Алістар Оверім

Професійну кар'єру Алістар Оверім почав у віці 19 років, навесні 1999 року, вдало виступивши на вечорі тайського боксу у містечку провінції Утрехт. Провівши 6 раундів бою за правилами муай-тай, Алістар виграв у свого суперника за очками. Дебют Алістара в змішаних бойових мистецтвах відбувся восени того ж року, в Гарлемі, з виступу на першому турнірі знаменитої голландської ліги єдиноборств «It's Showtime». На турнірі проходили змагання за правилами кікбоксингу, тайського боксу та так звані бої без правил — змагання з широким спектром дозволених технік. В останній дисципліні вдало дебютував молодий Оверім. Крім нього на згаданому турнірі востаннє виступив голландський майстер кікбоксингу, багаторазовий чемпіон світу Робо Каман, а також провели свої виступи майбутні зірки K-1 Олексій Ігнашов та Ремі Боньяскі. Свій дебютний поєдинок Алістар Оверім виграв у першому раунді, підкоренням суперника, застосувавши удушення руками. Дострокова перемога у новому виді спорту сприяла рішенню Алістара сконцентруватись саме на змаганнях зі змішаних єдиноборств. Він підписує контракти з промоутерами компаній «Fighting Network Rings» та «2H2H» і починає виступати у організованих ними чемпіонатах у Японії та Нідерландах. Протягом першого року кар'єри він проводить 7 поєдинків, в чотирьох виграє достроково, долаючи опонентів больовими прийомами та руйнівними ударами колін, які швидко стають його особистою відзнакою. У двох змаганнях Оверім поступається російському самбісту Юрію Кочкіну, якому судді віддали незначну перевагу в очках. Першого значного ущербу Алістарові завдає ветеран змішаних єдиноборств американець Боббі Хоффман, поєдинок з яким завершується для Оверіма нокаутом. Невдачею завершується і спроба повернутися на кікбоксерський ринг — кутові Оверіма викидають рушник у третьому раунді Гран-прі K-1 в Арнемі. Через три тижні Алістару випадає нагода дещо реабілітуватись: в Японії йому пропонують бій проти олімпійського медаліста з боксу Володимира Чантурії, який саме пробував себе в боях змішаного стилю. Оверім приймає бій і, користуючись недосвідченістю свого опонента в боротьбі на землі, долає його удушенням зі спини на 66-й секунді змагання. Ще через три тижні на турнірі в Роттердамі Оверім коліном відправляє в нокаут російського самбіста Станіслава Нущика, витративши на бій менше хвилини. Після цього виступу голландець бере паузу і концентрується на тренуваннях. На професійному рингу він не з'являється рівно рік.

Протягом 2002 року Алістар Оверім завзято надолужує упущені можливості, кількісно і якісно піднімаючи рівень опозиції. В лютому він продовжує найдовшу в своїй кар'єрі переможну серію, долаючи профільного ударника-нокаутера Романа Зенцова, а після нього здобуває ще 6 перемог поспіль, всі достроково: нокаутами і підкореннями. П'ять перемог поспіль Алістар здобуває особливо швидко — в першому раунді. Успішний рік він завершує видовищним боєм із непереможеним доти кавказьким бійцем Базігітом Атаєвим, спеціалістом із ударного стилю ушу — саньда. Оверім нокаутує «Вовка» коліном у печінку. З поєдинків проти Юсуке Імамури та Базігіта Атаєва починається період виступів Оверіма на ринзі знаменитого чемпіонату Pride, де Алістар швидко піднімає рівень опозиції на найвищий рівень. Так, зокрема, два згадані бої забезпечили голландцю пропуск на світовий Гран-прі у напівважкій вазі.

Перший же бій Гран-прі став для Оверіма непосильним випробуванням. Його опонентом призначили майбутнього чемпіона UFC Чака Ліделла, потужного ударника з нетиповою технікою. Короткий бій, що протривав три хвилини, проходив під змінним контролем обох бійців. Початок бою був за Оверімом, який зміг приголомшити суперника комбінацією сильних ударів; далі бій перейшов в партер, де перевагу мав Ліделл. Після того, як Алістар зміг повернутися в стійку, він знову захопив ініціативу, атакуючи Ліделла ударами ніг, колін та нав'язуючи клінч. Загнавши Ліделла в кут, Оверім спробував завдати удару ногою в голову, але схибив й, маневруючи, пропустив короткий контрудар правою і моментально втратив ініціативу. Помітивши ефект від удару, Ліделл пішов у атаку, раз за разом завдаючи потужних одиночних ударів правою. Одним особливо потужним свінгом він практично ввів Оверіма у стан нокдауну, і той, хитаючись, позадкував до канатів. Ще кілька потужних ударів потрапили в ціль, перш ніж Алістар Оверім впав на настил рингу і рефері констатував нокаут. Таким чином, завершилась для Алістара перша спроба виграти світовий Гран-прі.

Цей рік Алістар все ж завершив на мажорній ноті, в новорічну ніч виступивши на турнірі фестивалю Антоніо Інокі «Inoki Bom-Ba-Ye», де нокаутував свого безуспішного японського суперника за 36 секунд. Навесні 2004 року, на турнірі-протистоянні між представниками стилю карате кьокусін та кікбоксерів K-1 Оверім сам був нокаутований у першому раунді видатним бразильським каратистом Глаубі Фейтозою. По тому, протягом року він здобуває дві дострокові перемоги: у себе на батьківщині, в бою за титул локальної організації «2 Hot 2 Handle», та в Японії.

В січні 2005 року Алістар Оверім виграв Європейський чемпіонат з греплінгу за версією ADCC (всі змагання виграв «гільйотиною»), пройшовши відбір на участь в змаганнях за світову першість. Але участь в чемпіонаті світу він не взяв, оскільки вирішив сконцентруватися на боях змішаного стилю. В лютому Оверім поступається кількістю набраних очок Рожеріу Ноґейрі, та все ж отримує право участі у наступному Гран-прі Pride, яке розпочалось навесні 2005-го.

Суперником Оверіма на відкритті світового Гран-прі 2005 року став колишній чемпіон UFC Вітор Белфорт, бразильський боєць змішаного стилю, досвідчений боксер і борець дзюдзюцу, який за надзвичайну швидкість серій і комбінацій ударів отримав прізвисько «Феном». Протягом поєдинку бійці обмінювались випадами, атакуючи один одного різноманітними ударними комбінаціями. Боротьба в клінчі, якою завершувались атаки, частіше переходила в боротьбу в партері, де Белфорт працював з ґарду, й робив спроби провести больовий прийом на руку Оверіма. В середині першого раунду на спині опинився й сам Оверім. Він не пробував завершити боротьбу підкоренням, як Белфорт, натомість відбивався і «в'язав» руки Белфорта, в наслідок чого заробив жовту картку за уникнення боротьби. Після того, як бій відновили, Оверім провів комбінацію ударів й проходом в ноги звалив Белфорта на канвас, де бійці обмінялись ролями: Оверім бив руками, а Белфорт «в'язав» і був покараний жовтою карткою. Коли бій знову відновили в стійці, Оверім розвинув атаку, в ході якої Белфорт пропустив сильний удар коліном в голову і два удари кулаком в щелепу, після чого в стані нокдауну опинився на спині. Уникаючи більшого ущербу він шукав виходу з положення і попався на «гільйотину» — задушливий прийом, один з улюблених Оверімом. Не маючи можливості й сил вийти з удушення, Вітор Белфорт подав сигнал про здачу. Оверім пройшов у чвертьфінал.

Наступним суперником Алістара став український кікбоксер Ігор Вовчанчин, досвідчений ветеран і потужний нокаутер, в протистоянні з яким (навіть після перемоги над Белфортом) Оверім вважався аутсайдером.[6] Двобій спортсменів вийшов коротким. Спочатку Оверім традиційно спробував атакувати суперника ударом коліна в стрибку, після чого бійці закружляли по рингу і увійшли в клінч. Вовчанчин спробував провести кидок через стегно і атакував руками, Оверім же використовував коліна, а після цього підсічкою звалив Ігоря на настил. Намагаючись вийти з-під бокового контролю Оверіма в партері, Вовчанчин, лежачи, крутнувся довкола своєї осі й підвівся на коліна, залишивши без захисту шию, чим Оверім миттєво скористався. Алістар застосував фронтальне удушення руками, а коли українець підвівся, змінив його на «гільйотину», примусивши Вовчанчина здатися. Друге поспіль підкорення «гільйотиною», і друга поспіль перемога над видатним ветераном — цим шляхом Оверім пройшов у півфінал. Поєдинки з Белфортом та Вовчанчиним він згодом називав такими, що найбільше вплинули на його кар'єру.[7]

У півфіналі Гран-прі Оверіму протистояв молодий бразильський талант Маурісіу Руа, на прізвисько «Сьоґун», який мав переможну серію з шести боїв (п'ять з яких виграв нокаутом) і чемпіонські амбіції. І знову поєдинок не вийшов за межі одного раунду. Протягом перших трьох хвилин бій п'ять разів переходив в партер, і чотири перших рази контроль боротьби був за Оверімом. В клінчі Руа пропускав значну кількість ударів коліньми в корпус, а на землі — в голову. Але на п'ятий раз Оверім втратив ініціативу в партері, коли спробував провести «гільйотину» і поступився позицією. Згори Маурісіу Руа атакував руками, а потім підвівся, і, перш ніж Оверім зорієнтувався, встиг завдати йому в голову два футбольних ударів ногою. Ці удари вирішили долю поєдинку: Алістар обм'якнув і втратив контроль над боєм. Він спробував ще раз повалити Руа на настил, але той зміг викрутитися, і зайняти панівну позицію, а потім встав і знову пробив футбольний удар. Стоячи на колінах, Оверім намагався оборонятись, але лише раз за разом пропускав сильні удари ногами. Бій так і завершився в партері, коли рефері втрутився в змагання, припинивши тривалу серію ударів руками бразильця, на яку Оверім вже майже не відповідав.

На півроку Оверім піднімається у важку вагу, в якій навесні 2006 року отримує дві дострокові перемоги, одну з яких значну — над Сергієм Харитоновим, якого він забив коліньми в партері. У відборі на Гран-прі у вільній вазі, у травні того ж року, Алістар у домінуючій манері веде бій проти іменитого бразильського греплера Фабрісіу Вердума, та врешті поступається йому підкоренням, вперше у кар'єрі (продовження цього протистояння чекає на Оверіма ще й у майбутньому). Влітку голландець дебютує в чемпіонаті Strikeforce, де впевнено перемагає Вітора Белфорта, вже вдруге. Услід за цим йде низка поразок (три поспіль) у напівважкій вазі, в яку знову спустився Оверім після повернення в Pride. Тут він поступається вже вдруге Рожеріу Ноґейрі (цього разу бразилець був помітно сильнішим) та зірці ADCC Рікарду Ароні (Оверім отримав травму ноги, внаслідок пропущеного лоу-кіка, і не маючи можливості переломити хід бою, здався), а потім ще раз, нокаутом, Маурісіу Руа. Травень-червень 2007 року приніс Оверіму дві не вельми важкі перемоги у себе на батьківщині, над маловідомими опонентами (один бій Алістар провів за правилами MMA, другий — за правилами K-1). Восени Оверім повертається в Японію, де проводить бій-реванш з Харитоновим на турнірі серії «Hero's» японської організації FEG. Повторилась вже відома картина: Оверім повністю контролював бій протягом перших трьох хвилин, але на четвертій став пропускати удари, помилятись, і наприкінці раунду Харитонов відправив Алістара в нокаут. Після цієї поразки голландець знову вирушає в Америку, де приймає пропозицію чемпіонату Strikeforce змагатись за титул чемпіона у важкій вазі проти Пола Буентелло — бійця, що був небезпечний своїм рішучим натиском, проте поступався Оверіму і технікою, і досвідом. Взяття титулу Оверім виконав без проблем: тотальне домінування над опонентом першому раунді, і важка серія ударів коліньми в корпус в другому раунді, після якої Буентелло здався. Так завершився для Алістара Оверіма складний період невдач і поразок.

2008 року «Суперім» повернувся на бійцівську арену в новому амплуа: боєць швидко набирав якісну вагу, освоюючись у важкій ваговій категорії, в якій вирішив виступати на постійній основі.

Після того, як зірвався його бій проти Гілберта Айвела, Оверім підписав угоду з чемпіонатом Dream, що постав на руїнах Pride. Для дебюту у лавах нової організації Оверіму призначили не очікуваного суперника, а жертву: корейського бійця з рекордом 1-1, який був нокаутований голландцем за 36 секунд. Розчарований підбором суперників та зривом боїв, Алістар зажадав зустрічі з Мірко Філіповичем, який, буцімто, вже двічі уникав зустрічі з ним.[8] Для плавного переходу від боїв з «безіменними» суперниками до бою проти Філіповича, Оверіму дали можливість продемонструвати свої навички в бою з іменитим ударником Марком Хантом, переможцем Гран-прі K-1, який не часто виступав у боях змішаного стилю і мав проблеми з освоєнням технік боротьби. Оверім зустрівся з Хантом в липні 2008 року, і підкорив його больовим прийомом на руку трохи більше ніж за хвилину.

Бій з «Крокопом», як називали Мірко Філіповича, Оверім отримав восени того ж року. На бій він виходив у явно поганому настрої, і перед змаганням навіть не прийняв квіти з рук Федора Ємельяненка, який був почесним гостем на турнірі. Власне бій голландець проводив жорстко, без видимої поваги до суперника. Маючи значну перевагу у вазі, Оверім агресивно атакував Філіповича, і легко переводив бій в партер, де завдавав велику кількість ударів у корпус і голову, і розсік Крокопу ліву брову. В стійці, в клінчі, Оверім дуже агресивно працював колінами, і декілька разів влучив хорвату в пах, (при цьому не всі удари були помічені рефері), і бій призупинили на дві хвилини. Щойно бій відновили і бійці увійшли в клінч, Оверім знову почав хибити, завдавши два сильних удари коліном в пах. Після цього рефері знову зупинив бій і видав Алістару жовту картку, та це вже не мало значення: Філіпович не міг продовжувати бій. Майже 10 хвилин медики турніру намагались полегшити страждання бійця, але про відновлення змагання вже не йшлося. Довгоочікуваний бій визнали таким, що не відбувся.

Через три тижні «Руйнівник» зустрівся на рингу з ветераном змішаних єдиноборств Гері Ґудріджем, бійцем, який вкрай рідко доводив бої до рішення суддів. Поєдинок пройшов за звичайним сценарієм Оверіма: спершу клінч, в ньому — удари коліньми; якщо суперник вцілів — партер і добивання/підкорення. Цього разу бій було виграно больовим прийомом на руку, варіацією уде-гарамі.

31 грудня Алістар виступив на японському турнірі «Dynamite!!», що традиційно проходив у новорічну ніч і об'єднував в своїй програмі змагання з різних єдиноборств за різноманітними правилами. Оверім мав виступити за гібридними правилами кікбоксингу проти діючого чемпіона K-1 Бадра Харі. На той момент намір Оверіма позмагатись в ударній техніці з бійцем калібру Харі сприймався критиками скептично. Оверім же був сповнений рішучості і бажання розвіяти сумніви скептиків. Бій розпочався з швидких атак обох суперників і вже на сороковій секунді Бадр був приголомшений класичною боксерською «трійкою» у виконанні Оверіма. Ще через хвилину Харі опинився в нокдауні, пропустивши коронний удар коліном і лівий хук від Оверіма. Після нокдауну Харі мляво підвівся і Оверім спробував відбити фінальну атаку Оверіма. Алістар нав'язав ближній бій і потужним лівим боковим відправив «Золотого хлопчика» K-1 в нокаут.

«Суперім» вирішив розвинути свій несподіваний для багатьох успіх і виступити в K-1 ще раз. Через три місяці після знакової перемоги над Харі він виходить на ринг проти знаменитого «Летючого джентльмена», триразового переможця Гран-прі K-1, Ремі Боньяскі. Бій з Боньяскі, який був відомий своєю стрибковою ударною технікою ніг, Алістар розпочав зухвало — ударом коліна в стрибку. В такій атмосфері бій і пройшов весь відведений час. Оверім тис на Боньяскі, йшов вперед і атакував, активно бив лоу- та мідл-кіки, проводив підсічки. Після рівного за очками першого раунду Алістар активізувався: приголомшив Ремі фронт-кіком в голову, а наприкінці раунду відправив на настил рингу правим кросом, але нокдаун не зарахували, а за раунд знову дали рівну кількість очок. В третьому раунді Оверім знову проводив кидки за плечі та підсічки, пресингував, але захопився успіхом і Боньяскі покарав його, відправивши в нокдаун правим прямим рукою, на останній хвилині бою. Загубивши на цій помилці два очки, Оверім втратив і перемогу — рішенням суддів її присудили Ремі Боньяскі. Ця сумнівна поразка не нашкодила Оверіму: його запросили до участі у Гран-прі K-1, на підготовці до якого він і сконцентрувався, відмовившись від традиційних для себе літніх боїв.

В одній восьмій фіналу Гран-прі Алістару знову випало зустрітись з зіркою K-1, ще одним триразовим переможцем Гран-прі, «Містером K-1» — Петером Артсом. Поєдинок з Артсом тривав всю дистанцію (три раунди) і характеризувався переважним контролем з боку Оверіма. Ветеран Артс швидко виснажився через часті звалювання та пропущені удари коліньми в корпус, які методично завдава «Руйнівник», і програв бій за рішенням суддів.

В жовтні, після перемоги над Артсом, Алістар «розім'яв м'язи» в MMA, провівши два швидкі двобої: півхвилини проти Сільвестера в Голландії та півтори хвилини проти Томпсона в Японії; обох переміг коронною «гільйотиною».

Чвертьфінал, півфінал та фінал Гран-прі K-1, що традиційно проходили протягом одного вечора, були призначені на 5 грудня 2009 року. У чвертьфіналі Оверіму знадобилось лише 66 секунд, щоб ударом коліна, виконаним із тайського клінчу, відправити у важкий нокаут багаторазового чемпіона світу з карате кьокусін Евертуна Тейшейру. У півфіналі Гран-прі на Алістара чекав Бадр Харі, який також виграв свій чвертьфінальний бій швидким нокаутом і прагнув реваншу із Оверімом. У першому раунді їх швидкого й агресивного двобою Харі спочатку правим хуком відправив Оверіма в нокдаун, а наприкінці раунду виконав точний лівий хай-кік в щелепу, від якого Алістар завалився в кут рингу, схопившись обома руками за канати. Рефері миттєво зупинив бій.

Цей рік Оверім завершує боєм у новорічну ніч, на традиційному японському турнірі «Dynamite!!». Його суперник, Кадзуюкі Фудзіта, — ветеран MMA, реслер і улюбленець японської публіки, якого називали «Залізноголовий» за вміння витримувати важкі удари — пав ниць на початку бою від потужного бокового удару коліном у праву скроню. Фудзіта був госпіталізований відразу після завершення змагання. Невдовзі, знаходячись у шпиталі, боєць впав у кому, що стало наслідком руйнівного удару Оверіма.[9] Лікарі вивели Фудзіту з небезпечного стану на наступний день після турніру. Бій проти голландця став останнім у його професійній кар'єрі.

Наступний раз Оверім з'являється на бійцівській арені вже навесні 2010 року. В квітні він виступив з рейтинговим боєм на Гран-прі Йокогами в Японії, де у першому раунді нокаутував коліном Джевада Потурака, чемпіона Європи з кікбоксингу. Незабаром мав відбутися і перший захист титулу чемпіона Strikeforce, яким володів Алістар. Претендентом мав бути непереможений російський боєць, чемпіон світу за версіями Rings, Pride та WAMMA Федір Ємельяненко, але він не зміг вчасно завершити лікування травми, отриманої у бою з Бреттом Роджерсом, тому претендентом на титул Оверіма призначили самого Роджерса — перспективного нокаутера, що займав 8-ме місце у десятці найкращих важковаговиків світу.[10] В інтерв'ю перед боєм Оверім обіцяв ефектне повернення на американську арену, видовищний бій та впевнену перемогу.[11] Захист титулу пройшов точно так, як обіцяв чемпіон: Бретт Роджерс був переможений у домінуючій манері протягом першого раунду змагання.

Гран-прі K-1, який у 2010 році Оверім оголосив своєю ціллю № 1,[12] традиційно проходив у два етапи. Одна восьма турніру, перший відбір, відбулась 2 жовтня в Сеулі. Першим бійцем, з яким Алістар мав зустрітися на рингу, став австралієць Бен Едвардс, тріумфатор Гран-прі Канберри, де він нокаутував трьох суперників за один вечір, витративши на весь турнір дещо більше трьох хвилин. Едвардс розпочав бій дуже агресивно, примусивши Оверіма йти у глухий захист. Перечекавши кілька рішучих атак Едвардса, Оверім почав контратакувати, і протягом першого раунду тричі відправив австралійця у нокдаун, щоразу боковими ударом правої руки. Після третього падіння Едвардса рефері зупинив бій.

Друга частина, — чвертьфінал, півфінал та фінал Гран-прі, — пройшла в один вечір, 11 грудня, у Токіо. У чвертьфіналі Оверім мав складний бій із суринамським ударником Тайроном Спонґом, який приголомшив Алістара швидкими атаками і завдав йому помітної шкоди у першому раунді, але програв з розвитком бою, був введений у стоячий нокдаун, і врешті поступився Оверіму рішенням суддів.[13] Алістар пройшов у півфінал. Його наступний суперник, турецький кікбоксер Ґьокхан Сакі, виходив на бій після важкого поєдинку у чвертьфіналі, і прагнув нав'язати Оверіму швидкий темп, щоб зберегти сили для фіналу. Сакі виконував ударні серії руками, часто і багато атакував ногами, бив різноманітні лоу-кіки і навіть збив Оверіма з ніг гаковим ударом з розвороту. Наприкінці першого раунду Алістар виконав круговий мідл-кік, який Сакі не вельми вдало блокував рукою, від чого на мить зігнувся від болю. За півхвилини Оверім повторив удар потужніше і ним зламав турку руку. Сакі подав сигнал рефері і бій зупинили. За деяким даними, рука Сакі була травмована ще до бою.[13]

У фіналі на бій з «Суперімом» чекав багаторазовий чемпіон світу та ікона K-1 Петер Артс, який у півфіналі спромігся на один із найзначніших апсетів року, здолавши фаворита Гран-прі — Семмі Схілта. Виснажений ветеран Артс не зміг дати конкурентний бій Оверіму, і за хвилину новий чемпіон Гран-прі K-1 був визначений. Таким чином, Алістар Оверім став першим в історії бійцем, кому одночасно належали пояси чемпіона світу зі змішаних бойових мистецтв та кікбоксингу за версією найпрестижніших спортивних організацій.

Наприкінці успішного року «Руйнівник» ще раз виступив у Японії. Чемпіонат Dream запросив Алістара взяти участь у змаганні за вакантний пояс чемпіона у важкій ваговій категорії. Оверім погодився, і у новорічну ніч здобув цей трофей, нокаутувавши перспективного американського важковаговика Тодда Даффі комбінацією удару коліном в печінку та бокових ударів кулаком в голову.

На початку 2011 року було розпочато перше Гран-прі Strikeforce у важкій вазі, в якому взяли участь 8 найсильніших бійців чемпіонату на чолі з чемпіоном організації — Алістаром Оверімом. Гілка Гран-прі, в якій опинився Оверім була найскладнішою. Крім небезпечних бразильських претендентів, в ній виступав фаворит Гран-прі — Федір Ємельяненко, зустрічі з яким давно шукав «Рім».

Першим боєм Оверіма в Гран-прі став реванш з Фабрісіу Вердумом. Змагання вийшло зовсім не таким, як його передбачали глядачі і критики. Оверім підходив до бою з вражаючою статистикою: 97% перемог здобуті достроково. Але прогнозована букмекерами перемога дісталась чемпіону лише за рішенням суддів. Крім того, в ході бою у Алістара виникли проблеми з витривалістю: він важко пересувався в стійці, а в партері здебільшого лежав нерухомо, збираючи сили на вихід з лещат бразильського греплера. Крім очікуваної активності в партері, Вердум здивував Оверіма ударною роботою: за результатами статистики, оприлюдненої під час телетрансляції, він завдав 69 ударів при 145 спробах, в той час як Алістар влучив 48 разів, викинувши 72 удари. В цілому ж, бій пройшов під контролем чемпіона. Через місяць після бою стало відомо, що Оверім виступав на турнірі з травмою (зламаний палець ноги). Отримані ж у бою додаткові дрібні травми, а також урізання часу на підготовку до другого етапу телеканалом «Showtime» (один із організаторів заходу), змусили чемпіона відмовитись від подальшої участі в Гран-прі.[14] Спочатку Оверім закликав організаторів дотримуватись узгодженого графіку, і на його бік тимчасово стали функціонери «Zuffa» і Дана Уайт, але їх намагання урегулювати ситуацію лишились марними: телеканал наполіг на виключенні чемпіона з числа учасників Гран-прі.[15] Через тиждень після цього Оверім був несподівано звільнений: ТОВ «Zuffa» розірвало контракт з чемпіоном підконтрольної організації.[16] Ситуацію було прояснено на початку вересня, коли пресі було оголошено про переведення Алістара Оверіма у престижнішу організацію — UFC.[17] Після цього Алістар залишив вакантними титули чемпіона Strikeforce та Dream, якими він володів, та розірвав партнерські стосунки з голландським клубом «Golden Glory», під стягами якого виступав багато років.[18]

Першим викликом в Абсолютному бійцівському чемпіонаті для Оверіма став бій з колишнім чемпіоном світу і найбільшою зіркою організації на момент підписання угоди — Броком Леснаром. Леснар, який втратив свій чемпіонський титул у бою з непереможеним претендентом, вбачався організаторам гідним матчу-реваншу, а заразом і ще одного титульного бою, тому його поєдинок із Оверімом був оголошений претендентським, тобто боєм за право оспорювати титул діючого чемпіона. Оверім підійшов до бою відповідально, перемістив підготовчий табір до США, де також пройшов багаторівневу перевірку на стероїди.[19] Двобій пройшов у канун Нового року, у Лас-Вегасі. Алістар діяв у звичному стилі: швидко і агресивно. Парирувавши спробу звалювання, Оверім атакував Леснара коліньми, а коли удари досягли цілі, виконав круговий мідл-кік в область печінки, і Леснар впав на канвас від больового шоку. «Рім» розпочав добивання, яке було зупинене рефері. Після бою Леснар оголосив про завершення кар'єри,[20] Оверім же порівняв велич перемоги із здобуттям Гран-прі K-1.[21] Наступним кроком для нього, відповідно до умов контракту, мав стати бій за титул чемпіона, який тоді належав Жуніуру дус Сантусу. За сім тижнів до турніру у бійців взяли допінг-пробу без попередження, яка показала надмірний рівень тестостерону в крові Алістара Оверіма.[22] Подія викликала значний резонанс, Оверім був розкритикований пресою та вболівальниками, а також викликав гнів президента UFC Дани Уайта, який у експресивній формі публічно осудив бійця.[23] На час проведення розслідування атлетичною комісією Алістар оголосив самовідвід з чемпіонського бою.[24] На заміну претенденту вийшов Френк Мір, Оверім же зосередився на розв'язанні проблемної ситуації. Врешті-решт атлетична комісія штату Невада позбавила бійця ліцензії строком на 9 місяців з правом її подальшого поновлення.[25]

Оверім повернувся у клітку в лютому 2013 року, відбувший повний термін дискваліфікації. Перш ніж вивести бійця на титульний поєдинок, UFC організувала Оверіму бій для розминки. Його суперник, Атоніу Сілва, хоч і мав перемоги над чемпіонами, та проти Оверіма оцінювався як аутсайдер із шансами на перемогу 1 до 4.[26] Оверім легковажно поставився до суперника, публічно оцінивши його навички як низькі, а під час бою у перших двох раундах легко вів наступ, демонстративно зневажаючи контратаки опонента. У третьому раунді Сілва жорстко покарав Оверіма за цей стиль, виконавши комбінацію коротких ударів руками і разючий круговий удар ногою в голову, після чого добив приголомшеного Оверіма біля огорожі клітки. До наступного поєдинку Оверім готувався відповідальніше, змінивши тренувальну програму та зміцнивши тренерський штаб. Оверіму призначили бій проти Тревіса Брауна, перспективного гавайця, чию єдину поразку було завдано саме Антоніу Сілвою. У бою Оверім повів звичний для себе агресивний наступ і приголомшив суперника серією ударів коліньми у корпус, втім, Браун зміг відновитися після пропущених ударів і контратакував Оверіма фронтальними ударами ніг, найбільш вдалим з яких відправив Алістара у нокаут.

Алістар Оверім неодружений, виховує доньку.

Алістар любить футбол. Він слідкує за чемпіонатом світу з футболу та грає в комп'ютерні ігри серії FIFA (зокрема «FIFA 10»).[7]

Про спортивні, публічні й особисті аспекти життя Алістара знято багатосерійний документальний фільм «Рім» (англ. «The Reem»).

В юнацькі роки Алістар багато часу проводив у барах та розважальних закладах, де, за власними словами, часто брав участь у бійках. В 15 років він потрапив у сутичку, під час якої отримав поранення від удару розбитою пляшкою. Відтоді на лівій щоці має глибокий шрам.[27]

У 2009 році Алістар та його брат Валентайн були учасниками бійки із охороною нічного клубу в Амстердамі. Внаслідок бійки шестеро охоронців закладу потрапили у шпиталь, Алістар Оверім отримав травму руки.[28]

У 2011 році Оверім був позивачем і відповідачем у судовому процесі проти голландського спортивного клубу «Golden Glory». Справа мала фінансовий характер.[29]

У 2012 році Оверім був звинувачений у завданні шкоди жінці, яку він штовхнув у обличчя в готелі казино «Wynn» у Лас-Вегасі. Був засуджений до 50 годин суспільної роботи та обов'язкового відвідування тренінгів з керування емоціями.[30]