Сан-Сісто (кардинальський титул)
Сан-Сі́сто — кардинальський титул і титулярна церква.
Сан-Сісто | |
---|---|
| |
41°52′49″ пн. ш. 12°29′45″ сх. д. | |
Країна | Італія |
Розташування | Рим |
Тип | мала базиліка |
Архітектор | Filippo Raguzzinid |
Сан-Сісто Сан-Сісто (Італія) | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Історія титулу
Титул Крешчентіане (лат. Crescentianae) вперше згадується Римським синодом 1 березня 499 р. Він має зв'язок з базилікою Крешчентіана, яка згадується Liber Pontificalis, як заснована папою св. Анастасієм І (399—401) і скоріш за все була названа на честь жінки, яка дала гроші на її будівництво. Дослідники Дюхесне і Кірсч згодні з тим що саме з нього пізніше з'являється титул Сан-Сісто, але Крістофорі вважає, що титул Сан-Сісто виник з титулу Тіґріде, що був скасований папою Григорієм І Великим бл. 600 р.
Згідно з каталогом П'єтро Малліо, складеним у понтифікат Олександра ІІІ (1159—1181), титул Сан-Сісто був приєднаний до Базиліки Святого Павла за мурами, де і мали служити месу його священики.
Церква
Пізніше в Базиліку Крешчентіане було перейменовано на Сан-Сісто Веккіо в зв'язку з тим, туди були перенесені мощі св. Сікста ІІ з Катакомб св. Калліста в VI ст. Церква була відбудована папою Іннокентієм ІІІ на початку XIII ст. В 1218 або 1219 її віддали Домініку де Гусману, де його обрали головою заснованого ним ордену Домініканців. Нею і зараз опікуються сестри-домініканки.
В 1724—1730 роках церкву реставрували за наказом Бенедикта XIII. Від середньовічної будівлі залишилась лише дзвіниця та апсида. Роботи проводились під керівництвом Філіппо Рагуціні.
Кардинали
• Роман (494-?)
• Бассо (590-?)
• Боніфацій (?)
• Фелікс (603-?)
• Донат (761-?)
• Бенедикт (964-бл. 993)
• Лев (993-бл. 1012)
• Петро (1012-бл. 1037)
• Петро (1037-бл. 1060)
• Паоло Джентілі (1088—1099)
• Сігізмондо старший (1099-бл. 1100)
• П'єтро Модол'єнзе (1100-бл. 1117)
• Сігізмондо молодший (бл. 1117-?)
• Арно де Віллемюр, O.Can.S.A. (1350—1355)
• Ніколас Роселл, О. Р. (1356—1362)
• Саймон Ленгхем (1368—1373)
• Лука Родольфуччі де Джентіле (1378—1389)
• Леонардо Россі (або де Гріфоніо, де Гіффоно, або де Рубеїс), O.Min. (1378—1407)-псевдокардинал антипапи Климента VII
• Бл. Джованні Домінічі, О. Р. (1408-1419)
• Хуан Казанова, О. Р. (1432-1436)
• Хуан де Торквемада, О. Р. (1440-1446)
• П'єтро Ріаріо, O.F.M. (1471-1475)
• Педро Ферріц (1476-1478)
• П'єр де Фуа мол. (1485-1490)
• Паоло Фреґозо (Кампофреґозо) (1490—1498)
• Жорж д'Амбуаз (1498—1510)
• Акілле Грассі (1511—1517)
• Томмазо де Віо, О. Р. (1517-1534)
• Ніколаус фон Шонберг, O.P. (1535—1537)
• Джанп'єтро Карафа (1537—1541)
• Хуан Альварез-і-Альва де Толедо (1541—1547)
• Шарль ІІ де Бурбон-Вандом (1549—1561)
• Філібер Бабу де ла Бурдаз'єр (1561—1564)
• Уго Бонкомпан'ї (1565—1572)
• Філіппо Бонкомпан'ї (1572—1586)
• Єжи Радзивілл (1587—1600)
• Альфонсо Вісконті (1600—1608)
• Джамбаттіста (Джованні Баттіста) Лені (1608—1618)
• Франсіско Ґомес де Сандоваль-і-Рохас (1621—1625)
• Лаудівіо Закхія (1626—1629)
• Агостіно Ореджі да Санта-Софія (1634—1635)
• Джанкарло де Медічі (1644—1645)
• Доменіко Чекхіні (1645—1656)
• Джуліо Роспільйозі (1657—1667)
• Джакомо Роспільйозі (1668—1672)
• Вінченцо Марія Орсіні де Гравіна, О. Р. (1672—1701)
• Ніколо Спінола (1716—1725)
• Агостіно Піпіа, О. Р. (1725—1729)
• Луї-Антуан де Ноайль (1729)
• Франческо Антоніо Фіні (1729—1738)
• Вінченцо Людовіко Готті, О. Р. (1738—1742)
• Луїджі Марія Лучіні, О.Р (1743—1745)
• Карло Вітторіо Амадео делле Ланце (1747—1758)
• Джузеппе Агостіно Орсі, О. Р. (1759—1761)
• Джованні Моліно (1769—1773)
• Хуан Томас де Боксадорс-і-Суреда де Сан-Мартін, О. Р. (1775—1780)
• Жан-Марі-Ан-Антуан де Латіль (1829—1839)
• Гаспаре Бернардо П'янетті (1840—1862)
• Філіппо Марія Гвіді, О. Р. (1863—1872), за сумісництвом (1872—1877)
• Лучідо Марія Парокхі (1877—1884)
• Камілло Сіціліано ді Ренде (1887—1897)
• Джузеппе Антоніо Ермінджильдо Пріско (1898—1923)
• Ашіль Льєнар (1930—1973)
• Октавіо Антоніо Берас Рохас (1976—1990)
• Ігнатій Кун Пін Мей (1991—2000)
• Мар'ян Яворський (2001—2020)
Див. також
• Кардинал