Сварині

Селом протікає річка Смуга і впадає у річку Вирку.

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 760 осіб[2].

Мороз Матвій Григорович народився 28 листопада 1824 року в селі Сварині Володимирецького району Рівненської області. В роки німецько-радянської війни воював на фронті.

Указом ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР від 9 травня 1945 року був нагороджений медаллю «ЗА ПОБЕДУ НАД ГЕРМАНИЕЙ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941—1945 гг.» . А також:

7 травня 1965 року нагороджений ювілейною медаллю «ДВАДЦАТЬ ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941—1945 гг.»

За доблесть і відвагу у німецько-радянській війні знаком «25 лет ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ»

Указом ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР від 25 квітня 1975 року був нагороджений ювілейною медаллю «ТРИДЦАТЬ ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941—1945 гг.» .

Указом ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР від 12 квітня 1985 року був нагороджений ювілейною медаллю «СОРОК ЛЕТ ПОБЕДЫ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ 1941—1945 гг.» .

Указом ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР від 25 квітня 1975 року був нагороджений ювілейною медаллю « 50 лет ВООРУЖЕННЫХ СИЛ СССР» .

Указом ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР від 28 січня 1978 року був нагороджений ювілейною медаллю « 60 лет ВООРУЖЕННЫХ СИЛ СССР» .

Пам'ятним знаком «50 років визволення України».

Указом Президента України від 18 березня 1998 року нагороджений Медаллю Жукова.

Указом Президента України від 14 жовтня 1999 року нагороджений відзнакою Президента України — медаллю «Захиснику Вітчизни».

Указом Президента України від 14 жовтня 1999 року нагороджений орденом «ЗА МУЖНІСТЬ».

Указом Президента України від 17 вересня 2004 року нагороджений медаллю «60 РОКІВ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ ВІД ФАШИСТСЬКИХ ЗАГАРБНИКІВ».

8 травня 2006 року обірвалось життя ветерана німецько-радянської війни.

Після проголошення перемоги Радянського Союзу у німецько-радянській війні в такому маленькому, віддаленому від цивілізації, поліському селі Сварині, було відкрито бібліотеку. Ніхто вже й не пам'ятає в якому році насправді — чи то в 1945 чи в 1947 році. Невелика кількість книжок у хаті — читальні, пам'ятає чимало людей. На той час, та ще й в такому маленькому селі, хата ця була великою. Розмістилась тут не тільки бібліотека, а й клуб, де відпочивала молодь села. Першим бібліотекарем в цій бібліотеці працювала дочка директора школи Головата Рая Іванівна. Рая старанно наводила порядок, створювала затишок у цій кімнаті з грубими стелажами, дубовими лавками і столами, зробленими сільськими майстрами. У 1953 році дівчина вийшла заміж і виїхала. На зміну їй до бібліотеки прийшов працювати Сафоник Петро Васильович. А в 1957 році в селі побудували новий клуб, який є і нині. То ж бібліотеку було перенесено до нового приміщення, де вона проіснувало до листопада 2002 року. Вже в новому приміщенні Петро Васильович працював не довго. На зміну прийшла молода дівчина, щойно закінчивши школу, Кривко Катерина Іванівна, яка пропрацювала в бібліотеці два роки і поїхала на навчання до університету в місто Львів.

В цей же час до села приїхала дівчина, яку направили після Дубнівського училища культури. Родом вона була також з Володимирецького району з села Озеро. Катерина Степанівна стала працювати в бібліотеці, а Петро Васильович працював завклубом. Катерина Степанівна була завжди привітною і люди любили з нею спілкуватися, звертались до неї за порадою, а вона в свою чергу до книжок. Так пропрацювала вона до 1965 року. Далі Катерина Степанівна пішла в декретну відпустку і виховувала своїх маленьких діточок. Та, на жаль, більше до бібліотеки вона не повернулася. А в грудні 1965 році бібліотеку прийняла Кривко Ніна Юріївна, яка пропрацювала в ній до листопада 2002 року.

У 1965 році читачі у бібліотеці було до 600 і примірників більше як 6000 екземплярів. Десь в 70-х роках до бібліотеки було привезено новий інвентар: стелажі, столи, стільці. Бібліотека набула кращого вигляду. Найбільше надходження літератури було у 80-х роках. Коли на рік надсилали десь по 10 посилок із кількістю 30-40 книжок. Звичайно, і зростало відвідування читачами бібліотеки. А ще надходило по 15 екземплярів газет і журналів. Був проведений телефон. Та в 90-х роках надходження літератури поступово зменшувалося, періодики також стало надходити значно менше. Десь в 1996 році бібліотека стала працювати не повний робочий день, а з 1998 року по 2002 рік бібліотека працювала взагалі по дві години на день і бібліотекар мав дуже мізерну заробітну плату. У зв'язку з цим різко зменшилась кількість читачів і відвідування бібліотеки. Періодика майже не виписувалась, а якщо і виписували, інколи, то по одному-два екземпляри. Літератури надходило по 5-10 екземпляри, а ближче до 2000 року, взагалі, по 2-3 примірники.

В 2002 році в районі пройшла реорганізація мережі бібліотек. Бібліотеки шкільні об'єднали з бібліотеками сільськими. Ніна Юріївна пішла на заслужений відпочинок, а на зміну їй прийшла Салівоник Валентина Василівна. Об'єднаний фонд становив 11180 примірників, з них 1560 — підручники. Читачів — 500, з них 150 дітей. В бібліотеці тепло і це сприяє більш плідній праці і створенню затишку і комфорту. Бібліотекар-спеціаліст правильно зробив правильну розстановку фонду і в шкільній бібліотеці. Розташування бібліотеки додало зручності і школярам і вчителю, які в будь-який момент можуть підібрати потрібну літературу. В публічно-шкільній бібліотеці проводяться різноманітні масові заходи: народознавчі години, літературні вечори, вечори-розваги, круглі столи, літературно-музичні композиції тощо. А ще, бібліотекар став працювати на повний посадовий оклад. Бібліотека має комп'ютер, і це дає змогу проводити і удосконалювати новітні форми роботи — це слайдові презентації, робота з електронними носіями, електронними каталогом тощо.

• Облікова картка с. Сварині. Верховна Рада України.