Рівня (Калуський район)

Село Рівня розташоване на захід від Івано-Франківська (обласний центр) і на південний схід від Рожнятова (районний центр). Назву села пов'язують із розміщенням на рівнинній території. Найближчі навколишні села: Слобода-Рівнянська, Топільське, Сваричів. Відстань до Рожнятова становить 5 км, до Івано-Франківська — приблизно 33 км. До траси регіонального і міжнародного значення Львів-Чернівці — 10 км (за картою). Географічне положення села в межах Рожнятівського району вигідне. Воно характеризується наближенням до Рожнятова (районного центру), зручним транзитним транспортним положенням. Через село проходить дорога, яка з'єднує Рожнятів, Богородчани та Івано-Франківськ. При розбудові транспортної інфраструктури району і області можливе покращення саме транспортного розташування села в зв'язку з наданням більшого значення напрямку сполучення Рожнятів — Івано-Франківськ (через Богородчани).

Рівня знаходиться на лівому березі річки Лімниця (права притока Дністра), в її долині. За характером рельєфу територія в межах села рівнинна. Основними формами рельєфу є невисокі підвищення у вигляді терасованих майданчиків (залишки давніх терас Лімниці). Найвища із них має абсолютну висоту приблизно 250 м. Територія належить до внутрішньої зони Передкарпатського крайового прогину і утворена в основному відкладами нижнього неогену: конгломератами, пісковиками, глинами, солями, аргілітами.

Клімат помірно-континентальний. Середня температура липня +20 °C, січня— -4 °C. Середня річна кількість опадів 800—900 мм. Переважають західні вітри. Характерними несприятливими погодними явищами є грози, бурі, град, ожеледь. Річка Лімниця (права притока Дністра) має весняну повінь. У сезон дощів влітку і восени спостерігаються паводки. Паводки носять стихійний характер і мають значну руйнівну силу. Зоні затоплення і впливу повеней та паводків підлягає значна частина території села (враховуючи садиби і присадибні ділянки).

Ґрунти річкові безструктурні, дерново-підзолисті, буроземно-підзолисті. При відповідній агротехніці дернові і дерново-підзолисті та буроземні ґрунти є придатними для господарювання. Через високу розорюваність території рослинний і тваринний світ видозмінений. Прирічкові території покриті рослинністю характерною для річкових заплав: вільха, береза, ліщина, трав'яниста лучна рослинність, яка особливо відрізняється багатством видового складу. Є посадки болотного американського дуба. Серед тварин найбільш поширені дрібні ссавці: лисиці, зайці, миші, їжаки, ласки, кроти. Серед птахів — лелека, сова, болотна куріпка, трясогузка, чибіс. Зустрічаються плазуни: ящірки, гадюки, вужі. Серед земноводних характерними є жаба трав'яна, тритон. В Лімниці водиться карась, в'юн, короп, окунь, щука, пічкур. Для антропогенних природних комплексів (поля, пасовища) характерними представниками тваринного світу є: миші, хом'яки, зайці, ласки, лисиці, ящірки, деркачі, граки, бекаси. В ставах розводять коропа, щуку, окуня. Основні природоохоронні заходи зводяться до охорони надр (гравій в прирічковій зоні Лімниці). Територія за певних умов може розглядатися, як оздоровча відпочинкова зона. Умови для розвитку відпочивально-оздоровчої зони забезпечують рекреаційні можливості Лімниці, ставів, які є на території села, мальовничі краєвиди довкілля.

Кількість населення на 01.01.2018 року становила 1306 осіб (678 жінок, 628 чоловіків). В загальній динаміці населення спостерігається тенденція до зменшення. Станом на 1 січня 2018 року кількість населення практично не змінилася. Про це свідчать показники природного і механічного приросту населення.

Природний приріст становить 6 осіб, механічний приріст — 8 осіб. Загальний приріст — 2 особи. Незначний ріст населення став можливий за рахунок механічного приросту.

У віковій структурі переважають діти віком до 16 років. В останні десятиліття спостерігається незначне збільшення частки населення старшого віку у загальній структурі населення. За національним складом село однорідне — переважають українці, які належать до етнографічної групи — бойки. Густота сільського населення невисока, як і в середньому по району — 30-50 осіб на км². Негативним явищем для села, як і для регіону в цілому є значне безробіття. В пошуках роботи населення мігрує в Польщу, Чехію, Іспанію, Росію. Серед міграцій має значення маятникова — це щоденне переміщення населення в Рожнятів та інші населені пункти району, пов'язане з роботою. Підприємства, які діють у межах села, вагомо не впливають на зайнятість.

За даними дослідника Петра Сіреджука, перша згадка про село відноситься до 1557 року.

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, взяли штурмом замок у Перегінську, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[1].

Сільська церква святого Василія згадується 1685 року у реєстрі про сплату 5 злотих катедратика (столового податку)[2]. Церква Собору Пресвятої Богородиці вперше згадується у реєстрі духовенства, церков і монастирів Львівської єпархії 1708 року

В 1770 році Рівня належала до Калуського староства, Руського воєводства, Галицької землі.

У 1833 році в селі була парохіальна школа. 1864 рік — до парохіальної школи в селі Рівня ходило 30 дітей. Вчителем був Бегей Георг. В 1895 році школа стала однокласною. А в 1913 році в сільську школу з українською мовою навчання ходило 136 дітей. Та в 1931—1932 роках школа стала утраквістичною (з польською мовою викладання).

У 1858 році в селі проживало 805 жителів (разом із селом Слобода Рівнянська). В 1880 році в Рівні проживало 797 українців, 27 поляків, 27 євреїв; в 1908 році було 1200 жителів, парохом був Теофіл Нижанківський.

В період першої світової східніше території села в урочищі «Сигла» проходили бої російського війська проти військ «Центральних держав». По тепер вже старій дорозі атакували австрійські війська з села Вербівка в бік Рожнятова і Сваричева. Вже в 1916 під проводом генерала Брусилова був здійснений прорив в сторону Вербівки, де були затиснуті Австрійські сили та захоплені в полон.

Австрійська армія конфіскувала в серпні 1916 р. в рівнянській церкві 5 давніх дзвонів діаметром 87, 65, 46, 35, 30 см, вагою 262, 119, 92, 20, 15 кг, виготовлених у 1874, 1845, 1630, 1579 рр.[3]

В 1921 році в селі було 283 будинки (1257 жителів), а вже через десять років їх стало 313. В цей час в Рівні була господарсько-споживча спілка, кооператив «Єдність», два млини, тартак, жителів обслуговувала одна акушерка. Загальна площа села становила 13,56 км², земельні ужитки — 10,13 км², а орних земель було 3,96 км².

У 1935 році — 1435 українців, 50 поляків, 30 євреїв.

У 1939 році в селі проживало 1670 мешканців (1600 українців-грекокатоликів, 30 римокатоликів, 10 поляків і 30 євреїв)[4].

Населення села характеризується такими кількісними показниками (станом на 01.01.2017р):          

• Всього — 1306 Осіб.                                 
• В тому числі чоловіків — 628                               
•        жінок — 678 
• Кількість народжених) — 7                               
• Кількість померлих — 13                          
• Число прибулих — 14                           
• Число вибулих — 6 

В селі діють :

• Сільська рада. Діючий голова — Шевчук Наталія Йосипівна.
• Рівнянська ЗОШ I-ІІІ ст. Директор — Неспляк Руслана Володимирівна. Кількість учнів — 250.
• ФАП. Завідуюча — Дженджера Тетяна Іванівна.   
• Будинок культури. Директор НД с. Рівня — Баричко Люба Василівна. При ньому працює бібліотека, колективи художньої самодіяльності, спортивні секції.
• Українська греко-католицька церква Святої Матері Богородиці (о. Михайло Сомиш).[5]
• Важливими об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури є: завод ТзОВ «Гранула Плюс», кооператив «Прогрес», пилорама, заклади торгівлі (5 магазинів), ресторан «Михайлова колиба» (розміщений на березі трьох мальовничих ставів), пошта.

Авторитетні люди села:

• Баричко Борис Петрович — Колишній начальник фінансового управління РДА.
• Ленів Василь Юрійович — колишній голова районної ради, лікар Рожнятівської ЦРЛ   .                                                                                   

• Михайло Петрів — парох села 1912—1918 рр., далі — капелан УГА, парох сіл Дем'янів
• Підкамінь, за відмову переходу на російське православ'я замучений у концтаборах.

• заслужена артистка України Ольга Велка
• Ярослав Михайлович Баричко — колишній виконавчий директор олімпійської бази в Мінську.
• Тринцолин Ярослав Іванович — колишній  начальник управління «Львівенерго».
• Дрогомирецький Іван Миколайович — колишній прокурор Генеральної прокуратури України.

• Równіa (3), rus. Riwnia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 824. (пол.).— S. 824. (пол.)

• https://decentralization.gov.ua/newgromada/4016/composition

• https://rozhnrada.gov.ua/