Сан-Лоренсо (Аргентина)

Битва при Сан-Лоренсо

Монастир Сан-Карлос

1720 року Товариство Ісуса збудувало у цій місцевості місію, названу Сан-Мігель-де-Карканьяль (ісп. San Miguel del Carcarañal). Монахи-місіонери жили переважно натуральним господарством. Деякі будівлі місії знаходилися біля витоку річки Сан-Лоренсо.

30 жовтня 1768 року указом короля Карлоса III єзуїти були відкликані з американських колоній. Місія Сан-Мігель перейшла під юрисдикцію Ради священнослужителів Санта-Фе і 1774 року була продана з торгів.

1 січня 1780 року каплиця Сан-Мігель старої місії перейшла до рук невеличкої групи францисканців. 1790 року францисканцям були подаровані й навколишні землі. 6 травня 1796 року монахи переїхали до нової будівлі — монастиря святого Карло Борромео, навколо якої й виросло місто Сан-Лоренсо.

Точна дата заснування Сан-Лоренсо невідома, але Муніципальна рада 1984 року вирішила вважати офіційним днем створення міста 6 травня 1796 року. Цього дня до міста прибули проповідники-францисканці, які розпочали проповідь Євангелія у цій місцевості.

Біля міста 3 лютого 1813 року відбулася історично важлива битва, в якій борці за незалежність Аргентини під керівництвом Хосе де Сан-Мартіна перемогли війська іспанської корони. Це була перша битва у війні за незалежність Аргентини і єдина під керівництвом Сан-Мартіна, яка проходила на території, котра входить до сучасної Аргентини. У Сан-Лоренсо є музей, присвячений цій битві, який знаходиться у Монастирі Сан-Карлос (збудований у XVIII ст). 25 травня 1965 року у місті було встановлено пам'ятник генералу Сан-Мартіну.

У Сан-Лоренсо була відкрита перша державна школа після Травневої Революції 1810 року.

12 квітня 1819 року у Монастирі Сан-Карлос було підписано перемир'я між Мануелем Бельграно і Естаніслао Лопесом.

1840 року у місті була переможена французька ескадра, яка намагалася піднятися по Парані.

16 січня 1846 року генерал Лусіо Норберто Мансілья зустрівся у бою із військами роялістів біля монастиря Сан-Карлос.

Річковий порт Сан-Лоренсо

Місто розташоване на правому березі річки Парана і має річковий порт, який є головним постачальником доходів і робочих місць Сан-Лоренсо.

Портовий комплекс Сан-Лоренсо — Сан-Мартін (ісп. Complejo Portuario San Lorenzo - Puerto San Martín) — це група приватних терміналів і пристаней, з яких відвантажуються зернові, субпродукти, олійні культури, паливо, нафта та інша гірнича сировина, хімікати з центру, узбережжя і північного заходу Аргентини. Порт є найбільшим експортним центром країни — на нього припадає 39,2% аргентинського експорту зернових і олійних культур. Глибина води порту становить близько 11 метрів.

У порту Сан-Лоренсо також діє митниця.

Динаміка чисельності населення[1][2]:

Пам'ятник генералу Сан-Мартіну

Місто Сан-Лоренсо має такі туристичні принади:

• Історичний музей Монастир Святого Карло Борромео (ісп. Museo Histórico del Convento de San Carlos Borromeo) — колишній францисканський монастир у колоніальному стилі, збудований 1792 року замість каплиці єзуїтів на березі річки Карканья. Перед битвою при Сан-Лоренсо у монастирі жив Хосе де Сан-Мартін і його військо. Також комплекс включає церкву 1807 року, збудовану архітектором Хуаном Баутістою Сагісмундо. Зараз у будівлях монастиря функціонує музей, який має експозиції релігійного мистецтва, а також присвячені історії самого храму і роботі францисканців, кладовище, де поховані солдати, які загинули у битві при Сан-Лоренсо, кімната-музей Сан-Мартіна тощо. 2 жовтня 1940 року монастир було визнано національною пам'яткою.
• Поле битви при Сан-Лоренсо і пам'ятник полеглим у ній (ісп. Campo de la Gloria), який також визнано національною пам'яткою.

У Сан-Лоренсо народилися такі відомі люди:

• Леандро Грімі — аргентинський футболіст, який грав за клуби Аргентини, Італії, Португалії
• Хав'єр Маскерано — аргентинський футболіст, півзахисник іспанської «Барселони» і капітан національної збірної Аргентини, дворазовий олімпійський чемпіон (2004 і 2008).

• Офіційний сайт міста(ісп.)
• Інформація про місто(ісп.)