Свищ Сергій Сергійович

Свищ Сергій Сергійович (2 листопада 1990(19901102) 25 січня 2015) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник боїв з російським агресором під час боїв за Дебальцеве.

Свищ Сергій Сергійович
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 2 листопада 1990(1990-11-02)
Устилуг
Смерть 25 січня 2015(2015-01-25) (24 роки)
Санжарівка
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Військова розвідка
Формування
 54 ОРБ
Війни / битви
Нагороди та відзнаки

Біографія

Народився Сергій Свищ в Устилузі. Навчався майбутній воїн у місцевій середній школі[1][2], а після закінчення школи вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під час навчання в академії був одним із найкращих курсантів, та став одним із найкращих її випускників у 2012 році. Після закінчення навчання продовжив військову службу в 54-ому окремому розвідувальному батальйоні, який дислокований у Новограді-Волинському.

Невдовзі призначений командиром роти, і став наймолодшим офіцером на цій посаді у своєму військовому з'єднанні.[1]

З початком російської збройної агресії підрозділ, у якому служив Сергій Свищ, одним із перших був направлений у зону бойових дій. у кінці січня 2015 року підрозділ, яким командував старший лейтенант Сергій Свищ, прибув для заміни особового складу на опорний пункт на лінії фронту біля села Санжарівка Артемівського району. Саме у той час на опорний пункт після масованого артилерійського та мінометного обстрілу розпочали наступ росіяни. Сергій Свищ прийняв рішення прийняти бій із переважаючими силами ворога, щоб не допустити прориву у тил українських збройних сил. У цьому бою українським військовим швидко вдалось знищити два танки та частину живої сили агресорів, але один із танків почав рухатись до окопу, де знаходився Сергій Свищ, який вже отримав поранення у цьому бою. Українські військові підбили і цей танк, але після бою, який закінчився розгромом російських агресорів, під гусеницями цього танка виявили тіло Сергія Свища вже без ознак життя.[2] Тоді ж загинули старшина Олександр Венгер, солдати Андрій Капчур, Адальберт Ковач, Олександр Леврінц, Федір Лопацький, Володимир Питак. Тіло відважного лейтенанта змогли забрати з місця бою лише за тиждень, і спочатку не могли опізнати. Але рідні, які прибули за тілом загиблого героя, упізнали Сергія навіть без аналізу ДНК.[1]

Удома у Сергія Свища залишились дружина та син, якому на момент загибелі батька виповнилось лише 1,5 року.[2][1]

Похований Сергій Свищ у рідному місті Устилузі.

Нагороди та вшанування

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.