Сватання майора

«Сва́тання майо́ра» (рос. Сватовство майора) — картина російського художника Павла Федотова, написана 1848 року. Належить Державній Третьяковській галереї (інв. 5210).

Сватання майора
рос. Сватовство майора

Автор Павло Федотов
Час створення 1848
Розміри 58,3 × 75,4 см
Матеріал полотно
Техніка олія
Місцезнаходження Третьяковська галерея (Москва, Росія)

На ній зображено комічну ситуацію: родина російських купців готується до сватання своєї дочки з майором; деталі картини виказують, що родина незнатного походження, хоча намагається справити таке враження, а майор одружується заради приданого нареченої.

Історія

Павло Федотов виконував роботу над полотном «Сватання майора» (відомим також під назвою «Одруження майора») впродовж 1848 року[1]. Восени 1849 року полотно, під назвою «Поправка обставин, або Сватання», експонувалось на виставці Академії мистецтв разом із двома іншими, ранішими картинами художника — «Свіжим кавалером» (1846) і «Розбірливою нареченою» (1847)[1][2].

Для закінчення роботи над картиною за клопотанням Карла Брюллова Федотов отримав від Імператорської Академії мистецтв 700 рублів асигнаціями для найму натурщиків, костюмів та інші зразків[3][4]. За словами скульптора Миколи Рамазанова, який товаришував з художником, під час роботи над «Сватання майора» Федотов «не дозволяв собі робити нічого без натури» — сукню нареченої було замовлено спеціально для цього випадку; багато інших речей, «до найменшої дурнички», були куплені ним або взяті напрокат[5].

За словами Олександра Бенуа, на виставці картини Федотова «мали колосальний успіх, небувалий з часів „Помпеї“»[6]. За полотно «Сватання майора» Академія мистецтв надала Федотову звання академіка[7]. До своєї картини автор у 1849 році написав рацею — віршоване пояснення зображеного[8].

Історичний контекст

Картина зображає сватання, що передує, — як слідує з деталей, — шлюбу за розрахунком. Подібні шлюби неодноразово описувалися в російській літературі 1830-40-х років. Незважаючи на осуд з боку світської спільноти, нерівні шлюби між збіднілими офіцерами-дворянами і багатими купецькими доньками до середини XIX ст. були нерідкісними. Так, в повісті «Невський проспект» Микола Гоголь писав: «Є офіцери, котрі складають у Петербурзі певний середній клас суспільства … У вищому класі вони трапляються дуже рідко або, краще сказати, ніколи … багато з них, викладаючи в казенних закладах або готуючи до казенних закладів, обзаводяться нарешті кабріолетом і парою коней. Тоді коло їхнє стає ширшим; вони досягають нарешті того, що одружуються на купецькій дочці, яка вміє грати на фортепіяно, з сотнею тисяч або близько того готівки і купою бородатої рідні»[9]. Такий шлюб цілком був вигідний для обох сторін: офіцер в результаті отримував придане, яким виправляв власне фінансове становище, а купець здобував можливість породичатися з дворянином і тим самим піднестися в очах суспільства[10].

Композиція та сюжет

Уривок рацеї

…
Ось, ваша ласка, погляньте:
Ось купецький дім, —
Всього вдосталь у нім,
Тільки ладу нема ні в чім:
Одне пахне селом,
А інше шинком.
…

На полотні зображено інтер'єр заможного купецького будинку, що нагадує сцену театральної вистави. У глядачів «створюється мимовільне відчуття, що ми випадково зазирнули у вікно і застали господарів будинку у вигляді, зовсім не призначеному для стороннього ока».

Праворуч, за відчиненими дверима, стоїть майор, який підкручує вуса в передчутті скорого багатства. Його привела сваха, щоб просити руки купецької дочки. Судячи з характеру сцени, переговори з батьками нареченої були проведені свахою заздалегідь, і глядачі спостерігають перший візит майбутнього нареченого в купецький будинок. Купецька родина чекала на гостя, проте в кімнаті ще тривають останні приготування. Центральна постать — це купецька дочка, поруч стоїть її мати, а позаду, в кутку, — бородатий батько, котрий незграбно застібає сюртук. Дочку, вдавано збентежену появою нареченого, мати утримує за сукню. Ця розкішна сукня, намисто й зачіска свідчать, що дочка щойно закінчила чепуритися. В лівій частині кімнати зображений стіл з закусками, біля якого знаходяться три другорядні персонажки — кухарка, яка ставить на стіл пісні страви (кулеб'яку, оселедець і пляшку вина), та приживалка (бідна жінка, що живе в будинку за рахунок господарів) — мабуть глуховата, котра не розуміє причину переполоху[11].

Кімната наповнена речами, які демонструють бажання господарів жити «по-столичному», але вони при цьому не знають правил етикету, що створює комічний ефект — наприклад обідній стіл покритий не білою скатертиною, а рожевою, з нашитим візерунком по краях. На столику ліворуч лежить Псалтир і Біблія, на поличці стоять ікони з лампадами, — речі, які не тримають у вітальні. Стеля, з якої звисає величезна люстра, розмальована квітковими гірляндами, німфами й амурами. На комоді стоять кришталеві жирандолі (свічники), а на стільці (замість стола) — таця з пляшкою шампанського і келихами. На стінах висять картини, серед яких літографія з видом Ніколо-Угрешську обитель, портрети митрополита (за різними версіями, або Санкт-Петербурзького — Серафима, або Московського — Філарета), генералів Михайла Кутузова і Якова Кульнєва, отамана Олексія Іловайського на коні, а також самого господаря будинку з книгою в руці, щоб засвідчити його грамотність[12]. На підлозі сидить кішка, що вилизується, ігноруючи гостей[13].

Приживалка, кухарка та сиделець (продавець)
Купецька дочка та купчиха
Купець
Сваха й майор

Картина-повторення
Картина-повторення, 1852 р.

Варіант-повторення картини «Сватання майора», закінчений у 1852 році, зберігається в Державному російському музеї в Санкт-Петербурзі (полотно, олія, 56 × 76 см, (інв. Ж-4521). Хоча сюжет і композиція загалом збережені, варіант із Російського музею має низку суттєвих відмінностей від картини з Третьяковської галереї[14].

У варіанті-повторенні відсутня люстра, прибрані фігурні кронштейни в місці з'єднання стіни кімнати з стелею, а також вигадливі розписи на стелі із зображенням квітів. Відсутні візерунок на скатертині, менш детально виписані повішені на стіні картини. Федотов тут прагнув зосередити увагу глядачів на персонажах і надати більшої гостроти зображеній ситуації[15].

Постать майора комічніша: з черевцем і на тонких ногах, лоб вужчий, з'явилися мішки під очима. Образ купецької дочки (нареченої) навпаки привабливіший, викликає не стільки насмішку, як співчуття[16]. Фігура купця, яка в першому варіанті була розташована на тлі круглої печі, в другій версії знаходиться на світлішому тлі прямокутної грубки і сприймається трохи наближеною до переднього плану. Обличчя продавця, котрий розмовляє з приживалкою, тут цілком відкрите[15]. В результаті сцена набула драматичного сарказму[16].

Оцінки

Мистецтвознавиця Галина Леонтьєва писала, що «Сватання майора» — «один із чудових творів російського живопису першої половини XIX століття», який «завдяки приголомшливій правді характерів, значущості порушеної в ньому проблеми виявився набагато серйознішим початкового задуму художника»[17]. Мистецтвознавець Дмитро Сараб'янов називав картину «одним із найвищих досягнень Федотова в царині живописного мистецтва»[18].

Примітки
  1. Леонтьева, Г. К. (1962). Павел Андреевич Федотов. Основные проблемы творчества. — М.: Искусство, 1962. Москва: Искусство. с. 36.
  2. Леонтьева, Г. К. (1985). Картина П. А. Федотова «Сватовство майора». — Л.: , 1985. — 56 с. Ленинград: Художник РСФСР. с. 13,16–17.
  3. Дитерихс, Л. К. (1893). П. А. Федотов. Его жизнь и художественная деятельность. СПб: Типография Ю. Н. Эрлиха. с. 26.
  4. Булгаков, Ф. И. (1893). Павел Андреевич Федотов и его произведения, художественные и литературные. СПб: Типография А. С. Суворина. с. 6.
  5. Кирсанова Р. М.; Кирсанова, Р. М. (Раиса Мардуховна) (2006). Павел Андреевич Федотов (1815-1852) : комментарии к живописному тексту. Москва: Novoe literaturnoe obozrenie. с. 53. ISBN 5-86793-431-4. OCLC 173879983.
  6. Бенуа, Александр (1995). История русской живописи в XIX веке. Moskva: Izd-vo "Respublika". с. 210. ISBN 5-250-02524-2. OCLC 34924780.
  7. Леонтьева, Г. К. (1962). Павел Андреевич Федотов. Основные проблемы творчества. Москва: Имкусство. с. 36.
  8. Рацея (Павел Андреевич Федотов) — Викитека. ru.wikisource.org. Процитовано 9 січня 2021.
  9. Степанова С. С. Павел Федотов: Сватовство майора. Moskva. с. 14–16. ISBN 978-5-89580-138-3. OCLC 1003098635.
  10. Степанова С. С. Павел Федотов: Сватовство майора. Moskva. с. 16. ISBN 978-5-89580-138-3. OCLC 1003098635.
  11. Сватовство майора. www.rsu.edu.ru. Процитовано 9 січня 2021.
  12. Степанова, С. С. Павел Федотов: Сватовство Майора. Moskva. с. 30. ISBN 978-5-89580-138-3. OCLC 1003098635.
  13. Степанова, С. С. Павел Федотов: Сватовство Майора. Москва. с. 14. ISBN 978-5-89580-138-3. OCLC 1003098635.
  14. Государственный русский музей (Saint Petersburg, Russia). Живопись: каталог. [Russia]. с. 178. ISBN 5-900872-73-4. OCLC 41387709.
  15. Леонтьева, Г. К. (1962). Павел Андреевич Федотов. Основные проблемы творчества. Москва: Искусство. с. 40.
  16. Леонтьева, Г. К. (1962). Павел Андреевич Федотов. Основные проблемы творчества. Москва: Искусство. с. 41.
  17. Леонтьева, Г. К. (1962). Павел Андреевич Федотов. Основные проблемы творчества. Москва: Искусство. с. 38.
  18. Серабянов, Д. В.; Сарабьянов, Дмитрий Владимирович. (1990). Павел Андреевич Федотов (вид. Izd. 2). Leningrad: "Khudozhnik RSFSR". с. 54. ISBN 5-7370-0213-6. OCLC 28065335.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.