Салькове
Салькове — селище міського типу в Заваллівській громаді Голованівського району Кіровоградської області України. Населення — 1713 мешканців (2016).
смт Салькове | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Кіровоградська область |
Район/міськрада | Голованівський район |
Громада | Заваллівська громада |
Код КАТОТТГ: | |
Основні дані | |
Засноване | |
Статус | із 20.09.1962 року |
Площа | км² |
Населення | ▼ 1 713 (01.01.2016)[1] |
Поштовий індекс | 26332 |
Телефонний код | +380 5254 |
Географічні координати | 48°15′44″ пн. ш. 29°58′57″ сх. д. |
Висота над рівнем моря | 182 м |
Водойма | Річка Південний Буг |
Відстань | |
Найближча залізнична станція: | Хащувате |
До станції: | 6 км |
До райцентру: | |
- залізницею: | 15 км |
- автошляхами: | 15 км |
Селищна влада | |
Адреса | смт. Салькове, вул. Заводська, 2 |
Карта | |
Салькове | |
Салькове | |
Салькове у Вікісховищі |
Географія
Селище розташоване на лівому березі Південного Бугу, за 20 км на південь від районного центру і за 7 км від залізничної станції Хащувате.
Південний Буг тягнеться вздовж берегів селища на 8-9 км. Налічується 6 великих островів, 6 великих бродів та велика кількість малих, середня глибина річки 3 м, максимальна — до 5 м. Є велика кількість видів риби та водоростей.
На південь від селища розташоване заповідне урочище — «Сальківське».
Історія
Село виникло наприкінці XVIII століття. В 1897—1899 роках тут було збудовано цукровий завод.
На початку лютого 1918 року в Сальковому обрано Раду селянських депутатів. 1922 року у селі організовується трудова сільськогосподарська спілка «Згода». 1936 року сільську Раду нагороджено Почесною Грамотою ЦВК УРСР. У 1939 році місцевий колгосп ім. Паризької комуни був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Під час Німецько-радянської війни близько 300 жителів села боролися проти фашистів, 92 з них загинули, 250 нагороджені орденами і медалями. У Сальковому свого часу мешкали і працювали Герої Радянського Союзу Є. Ф. Верховський і С. Т. Понамарчук. З червня 1942 року в селі діяла підпільна організація на чолі з робітником цукрового заводу І. М. Грабовським. Фашисти розстріляли членів організації: М. Г. Мохорта, Л. Влазнєва, Л. В. Влазнєву, Р. X. Левицьку, Л. В. Ковальчук, Н. П. Зелінську. На могилі загиблих воїнів-учасників війни споруджено стелу.
20.09.1962 року Салькове отримало статус селища міського типу. У селищі працював цукровий комбінат. До нього входили цукровий завод і бурякорадгосп, за яким було закріплено 7235 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 5832 га орної землі. Виробничий напрям радгоспу — вирощування насіння цукрових буряків. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, хліборобство. 200 працівників комбінату за успіхи у виробництві відзначені орденами і медалями. Головному агрономові радгоспу Л. С. Кравченку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, головному зоотехніку Ф. М. Попелю — заслуженого зоотехніка УРСР, 140 робітників комбінату — ударники комуністичної праці.
У селі встановлено пам'ятник В. І. Леніну.
Інфраструктура
Сальківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Восени 1892 року в селі Салькове було збудовано і освячено церкву Косьми і Дем'яна. При ній того ж року почала діяти церковно-приходська школа, в якій навчались 25 учнів. Першим вчителем був Праворський Микола Іванович. Навчання у школі починалося при закінченні осінньо-польових робіт. Після революції 1917 року біля церкви (в центрі села) було збудовано спеціальне приміщення для школи, де навчалися учні 1 — 3 класів, а на території радгоспу — учні 4 — 8 класів. Восени 1938 року була побудована нова двоповерхова будівля. Будувалась школа господарським способом за рахунок цукрозаводу. Вона була першою двоповерховою будівлею в селі.
Перший випуск десятого класу відбувся в 1936 році. Багато випускників довоєнних років не повернулось з фронтів Великої Вітчизняної війни. Під час війни на території селища діяло підпілля. Її учасниками були вчителі Кошовий А. А., Гумінський О. В. В райцентрі в парку імені Леніна є могила колишніх учнів місцевої щколи — учасників Сальківського підпілля — Люби Левицької, Леоніда Влазнєва, Миколи Мохорта, Леоніда Ковальчука, вбитих фашистами напередодні визволення району від німецької окупації. Воювали і повернулися працювати в рідну Сальківську школу вчителями Рачинський А. С., Кліщевський Л. Ф., Гиглавий Ф. А., Шамаєв І. С. , Морозюк Г. Ф. В 1979 році було здано в експлуатацію нове триповерхове приміщення на 464 учнівських місця, в якому сьогодні навчаються учні 5 — 11 класів. В сімдесяті роки в школі навчалося близько 500 учнів.
Директори
- Чахлатий М. С. Богуславський О. І. Гиглавий Федір Григорович (1948-?, 1958—1973)
- Горб О. І. (1952—1955)
- Зотова Ніна Олексіївна (1955—1957)
- Сопілко Григорій Михайлович (1957—1958)
- Маєвський Андрій Тихонович (1973—1992)
- Баранюк Володимир Григорович (з 1992)
Випускники
- Пономарчук Валерій Семенович — професор, доктор медичних наук, завідувач відділом Одеського інституту ім.. Філатова, відповідальний секретар Всеукраїнської спілки офтальмологів України,
- Масліков Михайло Олександрович — доцент, кандидат технічних наук, викладач Київського національного університету харчових технологій,
- Мельник Валентин Іванович — викладач Олександрійської гімназії, кращий вчитель 2007 року, нагороджений премією президента України (його учні — учасники та призери міжнародних олімпіад з інформатики),
- Зелінський А. — академік юридичних наук,
- Яворський Ігор Юрійович — журналіст, член спілки письменників.
Особистості
- Зелінський Анатолій Феофанович (1925—2002) — український вчений-правознавець, доктор юридичних наук, професор.
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
Посилання
- Облікова картка
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.