Сакральний ландшафт

Сакральний ландшафт — природна або природно-антропогенна геосистема, що виконує духовну функцію, пов'язану з релігійними запитами людей, наприклад, долина річки Ганг в Індії[1][2][3][4][5].

Як вважає С. П. Романчук: "При первинних релігійних уявленнях, пов'язаних з культом природи, причиною сакралізації ландшафту є його унікальність у регіоні в частині пейзажних, ресурсних, лікувальних особливостей, комфортних або дискомфортних властивостей (одинокі скелі химерних обрисів і кольору, джерело з лікувальними властивостями або у безводному районі, печери, карстові провалля; дерева унікальних розмірів, віку тощо). Тобто сакралізація мала місце залежно від враження від об'єкта або його властивостей, цінних для даного суспільства.

З розвитком цивілізації, релігійних систем і інформаційних зв'язків, об'єктами сакралізації виступають ландшафтні комплекси більш високого рангу: гори і гірські системи (Олімп, Фудзіяма, Гімалаї), річки з прилеглими ландшафтами (Ніл, Ганг). Однак на цьому етапі сакралізація ландшафтів починає ув'язуватися з культом обожнювання предків, героїв, засновників релігій, пророків, святих.

Етногенез являє собою процес адаптації етносу до етнічної території. Зрештою територія стає рідною для даного етносу, а в поєднанні з культом предків, природи і сакралізацією історії, може перейти в деяких випадках в категорію Святої Землі (для древніх єгиптян, євреїв, японців та ін.). Маються на увазі не офіційні установки, а етнічний архетип.

Значна частина Святих Місць сучасних світових релігій сакралізувалася завдяки діяльності святих, храмам зі священними реліквіями, чудотворцям і чудотворним іконам. У цьому випадку зв'язки сакральних функцій ландшафту з його природними властивостями на перший погляд не простежуються. Однак, пошук необхідний. Більшість Святих Місць відрізняється барвистістю і неординарністю природного фону; розміщені вони на місцях святинь попередніх релігій.

Не виключена можливість унікальності сакральних ландшафтів на підставі властивостей, які зараз є дискусійними. Ми маємо на увазі теорії енергетичного каркаса Землі, аномальних зон з позитивними або негативними властивостями, теорію ПСІ — інформаційного поля та інші[5].

Часто сакральні ландшафти беруться під охорону держави як об'єкти природно-заповідного фонду, наприклад, Карадазький заповідник чи національний парк «Святі гори»[2][3].

Сакральні ландшафти в Україні

До одного з відомих сакральних ландшафтів відноситься острів Хортиця, який має не лише історичні, екологічні, естетичні, а й релігійні цінності[6]. До інших сакральних ландшафтів належать: Чернеча (Тарасова) гора в Каневі (Шевченкіський національний заповідник), Святі гори на річці Сіверський Донець на Донеччині (де знаходиться Святогорський монастир), Лиса гора в Києві, Страдчанська (Страдецька) гора під Львовом, масив Карадаг з горою Свята в Криму, масив Чатирдаг в Криму[2], а також "Змієві вали" на Київщині.

Див. також

Ресурси Інтернету
  • Сакральний ландшафт — антропо-фізика соціального буття
  • Роговський С. В. Особливості формування та озеленення сакрального ландшафту на прикладі храмового комплексу в селі Буки Сквирського району Київській області [недоступне посилання з липня 2019]

Примітки
  1. Огудин В. Л. Сакральная экология. — К.: КЭКЦ, 2003. — 152 с.
  2. Борейко В. Е. Священные горы. — К.: КЭКЦ, 2003. — 80 с.
  3. Борейко В. Е. Лесной фольклор. Древа жизни и священные рощи. — К.: КЭКЦ, 2003. — 224 с.
  4. Природа скаральності ландшафту
  5. Романчук С. П. Сакральные ландшафты
  6. Завгородній Ю. Ю. Остапенко М. А. Сакральний вимір острова Хортиця
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.