Сахновська Олена Борисівна

Сахновська Олена (нар. 15 травня 1902, Київ — пом. 28 березня 1958, Москва) — український графік, народилася у Києві; тут училася в ксилографічній майстерні Софії Налепинської-Бойчук (1921—1924) і в Київському художньому інституті в І. Плещинського (1927—1929); з 1925 член АРМУ.

В умовах переслідування українських мистців на початку 1930-х pp. виїхала до Москви (1934), де й померла.

Працювала в галузі станкової і книжкової графіки, до 1936 в деревориті, з 1937 в техніці літографії. Її перші більші дереворити: «Слухають радіо», «Читають газету», «Повернення з фронту» (всі 1927) ще під впливом школи Налепинської, але в них уже відчутна творча індивідуальність Сахновської. У серії «Жінка в (революції» (1930—1932) Сахновська застосувала прийоми різночасности подій. У московський період створений дереворит «Тарас Шевченко» на тлі героїв його творів (1934), серія «Донбас» (1934—1935) та ін. З літографій відомі її пейзажні цикли «Ґорьківські місця в Україні» (1939 — 41), «Київ. 1944» (1944), «Старий Львів» (1946), «Підмосков'я» (1946), «Нова Москва» (1947), малюнки для дитячих іграшок (1948—1957) та інші.

У книжковий графіці Сахновська створила власну стильову манеру, базовану на традиції української книжкової графіки 16 — 18 ст. Сахновська ілюструвала твори М. Гоголя — «Ніч проти Різдва» (1928), «Вій», у гротесковому плані «Ревізора» (1929) та ін. У дереворитах до «Лісової пісні» Лесі Українки (1930) пластично зображена єдність людини з природою. З радянських письменників Сахновська ілюструвала твори П. Панча, О. Копиленка, І. Микитенка (1934) та ін. Сахновська — майстер екслібрисів у дереворитах і офортах (див. С. Сильванський «Олена Сахновська. Книжковий знак», 1934). Твори Сахновської експонувалися на виставках сучасної української графіки у Львові 1932, української графіки в Берліні 1983, Римі і Неаполі 1934, на виставках у Києві й Харкові.