Рікарду Арона

Рікарду Арона провів успішну кар'єру у гібридних стилях боротьби. З юнацтва опановуючи навички національного мистецтва Бразилії, бразильського дзюдзюцу, Арона досягнув високого рівня майстерності, що згодом дозволило йому успішно виступати і в суміжних дисциплінах. Арона брав участь у регіональних чемпіонатах, а також у турнірах під егідою Міжнародної федерації бразильського дзюдзюцу, був переможцем і призером змагань за національну першість. Першим світовим досягненням Рікарду стала золота медаль на чемпіонаті світу 1998 року з бразильського дзюдзюцу серед фіолетових поясів, де він виступав у ваговій категорії від 81 до 87 кг.[3] Через рік він повторив успіх у ваговій категорії від 87 до 93 кг, вже серед коричневих поясів.[4] Протягом наступного року Арона був акредитований на чорний пояс, і у 2000 році взяв участь у черговому чемпіонаті світу, вперше серед майстрів, але у фінальному поєдинку поступився багаторазовому чемпіону світу Фабіу Ґуржелу, посівши друге місце.[5]

В 2000 році Рікарду Арона перейшов у греплінг. На чемпіонаті світу в Абу-Дабі він миттєво став зіркою цього спорту, завоювавши золоту медаль з першої ж спроби, а в ході боротьби здолавши чемпіонів з різних бойових мистецтв: росіянина Каріма Баркалаєва (ADCC), американців Тіто Ортіса (UFC) та Джеффа Монсона (ADCC, IBJJF, FILA).[1] У квітні того ж року, через місяць після успіху в Еміратах, Арона вперше виступив за правилами змішаних бойових мистецтв. Його дебют пройшов на турнірі федерації FNR, що на той час перебувала на піку свого розвитку і проводила змагання за участі світових зірок спорту. У двох перших боях Арона переміг чемпіона СРСР з самбо Андрія Копилова та рейтингового американського бійця Джеремі Горна. Після цього Арону включили у склад Гран-прі «King of Kings», де він програв перший бій майбутньому чемпіону і рекордсмену росіянину Федору Ємельяненко, спірним рішенням суддів.

У 2001 році Арона вже поєднував змагання з греплінгу з боями за правилами MMA. На черговому чемпіонаті світу за версією ADCC з греплінгу Арона виступив одразу в двох вагових категоріях — напівважкій (від 88 до 99 кг) та вільній. Завоювавши «золото» в обох, він оновив свій професійний рекорд перемогами над титулованими спортсменами: в числі інших йому поступилися український дзюдоїст, бронзовий призер Олімпійських ігор Руслан Машуренко; бразильський боєць змішаного стилю, майбутній чемпіон Strikeforce та IFC Ренату Сорбал; норвезький греплер, майбутній чемпіон ADCC Йон-Олав Айнемо; американський борець, чемпіон IBJJF Рікарду Алмейда; бразильські греплери, чемпіони ADCC Саулу Рібейру та Жан-Жак Машаду; бразильський боєць змішаного стилю, чемпіон UFC Вітор Белфорт.[2] У другому півріччі Арона зосередився на MMA. Він взяв участь у Гран-прі «Rings», головною нагородою у якому був вакантний титул чемпіона у новоствореній ваговій категорії чемпіонату: до 90 кг. Здолавши рейтингових бійців організації, — Хіроміцу Канехару, Джеремі Горна (вдруге) та Ґуставу Машаду, — Арона завоював і кубок Гран-прі, і вакантний титул чемпіона світу зі змішаних бойових мистецтв. Наприкінці року Рікарду підписав угоду про виступи на турнірах популярного чемпіонату «Pride», де у вересні 2001 року переміг екс-чемпіона UFC Ґая Мезґера.

Наступний рік Арона провів вельми успішно, вигравши два поєдинки проти зірок чемпіонату — Дена Хендерсона, та Мурілу Руа. Обидві перемоги були здобуті ним за очками. Арона більше не брав участі у турнірах з боротьби, зосередившись на змішаних єдиноборствах. Лише раз, у 2003 році, він провів матч за правилами греплінгу проти багаторазового чемпіона світу Марка Керра, якого переміг. У 2004 році Арона провів поєдинок проти Квінтона Джексона, на той час — претендента на титул чемпіона світу. Цей бій завершився нокаутом, який довгий час вважався одним з найвидовищніших в історії: під час проведення задушливого прийому ногами (трикутне задушення) Арона знехтував страховкою від кидка (захопленням однієї з ніг суперника), що дозволило Квінтону Джексону підняти бійця над головою і різко кинути на настил рингу. Від удару головою Арона знепритомнів.

У 2005 році Рікарду Арона взяв участь у Гран-прі «Pride» у напівважкій вазі, де дійшов до фіналу, послідовно здолавши Діна Лістера, Кадзусі Сакурабу та чемпіона федерації — Вандерлея Сілву, який у рамках Гран-прі брав участь як регулярний боєць, і титулом не ризикував. У фіналі Арону нокаутував Маурісіу Руа. Щоб не зводити в бою одноклубників Руа та Сілву, адміністрація чемпіонату вирішила організувати титульний реванш між Сілвою та Ароною. Бій відбувся у новорічну ніч 2005 року, і завершився роздільним рішенням суддів на користь чинного чемпіона.

У 2006 році Арона зустрівся з майбутнім чемпіоном K-1 Алістаром Оверімом, примусивши того здатись під градом ударів. У 2007 році Арона сенсаційно програв малодосвідченому Рамо Тьєрі Сокоджу. У ці роки боєць виступав вкрай рідко, переслідуваний серією травм. Через це він залишив професійний спорт, провівши останній двобій у 2009 році. Травми і низька змагальна активність у ці роки завадили Ароні підписати угоду з чемпіонатом UFC, з яким він вів переговори.

• Статистика Рікарду Арони у базі «Sherdog» (англ.)