Рудні гори

Рудні гори (нім. Erzgebirge, чеськ. Krušné hory) — гори на межі Чехії та Німеччини. Лежать на пограниччі Саксонії та Богемії (Німеччини та Північно-Західної Чехії). Охоплюють систему гірських хребтів у прикордонному районі Німеччини і Чехії. Довжина Рудних гір становить близько 150 км, висота до 1244 м (г. Клиновець). Наявні родовища руд вольфраму, олова, бісмуту, цинку, урану, термальні води, мінеральні джерела.

Рудні гори
Назва на честь (епонім):
  • руда

  • 50°34′ пн. ш. 13°00′ сх. д.
    Країна  Німеччина і  Чехія
    Регіон Рудні Гори
    Середня Саксонія
    Саксонська Швейцарія — Східні Рудні Гори
    Карловарський край[1]
    Устецький край
    Фогтланд
    Саксонія
    Система Q12031644?
    Тип Mittelgebirged
    mesoregiond і гірський хребет
    матеріал Осадові гірські породи, метаморфічні гірські породи, магматичні гірські породи
    Ідентифікатори і посилання
    GeoNames 2929226, 12076794
    Рудні гори
    Рудні гори (Німеччина)
     Рудні гори у Вікісховищі
    Фізична карта Рудних гір

    Найвищі точки — Клиновець (чеськ. Klínovec, нім. Keilberg, 1 244 м) та Фіхтельберг (нім. Fichtelberg, 1215 м).

    Геологія

    Рудні гори є герцинським блоком, нахиленим так, що уривається в бік Богемії та має пологий схил до Німеччини.[2] Вони формувалися під час тривалого процесу:

    Під час варисційського орогенезу метаморфізм відбувався глибоко під землею, утворюючи сланці і гнейси. Крім того, метаморфічні породи зазнали інтрузії гранітних плутонів. До кінця палеозойської ери (пермський період) гори були еродовані до невисоких пагорбів, оголюючи тверді породи.

    У третинний період ці залишки гір зазнали сильне стискання через тектонічний рух плит, під час яких було утворено Альпи та відбулось розокремлення Північноамериканської та Євразійської плит. Оскільки породи Рудних гір були занадто крихкими та втратили пластичність, вони утворили брилові гори, які був підняті і нахилені на північний захід. Це дуже добре видно на висоті 807 м над рівнем моря (NN) на горі Комарі-Віжка, що лежить на чеській стороні, на схід від Альтенбергу.

    Цей гірський хребет є бриловими горами, що прорізаний цілим рядом річкових долин, річки яких стікають на південь до Огрже та на північ до Мульде або безпосередньо до Ельби.

    Основна геологічна особливість Рудних гір — пізньопалеозойський гранітний плутон Айбеншток, який має завдовжки 25 миль та прямує по осі NW-SE та завширшки до 15 миль. Цей плутон оточений зонами контактового метаморфізму, в яких палеозойські сланці та філіти були змінені на роговики, андалузитні роговики та кварцити. Рудні жили включають залізо, мідь, олово, вольфрам, свинець, срібло, кобальт, вісмут, уран, оксиди заліза та марганцю..[3]

    Історія розробки корисних копалин

    Видобуток руд ведеться давно. Перші згадки про видобуток олова і срібла в районі м. Фрайберґ належать до 1168. Розробка олово-рудного родовища Альтенберґ велася з 1440.

    Відмічають близьке в часі опанування гірниками як їх західної (саксонської) частини, так і східної (чеської) Рудних гір.

    Традиції

    Рудні гори відомі своїми народними промислами, особливо різьбленням по дереву та виготовленням іграшок (лускунчиків) та традиційних різдвяних прикрас: різдвяних пірамід, вертепів, фігурок ангелів тощо.

    Див. також

    інше

    Примітки

    1. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
    2. Elkins, T H (1972). Germany (3rd ed.). London: Chatto & Windus, p. 291. ASIN B0011Z9KJA.
    3. Heinrich, E. Wm. (1958). Mineralogy and Geology of Radioactive Raw Materials. New York: McGraw-Hill Book Company, Inc. с. 283–284.
    4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

    Література

    • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л  Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
    • Гайко Г.І., Білецький В.С. Історія гірництва: Підручник. - Київ-Алчевськ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", видавництво "ЛАДО" ДонДТУ, 2013. - 542 с.
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.