Сєрноводське

Сєрново́дське (до 1945 року Джар-Кую, крим. Car Quyu) село Джанкойського району Автономної Республіки Крим. Населення становить 446 осіб. Орган місцевого самоврядування Рощинська сільська рада. Розташоване на півдні району.

село Сєрноводське
Країна  Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Район/міськрада Джанкойський район
Рада Рощинська сільська рада
Код КАТОТТГ UA01060410050095410
Облікова картка Сєрноводське 
Основні дані
Населення 446
Поштовий індекс 96183
Телефонний код +380 6564
Географічні дані
Географічні координати 45°34′44″ пн. ш. 34°22′42″ сх. д.
Місцева влада
Адреса ради 96183, АРК ,Джанкойський район, с.Рощине, вул.Чапаєва, 1
Карта
Сєрноводське
Сєрноводське
Мапа

 Сєрноводське у Вікісховищі

Географія

Серноводське — село на півдні району, в степовому Криму, біля кордону з Красногвардійським районом, на правому березі річки Побєдна, висота над рівнем моря — 22 м[1]. Найближчі села: Краснодольне за 1 км на захід, Рощине за 2 км на північ, Рубинівка за 5 км на схід і Плодородне Красногвардійського району за 3,5 км на південь. Відстань до райцентру — близько 14 кілометрів, найближча залізнична станція Відрадна — близько 7 км.

Назва

Історична назва села Джар-Кую, що можна перевести з кримськотатарської мови як «колодязь біля обриву». Слово Джар на степовому діалекті кримськотатарської означає «обрив», «круча», а Кую — «колодязь».

Історія

Перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму … 1784 року, судячи з якого, в останній період Кримського ханства Джурзен Бочай входив в Бочалатський кадилик Карасубазарського каймакамства[2]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину, що послідувала услід за приєднанням Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року[3], село спорожніло і в доступних джерелах початку XIX століття назва не зустрічається.

Назва зустрічається на карті 1842 року, де позначена, як Джар-Кую, умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[4]. Згідно «Пам'ятної книги Таврійської губернії за 1867 рік», Джаркуя була покинута мешканцями в 1860—1864 роках, в результаті еміграції кримських татар, особливо масової після Кримської війни 1853—1856 років, в Туреччину[5] та, під тією ж назвою заселена малороссиянами[6], що також зафіксовано в «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, де Джар-Кую, власницьке російське село, по ліву сторону великого Чонгарського путівця, з 18 дворами і 106 мешканцями при колодязях[7]. Мабуть, поселення виявилася недовговічним, оскільки на триверстовій мапі 1865 року його ще позначено[8], а на мапі, з коректурою 1876 року, селища вже немає[9].

Відроджено поселення було кримськими німцями лютеранами в 1882 році, як володіння Є. А. Дубса Джаркуї, на 1000 десятинах землі в складі Ейгенфельдської волості[10], але в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року» його ще немає[11]. Після земської реформи 1890 року[12] Джаркуї віднесли до Тотанайської волості. Згідно «… Пам'ятної книги Таврійської губернії за 1892 рік», в Джаркуне, приписане тільки до волості, було 5 мешканців в 2 домогосподарствах[13]. За «… Пам'ятною книгою Таврійської губернії за 1900 рік» на хуторі Джакуї (разом з якимось Тарханом) значилося 124 мешканця в 16 дворах[14]. У 1911 році в Джаркуї було 33 мешканці[10], а в Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[15], в Тотанайській волості Перекопського повіту значиться хутір Е. А. Дубса Джаркуї [16] з населенням 28 чоловік[10].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року № 206 «Про зміну адміністративних кордонів» була скасована волосна система і в складі Джанкойського повіту (перетвореного з Перекопського) був створений Джанкойський район[17]. У 1922 році повіти перетворили в округи[18]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи були ліквідовані, основною адміністративною одиницею став Джанкойський район[19] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року , радгосп Джаркуї входив до складу Німецько-Джанкойської сільради Джанкойського району [20]. Постановою КримЦВК від 30 жовтня 1930 був створений Біюк-Онларський район (указом Президії Верховної Ради Російської РФСР № 621/6 від 14 грудня 1944 року перейменований в Октябрьський[21].), тепер як німецький національний[22], в який включили Джаркуї. У 1935 році, при розукрупнення районів, з Біюк-Онларського району було виділено, також німецький, Тельманський район (перейменований указом Верховної Ради УРСР № 621/6 від 14 грудня 1944 року в Красногвардійський[23]), якому підпорядкували село[19].

Незабаром після початку Німецько-радянської війни, 18 серпня 1941 року кримські німці були виселені, спочатку в Ставропольський край, а потім в Сибір і північний Казахстан[24]. Після звільнення Криму від німців в квітні 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»[25] та у вересні 1944 року в район приїхали перші новосели (27 сімей) з Кам'янець-Подільської і Київської областей, а на початку 1950-х років пішла друга хвиля переселенців з різних областей України[26]. Указом Президії Верховної Ради Російської РФСР від 18 травня 1948 року, Джеркун (або Джел-Кую) перейменували в село Сєрноводське[27]. 1 січня 1965 року, указом Президії Верховної Ради УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області» [28], Сєрноводське включили до складу Джанкойського району[29].

Примітки

  1. Серноводское. Фото-планета. Процитовано 6 квітня 2015.
  2. Лашков Ф. Ф. каймаканства і в оних каймаканамі хто перебуває. // {{{Заголовок}}}. — 1888.
  3. Ляшенко В. І . до питання про переселення кримських мусульман в Туреччину в кінці XVIII - першій половині ХІХ століть. Культура народів Причорномор'я. Том 2. Архів option = com_content & task = view & id = 28 оригіналу за 3 січня 2015. Процитовано 4 січня 2015.
  4. Карта Бетева і Оберга. Військово-топографічне депо, 1842 р. Археологічна карта Криму. Процитовано 22 березня 2015.
  5. Сейдаметов Е. Х. Еміграція кримських татар в XIX-поч. XX ст. // {{{Заголовок}}}. — Таврійський Національний Університет, 2005.
  6. Пам'ятна книжка Таврійської губернії за 1867год, стр.422[недоступне посилання з травня 2019]
  7. М.Раєвський (1865). [http: // dlib .rsl.ru / viewer / 01003831183 #? page = 74 Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 Стор. 74]. Санкт-Петербург. Центральний Статистичний комітет МВС. Друкарня Карла Вульфа. Процитовано 29 липня 2015.
  8. X = 34.375551 & y = 45.582464 Карта Шуберта - Крим (Таврійська губернія). Військово-топографічне депо - 3 версти. ЕтоМесто.ru. 1865. Процитовано 26 березня 2015.
  9. Трехверстовая карта Криму ВТД 1865-1876. Лист XXXII-13-a. Археологічна карта Криму. Процитовано 26 березня 2015.
  10. В. А. Ауман, В. Ф. Баумгертнер, В. Бретт и другие (гл. ред. В. Ф. Дизендорф). Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. — М.: ЭРН, 2006. — 470 с. ISBN 5-93227-002-0 (рос.)
  11. Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
  12. Борис Веселовский. {{{Заголовок}}}. — 1911.
  13. Таврический Губернский Статистический комитет. Список волостей Таврической губернии // Календарь и Памятная книжка Таврической губернии на 1892 год. — Симферополь: Таврическая губернская типография, 1892. — 270 с. (рос.)
  14. Шаблон:Книга: Календар і пам'ятна книжка Таврійської губернії на 1900 рік
  15. Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 г.
  16. Гржибовська, 1999, Статистичний довідник Таврійської губернії. Ч.I-я. Статистичний нарис, випуск четвертий Перекопський повіт, 1915 рік, с. 239.
  17. Історія Джанкойського района. Архів IDpub = 26 оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2013.
  18. Население і промисловість. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
  19. Административно-территориальное розподіл Крыма. Архів оригіналу за 29 квітня 2013. Процитовано 27 квітня 2013.
  20. Гржибовська, 1999, Список населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року, с. 314.
  21. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  22. Постанова ВЦВК РРФСР від 30.10 .1930 про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР.
  23. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 28.08.1941 про переселення німців, які проживають в районах Поволжя
  24. Постанова ДКО від 12 серпня 1944 року № ГКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму»
  25. Як заселяли Крим (1944-1954). Ельвіна Сеітова, аспірант історичного факультету ТНУ. Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 26 червня 2013.
  26. Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 18.05.1948 о переименовании населённых пунктов Крымской области
  27. Гржибовська, 1999, Указ Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР - по Кримській області», від 1 січня 1965 року. Стор. 443.
  28. Єфімов С.А., Шевчук А.Г., Селезньова О.А. {{{Заголовок}}}. — 2007. Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.