Сахель

Близько 12 000 років тому Сахель був частиною Сахари і покритий дюнами. Вони й сформували сучасний ландшафт. Величезне озеро Чад і Внутрішня дельта Нігеру є залишками, сформованими після кінця льодовикового періоду. Найважливіше обмеження в Сахелі — брак ґрунту і води.

Ґрунти в Сахелі, здебільшого піщані й кислі, мають дуже низький вміст азоту та фосфатів. Ґрунти дуже пористі, і після злив швидко осушуються.

Сахель здебільшого покритий полями і саванами, з невеликими ділянками лісів. Трава покриває всю область Сахелю; серед типів трави переважають Cenchrus biflorus, Schoenefeldia gracilis та Aristida stipoides. Серед різновидів акацій переважають такі види як Acacia tortilis (найпоширеніша), Acacia senegal та Acacia laeta. Зустрічаються й інші види дерев (Commiphora africana, Balanites aegyptiaca, Faidherbia albida, та Boscia senegalensis). У північній частині Сахелю є «терени кущів», так звана альтернатива теренам полів і саван. Протягом довгого сухого сезону з багатьох дерев опадає листя, гинуть трави.

Раніше Сахель був місцем великих поселень ссавців, як-от антилопа шаблерога (Oryx dammah), газелі (Gazella dama, Gazella dorcas, Gazella rufifrons), а також антилопа конгоні (Alcelaphus busephalus buselaphus). Крім травоїдних, зустрічалися і хижаки, наприклад, гієновидний собака (Lycaon pictus), гепард (Acinonyx jubatus) і лев (Panthera leo). Видове різноманіття значно зменшилося; через полювання деякі види оголошено вимираючими (Gazella dorcas і Gazella rufifrons).

Заболочені місця Сахелю важливі для міграційних птахів, що переміщуються в межах Африки з африкансько-євразійського міграційного маршруту.

Перші «підприємства» сільського господарства з'явилися в Сахелі приблизно за 5000 років до нашої ери, коли культивували сорго (Sorghum) і африканський рис (Oryza glaberrima). Приблизно тоді ж було одомашнено цесарок (Numida meleagris).

Десь за 4000 років до нашої ери клімат пустелі Сахара і Сахелю почав стрімко ставати сухішим. Ця зміна клімату викликала прискорення опустелювання. Цей процес пришвидшив пересування сільськогосподарських областей у зони з вологішим кліматом, наприклад, у Західну Африку.

Традиційно більшість народів Сахелю були напівкочові, тому й сільське господарство «пересувалося», але цей спосіб ведення господарства є, ймовірно, найжиттєздатнішим в умовах Сахелю. Відмінності між «сухою» північчю, з вищим рівнем поживних речовин у ґрунті, і вологішим півднем треба використовувати так, щоб стада худоби перебували на високоякісному ґрунті Півночі протягом вологого сезону, а потім здійснювали похід на кілька сотень кілометрів на південь, щоб потрапити на ряснішу ділянку з менш живильним ґрунтом під час сухого сезону на Півдні. Між кочовими пастухами тривають постійні конфлікти за найсприятливіші частини Сахелю.

Сахельські королівства становили собою низку імперій, що розташовувалися в Сахелі. Багатство держав зростало від управління маршрутами торгового шляху через Сахару. Їхню владу підкріплювала наявність у них великих в'ючних тварин, як-от верблюди й коні, корисних як у торгівлі, так і в битвах. Всі ці імперії були децентралізованими, з містами, що володіли значною автономією. Перші великі королівства Сахелю з'явилися після 750 року від Р. Х., і вони створили кілька великих торговельних міст на річці Нігер: Тімбукту, Гао і Джен.

Території держав Сахелю були обмежені від півдня до лісової зони народу Ашанті і Йоруба, оскільки воїни королівств були безпорадні в лісах, а коні й верблюди втрачали свою боєздатність.

Головна посуха в Сахелі настала в 1914 р. Її викликала низька кількість дощів. Це явище викликало масштабний голод. У 1960-х роках кількість злив у цьому регіоні значно зросла. Північна частина стала доступнішою. Довгий період посухи з 1968 по 1974 рр. незабаром учинив Сахель нежиттєздатним. Відбулася сильна зміна ландшафту. Лише допомога міжнародних організацій дозволила Сахелю уникнути такої кількості жертв, як в 1914 р. Ця катастрофа призвела до створення Міжнародного Фонду Сільськогосподарського Розвитку.