. Историческая довідка. Красногвардійський районний суд. Процитовано 5 серпня 2015.
  19. Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 14 грудня 1944 року № 621/6 «Про перейменування районів і районних центрів Кримської АРСР»
  20. Тельманский німецький район. Німці Росії. Архів оригіналу за 5 серпня 2015. Процитовано 9 серпня 2015.
  21. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
  22. Постанова ДКО від 12 серпня 1944 року № ГКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»
  23. p = 9229 Як заселяли Крим (1944-1954). Ельвіна Сеітова , аспірант історичного факультету ТНУ. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
  24. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  25. Гржибовська, 1999, З Указу Президії Верховної Ради Української РСР Про внесення змін до адміністративне районування Української РСР по Кримській області, с. 442.
  26. Єфімов С.А., Шевчук А.Г., Селезньова О.А. {{{Заголовок}}}. — 2007. Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.