Р-27
Р-27 — авіаційна керована ракета класу «повітря-повітря», середньої дальності.
| Р-27 | |
|---|---|
 Р-27Т | |
| Тип: | "повітря-повітря", середньої дальності |
| Історія служби | |
| Термін використання | 1983- по цей час |
| Історія виробництва: | |
| Конструктор | СРСР, КБ "Вимпел" |
| Виробник |  Україна, «Артем» |
| Характеристики | |
| Маса | 253 кг. |
| Тип і модель двигуна | твердопаливний, одно- або дворежимний. Залежно від модифікації. |
| Швидкість | 4,5 М |
| Довжина | 4,08 м. |
Забезпечує перехоплення та знищення пілотованих та безпілотних літаків, а також крилатих ракет у повітряному бою на середніх і великих дистанціях, при автономних і групових діях літаків-носіїв, вдень і вночі, за простих і складних метеоумов, з будь-яких напрямків, на тлі землі і моря, при активній інформаційній, вогневій і маневровій протидії супротивника.
Історія
З початком розробки в 1974 році винищувачів 4 покоління МІГ-29 і Су-27 Міністерством оборони СРСР було видано завдання розробити для них аванпроект ракет «повітря-повітря» Р-27 (Перша назва К-27). За результатами конкурсу переможцем став проект ленінградського КБ «Вимпел», якому і була доручена подальша розробка.
Проектування велося під керівництвом П. П. Дементьєва і В. Т. Корсакова. Спочатку передбачалося створити дві уніфіковані ракети: Р-27А для МіГ-29 і Р-27Б для Су-27, що відрізнялися силовими установками і дальністю пуску. На кожній модифікації ракети передбачалося застосування теплової або радіолокаційної головок самонаведення. При цьому двигуни повинні були бути взаємозамінними, тобто ракети створювалися за модульним принципом. Вперше у радянській практиці було вирішено відмовитися від елеронів і здійснити управління по всіх каналах диференціальним відхиленням рулів. Для цього були застосовані керма унікальної форми — «метелик» (з від'ємним звуженням).
Принципово нові технічні рішення були застосовані і при розробці бортової апаратури. Для радіолокаційної системи керування фахівці вибрали комбіновану схему функціонування: на основній ділянці польоту управління здійснюється по радіоканалу з носія, а на відстані 25 км від цілі ракета захоплює ціль самостійно і переходить в режим самонаведення. У результаті вдалося у 2-2,5 рази збільшити дальність пуску.
Вперше застосована антенна система з триосьовою стабілізацією. Аналоговий та цифровий обчислювальні пристрої забезпечують реалізацію адаптивної логіки при впливі природних і організованих перешкод.
У 1977 році, після появи перших прототипів носіїв, почалися льотні випробування ракети. Відпрацювання ракети велася на літаючій лабораторії Ту-124ЛЛ. Перші запуски Р-27 були виконані в 1979 році з доопрацьованого МіГ-23МЛ. У 1980 році з нього ж виконувалися перші пуски по мішенях (парашутним і Ла-17). Подальші випробування проводилися з використанням МіГ-29 і тривали до вересня 1984 року.
Серійне виробництво Р-27 («виріб 470») організовано в 1984 році у Москві (КБ «Вымпел») та Києві (ГАХК «Артем»). У 1987 році ракета прийнята на озброєння (у варіантах Р-27ЕР і Р-27ЕТ). У 1991 році група розробників ракети удостоєна Державної премії.
Конструкція
Ракети сімейства Р-27 виконані за аеродинамічною схемою «качка». Конструкція модульна: ракети мають однакові бойові частини, блоки керування та енергоживлення, несучі поверхні і рулі. Розрізняються силовими установками і головками самонаведення.
Крила малого подовження трапецієподібні. Рулі мають форму, що звужується до основи (хорда в корені в 2 рази менше, ніж у кінцівок), що обумовлено специфікою надзвукової інтерференції корпусу і рухливих рулів великої площі. Рулі розташовані поблизу аеродинамічного фокусу ракети, що забезпечує безпосереднє управління підйомної силою і робить можливим перехоплення маневруючих цілей за оптимальними траєкторіями. Приводи рулів гідравлічні з живленням від гідронасосу (вперше на вітчизняних ракетах такого класу).
У носовій частині корпусу ракети розташовується ГСН. У відсіку за нею розташовані радіопідривач і автопілот. У третьому відсіку знаходиться енергопривідний блок (турбогенератор, привід гідронасосу і рульові машини). Четвертий блок містить бойову частину (осколково-фугасну або стрижневу). У п'ятому відсіку розташовується силова установка, що складається з твердопаливного ракетного двигуна з титановим корпусом.
Модифікації
Для навчання льотно-технічного персоналу передбачене виробництво навчальних ракет.
Виробництва ДАХК «Артем»
Модифікації Р-27 виробництва ДАХК «Артем».
| Р-27ЕР1 | Р-27Р1 | Р-27ЕТ1 | Р-27Т1 | |
|---|---|---|---|---|
| Маса, кг | 350 | 253 | 343 | 245 |
| Довжина, м | 4,7 | 4 | 4,5 | 3,7 |
| Калібр, м | 0,23 | 0,23 | 0,23 | 0,23 |
| Діаметр двигуна, м | 0,26 | 0,23 | 0,26 | 0,23 |
| Розмах крил, м | 0,8 | 0,77 | 0,8 | 0,77 |
| Розмах керм, м | 0,97 | 0,97 | 0,97 | 0,97 |
| Висота пуску, км | до 27 | до 25 | до 30 | до 24 |
| Дальність максимальна (передня півсфера), км | 95 | 60 | 90 | 50 |
| Дальність мінімальна (задня півсфера), км | 0,5 | 0,5 | 0,5 | 0,5 |
| Максимальне перевантаження, g | 8 | 8 | 8 | 8 |
| Маса бойової частини, кг | 39 | 39 | 39 | 39 |
| Система наведення | 1* | 1 | 2* | 2 |
1 — напівактивна радіолокаційна головка з радіокорекцією
2 — інфрачервона головка
Ракети Р-27 перехоплюють повітряні цілі, що летять зі швидкостями до 3500 км / год
Цілевказ може здійснюватися від бортових радіолокаційних, теплопеленгаційних або оптико-електронних прицілів літака-носія, від нашоломної системи льотчика. Можливий запуск ракети в бік літака супротивника з подальшим автономним захопленням цілі ракетою у польоті.
Станом на початок 2019 року на ДАХК «Артем» тривали роботи над створенням нових модифікацій ракети Р-27 та голівок самонаведення, в тому числі, активних голівок самонаведення (АГСН). Випробування з практичними пусками мають відбутись вже після 2021 року[1].
ЗРК «Нарва»
В березні 2017 року генеральний директор концерну «Укроборонпром» Роман Романов, офіційно запропонував польському міністерству оборони спільну розробку системи протиповітряної оборони малої дальності з використанням авіаційних ракет Р-27, яка проводиться київським ДАХК «Артем»[2].
Прототип системи ППО малої дальності, отримав робочу назву Р-27 ADS (Air Defence System), та підготовлений державним підприємством «Артем».
Нова система ППО може отримати назву «Нарва» і включатиме в себе компоненти польського виробництва: оглядовий радар, радіолокатор наведення ракет, мобільну пускову установку, пасивну оптико-електронну систему спостереження за повітряними цілями і супроводу ракети, систему бойового управління і систему зв'язку між компонентами.
Відзначається, що перший демонстраційний пуск української ракети «земля-повітря» з використанням польської радіолокаційної станції призначено на червень 2017 року. Надалі планується подальше проведення спільних наукових досліджень і розробок за участю польських компаній Polską Grupą Zbrojeniową і приватного підприємства WB Electronics.
Демонстрація системи планується у червні 2018 року, проведення попередніх випробувань за участю представників Міністерства національної оборони Польщі в жовтні 2018 року.
Дослідне виробництво компонентів системи за участю Polską Grupą Zbrojeniową, WB Electronics і ДАХК «Артем» передбачається почати влітку 2018 року з тим, щоб пройти військові приймальні випробування в листопаді 2018 року. Запуск масового виробництва передбачано з листопада 2019 року.
Примітки
- "Вистрілив та забув": українська ракета Р-27 отримає нові можливості. Український мілітарний портал (укр.). 1 лютого 2019.
- Україна запропонувала Польщі спільну розробку нового комплексу ППО малої дальності. Військові сторінки України. 21.03.17.
Посилання
- Ракети Р-27 на сайті ДАХК «Артем»
- На “Зброя та Безпека” покажуть ГСН для авіаційних ракет. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 30 вересня 2019. Процитовано 30 вересня 2019.