Саймон Дональдсон

Дональдсон отримав ступінь бакалавра з математики в Пемброк-коледжі у Кембриджі в 1979 році, а у 1980 почав роботу в аспірантурі Вустер-коледжу, Оксфорд, спочатку під керівництвом Найджела Гітчіна, а потім під керівництвом Майкла Атія. Ще аспірантом Дональдсон одержав у 1982 році результат, який приніс йому славу. Цей результат був опублікований у 1983 році у статті Самодуальні з'єднання і топологія гладких 4-многовидів. За словами Атія, стаття «приголомшила математичний світ» (Атія 1986).

У той час як Майкл Фрідман класифікував топологічні чотиривимірні многовиди, робота Дональдсона сфокусувалась на 4-многовидах, що допускають диференційовану структуру, використовуючи інстантони, часткове рішення рівняння Янга-Міллса калібрувальної теорії, яка бере свій початок в квантовій теорії поля. Одні з перших результатів Дональдсона дали жорсткі обмеження на форму перетину гладкого чотиривимірному многовиду. Як наслідок, широкий клас топологічних чотиривимірних многовидів зовсім не допускають будь-якої гладкої структури. Дональдсон також одержав поліноміальні інваріанти в калібрувальній теорії. Це були нові топологічні інваріанти чутливі до основної гладкої структури чотиривимірних многовидів. Вони дозволили вивести існування «екзотичних» гладких структур — деякі топологічні 4-многовиди можуть нести нескінченне сімейство різних гладких структур.

Після отримання ним DPhil ступеня в Оксфордському університеті в 1983 році, Дональдсон був призначений молодшим науковим співробітником в Коледж Олл Соулз, Оксфорд, він провів навчальний рік 1983-84 в Інституті перспективних досліджень в Прінстоні, і повернувся в Оксфорд як Волліс професор математики в 1985 році. У 1999 році він переїхав в Імперського коледжу в Лондоні.

• 1998: запрошений доповідач Міжнародного конгресу математиків у Варшаві (Gauge theory and topology)
• 1985: Премія Вайтгеда Лондонського математичного товариства
• 1986: член Лондонського наукового королівського товариства[7]
• 1986: Медаль Філдса
• 1992: пленарний доповідач на Європейському конгресі математиків у Парижі (Gauge theory and four manifold topology)
• 1994: премія Крафорда
• 1998: запрошений доповідач Міжнародного конгресу математиків у Берліні (Lefschetz fibrations in symplectic geometry)
• 2000: член Американської академії наук[8]
• 2006: Міжнародна премія короля Фейсала в галузі науки за його роботу в суто математичній теорії, пов'язаній з фізикою, які допомогли у формуванні розуміння законів матерії на суб'ядерних рівнях.
• 2008: премія Неммерса з математики
• 2009: премія Шао з математики (спільно з Кліффордом Таубсом) за їх численні блискучі внески в геометрію в 3 і 4-х вимірів.
• 2010: Іноземний член Королівської шведської академії наук.[6]
• 2012: Дійсний член Американського математичного товариства[9]
• 2012: Лицар-бакалавр New Year Honours[10]
• 2014: Премія за прорив у математиці
• 2014: "Doctor Honoris Causa" Університету Гренобль 1
• 2017: "Doctor Honoris Causa" Мадридського університету
• 2018: пленарний доповідач Міжнародного конгресу математиків в Ріо (Some recent developments in Kähler geometry and exceptional holonomy)
• 2019: Премія Веблена з геометрії
• 2020: премія Вольфа з математики (спільно з Яків Еліашберг)[11]

• Simon Donaldson: 2015 Breakthrough Prize in Mathematics Symposium (англ.)
• Simon Donaldson - The Ding functional, Berndtsson convexity and moment maps (англ.)
• Informal Talk on Kahler-Einstein Geometry, Pt. 1 (англ.)
• Informal Talk on Kahler-Einstein Geometry, Pt. 2 (англ.)
• Informal Talk on Kahler-Einstein Geometry, Pt. 3 (англ.)
• Informal Talk on Kahler-Einstein Geometry, Pt. 4 (англ.)
• Simon Donaldson, Kähler-Einstein Metrics and Geometric Quantization (англ.)
• Volume estimates, Chow invariants and moduli of Kahler-Einstein metrics (англ.)
• Kahler-Einstein Metrics, Extremal Metrics and Stability (англ.)

• Atiyah, M. (1986). On the work of Simon Donaldson. Proceedings of the International Congress of Mathematicians.
• Donaldson, S. K. (1983). An application of gauge theory to four-dimensional topology. J. Differential Geom. 18: 279–315.
• ——— (1983). Self-dual connections and the topology of smooth 4-manifolds. Bull. Amer. Math. Soc. 8 (1): 81–83. doi:10.1090/S0273-0979-1983-15090-5.
• ——— (1987). Irrationality and the h-cobordism conjecture. J. Differential Geom. 26 (1): 141–168.
• ——— (1987). Infinite determinants, stable bundles and curvature. Duke Math. J. 54 (1): 231–247. doi:10.1215/S0012-7094-87-05414-7.
• ——— (1990). Polynomial invariants for smooth four-manifolds. Topology (journal) 29 (3): 257–315. doi:10.1016/0040-9383(90)90001-Z. Текст «Topology » проігноровано (довідка)
• ——— (1999). Lefschetz pencils on symplectic manifolds. J. Differential Geom. 53 (2): 205–236.
• ——— (2001). Scalar curvature and projective embeddings. I. J. Differential Geom. 59 (3): 479–522.
• ——— & Kronheimer, P. B. (1990). The geometry of four-manifolds. Oxford Mathematical Monographs. New York: Oxford University Press. ISBN 0198535538.
• Uhlenbeck, K. & Yau, S.-T. (1986). On the existence of Hermitian-Yang-Mills connections in stable vector bundles. Communications on Pure and Applied Mathematics 39 (S, suppl.): S257–S293. doi:10.1002/cpa.3160390714. Текст «Comm. Pure Appl. Math. » проігноровано (довідка)

• Головна сторінка на сайті Імперського коледжу