Саник Олег Володимирович

Оле́г Володи́мирович Са́ник (21 липня 1980(19800721), с. Поділ, Срібнянський район, Чернігівська область, Українська РСР 12 квітня 2017, м. Авдіївка, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Саник Олег Володимирович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 21 липня 1980(1980-07-21)
Поділ, Чернігівська область, УРСР
Смерть 12 квітня 2017(2017-04-12) (36 років)
Авдіївка, Донецька область, Україна
Alma Mater ІФНТУНГ
Військова служба
Роки служби 2015—2016, 2017
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 72 ОМБр
Війни / битви
Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Біографія

Народився 1980 року в селі Поділ на Чернігівщині. Батько — інженер, мати — медична сестра. Родина переїхала в село Івківці Прилуцького району, що неподалік райцентру. Мати померла, коли Олегу було 15 років. У 1997 році закінчив 11 класів Прилуцької середньої школи № 6 із золотою медаллю. З 1997 по 2000 рік навчався у Прилуцькому гідромеліоративному технікумі (нині Прилуцький агротехнічний коледж) на відділенні «Обслуговування установок та систем газопостачання», здобув фах газівника. 1998 року одружився. У 2000—2005 роках навчався на заочному відділенні Івано-франківського університету нафти і газу. До 2001 року працював в місті Прилуки у ПЗК ПАПК, з 2002 — у Будівельному управлінні № 1 АТ «Укргазбуд», Прилуцькій виховній колонії, у ТОВ «Агрокім». Щоб забезпечити сім'ю, брався за будь-яку роботу, їздив на заробітки у Дагестан — працював на газопроводі.

Під час російської збройної агресії проти України з 29 січня 2015 до 31 березня 2016 року проходив службу за частковою мобілізацією у складі 72 ОМБр, на різних посадах, воював у районі Волновахи. На початку 2017 повернувся до війська, — після підготовки у 169-му Навчальному центрі «Десна» 31 січня 2017 року уклав контракт, з 2 лютого виконував завдання на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони в районі Авдіївки.

Солдат, командир бойової машини — командир механізованого відділення 8-ї механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква.

Загинув 12 квітня 2017 року внаслідок мінометного обстрілу взводного опорного пункту на позиції «Шахта» (Шахта «Бутівка»), — вентиляційний ствол шахти «Бутівка-Донецька» («Путилівська»), що розташований між Авдіївкою та окупованим селом Спартак. Дістав черепно-мозкову травму та множинні осколкові проникаючі поранення тулуба, що несумісні з життям[1][2].

Похований 14 квітня на кладовищі рідного села Поділ, поряд із могилою батька[3].

Розлучений. Залишилися сестра Лариса Ковальова та син В'ячеслав 2000 р.н.

Нагороди та звання

  • Указом Президента України від 22 травня 2017 року № 138/2017, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • 21 серпня 2018 року нагороджений нагрудним знаком «Гідність та честь» (посмертно)[5].

Вшанування пам'яті

27 червня 2017 року на фасаді Прилуцького агротехнічного коледжу було відкрито меморіальну дошку загиблому на війні випускнику Олегу Санику[6][7].

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.