Ріхард Глюкс
Ріхард Ґлюкс (нім. Richard Glücks; 22 квітня 1889, Менхенгладбах — 10 травня 1945, Фленсбург) — керівник системи нацистських концентраційних таборів (3 березня 1943 - 8 травня 1945), группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС.
| Ріхард Глюкс | |||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Richard Glücks | |||||||||||||||
 | |||||||||||||||
| Народився |
22 квітня 1889[1][2] Менхенгладбах, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія | ||||||||||||||
| Помер |
10 травня 1945[1] (56 років) Фленсбург, Шлезвіг-Гольштейн, Вільна держава Пруссія, Німеччина, Німецький рейх[1] ·отруєння ціаністим каліємd | ||||||||||||||
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Німеччина | ||||||||||||||
| Діяльність | політик, мучитель | ||||||||||||||
| Знання мов | німецька | ||||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна | ||||||||||||||
| Членство | СС[3] | ||||||||||||||
| Військове звання | группенфюрер | ||||||||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[3] | ||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||
Біографія
Після закінчення гімназії в Дюссельдорфі він працював у свого батька в агентстві по страхуванню від пожеж. У 1909 році Ґлюкс пішов добровольцем на один рік в армію, служив в артилерії. У 1913 році він був в Англії, потім переїхав до Аргентини, де працював трейдером в експортно-імпортної фірмі.
Після початку Першої світової війни в січні 1915 року за підробленими документами в якості матроса Ґлюкс повернувся на норвезькому судні в Німеччину. Після повернення знову пішов служити в армію. В кінці війни він став командиром моторизованого артилерійського загону.
Після війни Ґлюкс служив офіцером зв'язку між німецькими військами та Військовою комісією союзників з контролю за дотриманням обмежень, накладених на Німеччину за Версальським мирним договором щодо озброєнь і чисельності німецьких збройних сил. На цій посаді Ґлюкс служив до 1924 року. Крім цього, в 1919 році був членом Добровольчого корпусу.
У 1930 році вступив в НСДАП (квиток № 214 805), в 1932 році - в СС (особистий номер 58 706). З 6 вересня 1933 по 20 червня 1935 року Ґлюкс служив в групі СС «Захід», де дослужився до штурмбанфюрера СС. Згодом став командувачем 77-го Штандарту СС в Загальних СС.
1 квітня 1936 року Ґлюкс став керівником штабу Теодора Айке, інспектора концентраційних таборів.
Після того, як Айке, залишаючись інспектором концтаборів, одночасно очолив дивізію СС «Мертва голова» і став більшу частину часу проводити на фронті, 18 листопада 1939 року, відповідно до наказу Генріха Гіммлера, Ґлюкс отримав підвищення і став заступником Айке, як головного інспектора концентраційних таборів і начальника охоронних підрозділів. На цій посаді Ґлюкс , зважаючи на постійну відсутність Айке, фактично керував усією роботою інспекції. Здійснював керівництво будівництвом нових концтаборів, а також використанням праці ув'язнених.
3 березня 1943 року, незабаром після загибелі Айке, Ґлюкс став головою Управлінською групи «D» в незадовго до того сформованому Головному адміністративно-господарському управлінні СС (WVHA). У веденні управлінської групи перебували всі нацистські концентраційні табори. Йому ж підпорядковувалася санітарна служба концтаборів, яка проводила медичні досліди над в'язнями.
Під час війни Ґлюкс, постійно знаходився на межі нервового зриву, почав зловживати спиртним і фактично перетворився на алкоголіка. Велику частину часу проводив у своєму штабі в Оранієнбурзі.
Коли в результаті бомбардувань союзницької авіації були знищені штаб-квартири WVHA в Берліні, 16 квітня 1945 року керівництво WVHA перемістилося до Північної Померанії. Під час наступу Радянської армії в ході Берлінської наступальної операції в кінці квітня Ґлюкс з дружиною втік до Фленсбурга. Відомо, що там він зустрічався з Генріхом Гіммлером. Після капітуляції Німеччини, він, як вважають, покінчив життя самогубством на військово-морській базі Мюрвік у Фленсбурзі 10 травня 1945 року, розкусивши ампулу з ціанистим калієм. Деякі історики стверджують, що Ґлюкс 9 травня 1945 року булвзаарештований британським військами та його самогубство сталося в військово-морському госпіталі у Фленсбурзі. Оскільки немає ніяких незаперечних доказів, що підтверджують самогубство Ґлюкса, деякі історики вважають, що він зник. За деякими даними, факт смерті Ґлюкса був все ж офіційно засвідчений, але подальша ексгумація трупа не дала позитивних результатів.
Звання[4]
- Унтерштурмфюрер СС (9 листопада 1933)
- Оберштурмфюрер СС (30 січня 1934)
- Гауптштурмфюрер СС (15 березня 1934)
- Штурмбаннфюрер СС (12 травня 1934)
- Оберштурмбаннфюрер СС (9 листопада 1934)
- Штандартенфюрер СС (13 вересня 1936)
- Оберфюрер СС (12 вересня 1937)
- Бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС (20 квітня 1941)
- Группенфюрер СС і генерал-лейтенант військ СС (9 листопада 1943)
Нагороди[4]
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Почесний кут старих бійців
- Йольський свічник (16 грудня 1935)
- Кільце «Мертва голова»
- Почесна шпага рейхсфюрера СС
- Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
- Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
- Медаль «За вислугу років у СС» 4-го і 3-го ступеня (8 років)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Німецький хрест в сріблі (25 січня 1945)
Примітки
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119404133 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
- Glücks, Richard - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 19 лютого 2019.
Джерела
- Залесский К.А. Вожди и военачальники Третьего рейха: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: «Вече», 2000. — С. 139–140. — 576 [16 илл.] с. — ISBN 5-7838-0550-5.
- Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь. — М.: ООО "Издательство АСТ": ООО "Издательство Астрель", 2002. — С. 228-229. — 942 [2] с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО "Издательство АСТ"); isbn 5-271-05091-2 (ООО "Издательство Астрель").
- Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2004. — С. 181-182. — 656 с. — ISBN 5-699-09780-5.
- Йоханнес Тухель (Johannes Tuchel) «Инспекция концентрационных лагерей 1938—1945. Система террора» («Die Inspektion der Konzentrationslager 1938—1945. Das System des Terrors»). Берлин, 1994, ISBN 3894681586.
- Карин Орт (Karin Orth) «Система нацистских концентрационных лагерей. Политическая организационная история» («Das System der nationalsozialistischen Konzentrationslager. Eine politische Organisationsgeschichte»). Гамбург 1999, ISBN 3930908522.
- Эрнст Клее (Ernst Klee) «Словарь персоналий Третьего рейха. Кто был кем до и после 1945 года» («Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945»). Франкфурт-на-Майе, второе издание, 2005 год, стр. 187.
- Луи Шнайдер (Snyder, Louis) «Энциклопедия Третьего рейха» («Encyclopedia of the Third Reich»), 1989.
- Роберт Вайстрих (Wistrich, Robert) «Кто был кем в нацистской Германии» («Who’s Who in Nazi Germany»), Лондон, 1995.
- Prominente ohne Maske - Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396
- Ritterkreuz Archiv III/2010, Veit Scherzer, Ranis, September 2010, ISSN 1866-4709